Леонов: «Зозуля — символ современной сборной Украины»

Игорь Леонов

Головне… Що ми виграли. З усього було видно: якщо бути відвертим, результат для нас — ключовий момент. Добре, що виграли, добре, що вирішили зіграти в Одесі, адже не відомо, чи зуміли би в іншому місті так підготувати поле, зваживши на сучасні погодні умови в Україні… Жаль, що не забили в першому таймі, бо тоді було би значно легше: молдовани жорстко трималися нічиєї, хоча їм у цьому відбірковому циклі вже нічого не треба… Загалом, гадаю, наші молодці: м’яч забили, другий, натомість супернику просто пощастило настільки красиво забити — більше в них креативу не було.

Про гру «1-м номером». Знаєте, так треба вміти грати… Насправді все це умовність: сьогодні у футболі немає такого, щоби певна команда цілу гру діяла «1-м, 2-м, 3-м номером», адже поєдинок ділиться на фрагменти. Припустімо, у Варшаві перші хвилин 10-15 домінували, відтак грали відповідно, а потім перевага перейшла до господарів. Тому не варто на цьому зациклюватися…. Повторюю: головне — виграли, взяли троє очок, що в нашій складній ситуації переважає все, будь-яку естетику, інші додаткові моменти.

Про склад. На першому рівні відіграли всі. Так, бракувало Ротаня, котрий був у нас чи не найкращий у Польщі, проте його відсутність критичною не виявилася, зваживши на ранг опонента. Особисто мені найбільше сподобався Зозуля: насамперед старанням, бажанням, постійним рухом і пресингом, що нівелювало певний брак техніки та швидкості, тож вважаю Романа символом сучасної національної команди України.

Чи «виховували» Ракицького. Звісно, ні: не думаю, що в нинішніх умовах Фоменко може дозволити собі когось «виховувати», ігнорувати сильного футболіста під основу. Гадаю, більше спрацював той фактор, що в нас уже є награна пара центрбеків Кучер—Хачериді, навіщо було її розривати?

Про двох форвардів. Ми, вважаю, грали так: «не 2, а 1.5», бо Селезньов, на відміну від свого партнера Зозулі, рухався дуже глибоко — його у власному штрафному часто можна було побачити.

Про майбутнє. Переконаний: уже сьогодні треба думати про 7 червня, коли настане черговий «день ікс» у вигляді поєдинку з Чорногорією: дивився їхню гру з Англією, то, можна сказати, трохи злякався, бо балканці перегравали підопічних Роя Ходжсона. Вірю, що все буде гаразд: за великим рахунком, команда була в нас іще торік, але якогось моменту все пішло не так, що й обернулося недобором значної кількості балів. Не можна повторювати цього…