Рудаков: «Решение о реорганизации второй лиги пошло на пользу»

Заслужений тренер України, наставник «Шахтаря-3» Валерій Рудаков підбив підсумки осінньої частини першості другої ліги.

30 листопада пройшов останній, 24 за ліком, тур у цьогорічному розіграші другої ліги. На відміну від попередніх сезонів, найнижчий професійний дивізіон змагався в оновленому форматі. Приводом для цього стало скорочення кількості клубів, відтак із колись двох груп по 16–18 команд ПФЛ створила одну з 19. Наскільки вдалими виявилися реформи та про інші цікавинки першої частини змагань, «УФ» дізнався від наставника донецького «Шахтаря-3» Валерія Рудакова, котрий не з чуток знає всі тонкощі цього турніру.

«Найбільше сподобалася «Сталь»

— Валерію Вікторовичу, цього року формат другої ліги був змінений, відтак усіх його учасників об’єднали в єдину групу. На вашу думку, такі зміни пішли на користь турніру чи навпаки?

— Як на мене, безумовно, пішли на користь, адже тепер команди західного регіону мають можливість зіграти з представниками сходу. Гадаю, за рахунок цього виріс і рівень чемпіонату, став привабливішим та видовищнішим. Значно загострилася боротьба на чолопку турнірної таблиці, практично вся перша десятка має реальні шанси поборотися за путівки до першої ліги. Тобто таке реформування, тим паче, в умовах фінансової кризи, вважаю правильним і доцільним.

— Яка команда, за підсумками осінньої частини, вам найбільше сподобалася, а яка розчарувала?

— Найбільше сподобалася дніпродзержинська «Сталь», футболісти котрої потужно виглядають: атлетичні, добре тактично підготовлені, які мислять на полі. Додав би сюди комсомольський «Гірник-Спорт», адже й він за організацією й змістом гри є одним із найкращих. Серед розчарувань назвав би «Оболонь-Бровар», тому що й за складом, і за фінансовими можливостями кияни мало не на голову сильніші за решту команд дивізіону. Але ті результати, котрі вони продемонстрували восени, відверто кажучи, розчарували. Також од «Славутича» очікував більшого. Переконаний, ці два колективи за своїм потенціалом мають займати вищі місця в табелі про ранги.

— Що можете сказати про новачків ліги — «Оболонь-Бровар», «Арсенал-Київщину» та «Енергію» (Миколаїв)? Наскільки їм удалося адаптуватися в професійному футболі?

— Що стосується «Енергії», то вона базується у футбольному місті, де є давні традиції гри мільйонів, тому якихось особливих труднощів у адаптаційному плані в них не мало виникнути. Зрештою, все залежить од менеджменту команди, яку мету миколаївці переслідують, яким чином комплектуються, наскільки стабільна фінансова база. Щодо білоцерківського «Арсеналу-Київщини», там грають молоді хлопці, відтак виступи на професійному рівні мають піти їм на користь. Вони й досвіду набудуть, й індивідуальну майстерність зможуть удосконалити. Можливо, хтось із цієї команди в перспективі зможе перейти до першої ліги чи навіть до УПЛ. Тобто це хороша школа: хто себе зможе проявити, той і отримає путівку до великого футболу. «Оболонню-Броварем», як було зазначено вище, я дещо розчарований, адже за команду виступає чимало досвідчених гравців, котрі і в УПЛ пограли, та й молодь у них перспективна. Та, попри посередні результати, командні дії в киян налагоджені непогано. Були в «пивоварів» прикрі поразки, десь недорахувалися очок на старті… Однак чемпіонат триває, тому подивимося, що вони зможуть показати в другій частині сезону.

— На старті першості дуже потужно виступав горностаївський ФК «Мир», який довгий час лідирував, однак потім здав свої позиції, й скотився у середину турнірки. Чому команді із Херсонської області не вдалося втриматися серед лідерів?

— Гадаю, вся проблема полягає в психології горностаївських футболістів. Вони рано повірили у свій успіх, десь переоцінили свої можливості. Дистанція чемпіонату довга, тому потрібно раціональніше розподіляти сили, постійно бути сконцентрованими. Їм потрібно на кожну гру виходити, як на кубкову, ось тоді, можливо, результати стануть стабільнішими. Окрім того, футболісти не залізні, фізично могли втомитися, травми також зіграли свою роль. Відтак, ц не маючи конкурентоспроможної лави запасних, команда фізично ослабла. А так, у принципі, старт у них справді вийшов сильним.

— ФК «Тернопіль» можна назвати відкриттям сезону, адже «міщани» цьогоріч демонструють не тільки привабливий футбол, а й солідні результати: вийшли до чвертьфіналу Кубка України, посідають 3 сходинку в другій лізі…

— Одверто кажучи, підопічні Івегеша демонструють доволі цікавий стиль гри. Попри те, що він дає результат, його би не завадило урізноманітнити. Бо він доволі примітивний, без якихось родзинки, лукавинки, якщо хочете. Люди хочуть бачити видовищний футбол, а манера гри «Тернополя» такого не пропонує. Суцільні навіси до штрафного, дальні передачі, закиди вперед — усе це якось одноманітно. Хоча результатів, потрібно визнати, вони досягнули справді визначних. Потрапити до чвертьфіналу національного Кубка не кожному до снаги, тим паче, усунувши з турнірного шляху представника УПЛ полтавську «Ворсклу». Тому їх цілком заслужено можна назвати відкриттям сезону.

