Александр Рыбка: «Я еще не динамовец»

Для більшості нашого футбольного люду воротар, наділений дивовижно-трагічною здатністю потрапляти в резонансні халепи (згадуємо струс мозку в Мадриді-2006, бійцівський прийом супроти гравця ЦСКА того ж року, конфлікт із фанами "Динамо", дворічну дискваліфікацію через допінг…), прикметний тим, що ось-ось має повернутись у футбол. Для мене ж Рибка примітний ще й іншим…

Гадаю, окремі читачі "УФ" пам’ятають пікантну ситуацію, пов’язану з Олександром та Асоціацією спортивних журналістів України, що мала місце в лютому 2012-го (тоді я про це писав). Іншим нагадаю… АСЖУ регулярно визначає десятку найліпших вітчизняних атлетів року, а за підсумком 2011-го єдиним футболістом у списку був якраз Рибка, котрий посів десяту сходинку. Проте коли воротаря дискваліфікували, на сайті асоціації його прізвище "затерли", помістивши туди представницю кульової стрільби Олену Костевич.

На запит автора цих рядків пан Волобуєв - керманич АСЖУ - відповів, мовляв, чинить за спортивним принципом: оскільки Олександра дискваліфікували, його місце зайняла спортсменка, котра у реєстрі була на одинадцятому місці. На запитання, чому цього не було зроблено офіційно, чому Рибку викреслили тишком-нишком, Михайло Михайлович відповідати не забажав, "перейшовши на персоналії"… Тому уявіть, наскільки ж я був здивований, коли три тижні тому, завітавши на сайт згаданої асоціації, побачив, що тепер уже "затерли" пані Костевич, а екс-голкіпера "Динамо" та "Шахтаря" повернули до чільної десятки!..

Отож ми й вирішили поспілкуватися з Рибкою з цього приводу й не тільки.

- Олександре, останнім часом ви знову почали давати інтерв’ю, проте однозначної відповіді про своє майбутнє ще не дали. Може, зробите це для "УФ"? Отже, в середині січня наступного року закінчується ваша дискваліфікація…

- …Й тоді буде видно. Повірте, наразі жодних конкретних планів у мене немає. Так, я вже кілька місяців тренуюсь із основою київського "Динамо", проте це поки що тільки тренування, не більше того. Я не хочу зопалу щось вирішувати. Час ще є.

- Давайте все-таки припустимо, що ви повернетеся в Київ - через стільки часу! Чи усвідомлюєте, що вас чекає? Молодий Коваль, ветеран Шовковський, який нібито наступного року збирається завершувати кар’єру, проте хтозна… Не ризикуєте?

- Наголошую: я ще не динамівець! Тому… якщо чекаєте відповіді, то скажу так: по-перше, на даний момент, переконаний, головне - привести себе до ладу (в спортивному плані, маю на увазі), по-друге, конкуренції не боюся, бо вважаю, вже давно виборов своє місце у футболі України.

- Спробуймо ще трохи пофантазувати: ось ви знову в "Динамо", то як гадаєте, складуться стосунки з уболівальниками? Той сумнозвісний жест, що означає відомий американський матюк, ніхто в столиці не забув…

- Уже тисячу разів казав, повторюся ще раз: те, що я тоді зробив, адресувалося не прихильникам "блакитно-білих", не істинним фанатам, не людям, які розуміються на футболі, а дилетантам, що посміли ображати мене, викрикуючи в мій бік різні неподобства!!! Люди, в яких є розум, усвідомлюють, якою є доля спортсмена, тут усе може трапитися, тому когось за щось засуджувати, тим паче за щось незрозуміле, вони не дозволять собі.

- Ба, більше: багатьох у Києві порадує ваш перехід: мовляв, втерли носа "Шахтареві"!

- Десь погоджуся з вами.

- У випадку, коли з наступного року зодягнете футболку іншого клубу, хто це може бути? Є інтерес не лише з боку столиці?

- Є, на це жалітися не можу. Проте, як здогадуєтеся, назв ФК, які виходили на зв’язок із моїм агентом, недочекаєтесь від мене… Ми тепер усе розмірковуємо, розглядаємо, аналізуємо. А якогось моменту вирішимо. Остаточно поставимо крапки над "і" напередодні Нового року.

- Під кінець, геть змінюючи тему: як вам учинок АСЖУ?

- У нашій державі мене нічого не дивує! Хай роблять, що завгодно, а мені - байдуже! Значить, такі фокуси комусь вигідні, ось і все. А для мене вони - на 125-му місці за значенням.