— Чи заслужено дніпродзержинська «Сталь» пішла на зимову перерву лідером першості?

— Думаю, що так. Дуже серйозний колектив, рівний у всіх лініях, особливо ефективна атака, адже сталевари багато забивають, гарно комбінують й доставляють чимало клопотів супернику. У них зіграний склад, рівень виконавчої майстерності досить високий. Їхня гра відповідає тому місцю, яке вони посідають­ у чемпіонаті.

«Кирієнка вже давно взяли на «олівець»

— Як можете пояснити феномен Ігоря Кирієнка, який у 22 матчах відзначився 20 м’ячами?

— Одверто кажучи, це дуже хороша якість роботи футболіста. Він практично в кожній грі перетворює напівмомент у гол. Ігор виконавець досвідчений, володіє голевим чуттям, гарною стартовою швидкістю. Повірте, справжніх бомбардирів украй мало. Так, є хороші нападники, однак не всім їм до снаги багато забивати. Комсомольському форварду це вдається, тому недарма він уважається наразі кращим нападником другої ліги.

— Кирієнко вже доріс до того рівня, щоби перейти до команди, вищої за класом?

— Певна річ, зацікавленість селекціонерів точно повинна бути. Вони їздять, переглядають, отож рівень гри Ігоря вони мали би помітити. Цей форвард може впродовж усього поєдинку тримати оборону суперника в напрузі, адже намагається використати навіть найменшу нагоду, щоби відзначитися. Відтак його наполегливість не може бути не поміченою. Думаю, команди, котрі потребують забивного форварда, вже давно взяли нападника «Гірника-Спорту» на «олівець».

— Можете сказати, хто із захисників справив на вас найбільше враження?

— Знаєте, щодо захисної ланки, то тут тяжко когось виокремити, адже практично всі беки в другій лізі майже одного класу. Звісно, декому вдається вдало підключатися під час виконання стандартних положень, як, приміром, Костянтину Коваленку, на рахунку котрого 8 точних ударів. Однак наразі у сучасному футболі вимоги до захисників не обмежуються лише підключенням до атаки. Дуже важливо те, як він взаємодіє з партнерами, наскільки вдало вписується в ігрову модель команди, чи надійно діє в захисті та чи може першим пасом загострити ситуацію. Саме за всіма цими параметрами й варто поціновувати футболіста захисної лінії. Але таких виконавців у другому дивізіоні я досі не зустрічав.

«Регламент має бути жорсткішим»

— Переходячи до неприємного, констатуємо, що через фінансові негаразди хмельницьке «Динамо» припинило своє існування. Чи можна щось змінити в українському футболі загалом, та в другій лізі зокрема, щоби в подальшому уникнути подібних прецедентів?

— Це дуже суттєва проблема для всього українського футболу. Її пот­рібно залагодити якомога швидше, адже практично щороку в нас зникають клуби: чи то прем’єр-ліга, перший чи другий дивізіон. Ось і цього року ми недорахувалися хмельницького «Динамо», незрозумілі перспективи в миколаївської «Енергії». Регламент має бути жорсткішим, тому що сьогодні гроші скінчилися й команда не змогла виїхати на матч. Така ситуація ненормальна, адже збивається ритм календаря, порушується регламент, виникають різного роду проблеми. Потрібно уникати цього, зробити вимоги до участі в турнірі жорсткішими, щоби учасники не виходили з турнірного потягу на півдорозі. Залишати таке місто, як Хмельницький, без футболу — злочин. Прикро, що тамтешня влада та приватний бізнес жодним чином не підтримали подільський колектив.

— За схожим із хмельничанами сценарієм розгортається історія миколаївської «Енергії». Як гадаєте «енергетикам» до снаги вибратися з кризової ями?

— Звісно, що так. Єдине — наскільки нинішньому керівництву миколаївців удасться впоратися з тимчасовими труднощами. Певна річ, усе залежить од фінансів, але потрібно працювати над тим, аби інвестор прийшов до команди й погодився її підтримати. Футбол треба любити, цінувати ті здобутки, котрі вже є в «енергетиків». Розвалити команду дуже легко, а ось спробувати досягти певних результатів — завдання набагато складніше. Хочеться сподіватися, що «Енергія» зможе залишитися серед професіоналів.

— У кого найбільше шансів посісти перші чотири місця й потрапити до першої ліги?

— Можу сказати, що серйозно на вихід до першої ліги можуть претендувати такі колективи: «Сталь» (Дніпродзержинськ), ФК «Тернопіль», свердловський «Шахтар», криворізький «Гірник», «Славутич» і «Оболонь-Бровар». Має непогані шанси підвищитися в класі й «Гірник-Спорт», однак я би на комсомольців не поставив. Уважаю, що саме між цими шістьма командами розгорнеться боротьба за першу лігу.