"В Москві Зеленського приймуть з теплом". Як російські військовополонені обґрунтовують конфлікт.

Серед російських військовополонених є й ті, хто пішов на війну проти України за ідею. Що це за ідея, як самі росіяни пояснюють, навіщо обстрілюють мирних українців і що стоїть за шаблоном про "захист Донбасу", - в матеріалі РБК-Україна з табору для військовополонених.

Відеосюжет матеріалу дивіться згодом на YouTube РБК-Україна.

Російська пропаганда є одним з найбільш ефективних засобів, які Росія використовує у війні проти України. Ця складна система формувалася протягом багатьох років і сьогодні має вплив не лише на громадян самої Росії, але й на населення в різних куточках планети.

Поки українці дивувалися від того, як можна повірити в легенду про "розіп'ятого хлопчика" на Донбасі, росіяни поширювали її між собою. Тепер, через 11 років після тих подій, росіяни переконані, що повномасштабне вторгнення в чужу державу - це те, що можна виправдати.

У таборі для військовополонених в Україні сьогодні утримуються сотні росіян, які відображають різні верстви суспільства. Одні йшли на війну заради заробітку, інших, як вони самі стверджують, обдурили. Є ті, хто намагається покаятися, а є й інші - вони пішли воювати за ідею. Сьогодні їм і самим складно розібратися, де закінчується їхня власна мотивація і починається те, що було їм нав'язано телевізором.

Артему Пєтухову вже виповнилося 40 років, і він походить з Подольська, міста, що розташоване всього в 36 км від Москви. Про своє життя чоловік говорить лаконічно, вдаючись до кількох фраз: "Навчався в звичайній школі. Потім пішов до ПТУ, працював, служив в армії. Знову працював. Ось і все".

У Підмосков'ї Пєтухов пішов на завод слюсарем. Там йому і вручили повістку в армію.

- Коли почалася повномасштабна війна, коли Росія напала на Україну, яка була ваша реакція?

- Ні, просто Росія допомогла жителям Донбасу.

До певного моменту чоловік говорить сухо й уривчасто. Він продовжує монотонно повторювати фразу про те, що жителі Донбасу попросили допомоги в Росії, але як саме їм допомогли російські військові, Пєтухов не знає. Потім мова заходить про Володимира Путіна.

Приблизно десять років тому, під час телемосту, мешканець невеличкого містечка Бельго в Хабаровському краї звернувся до Путіна. Він розповів, що є автомобілістом, сплачує транспортний податок, але в його місті зовсім немає доріг. Ця заява викликала усмішку у російського лідера. "Для чого вам автомобіль, якщо немає асфальту?" - зауважив Путін з посмішкою.

Артем Пєтухов (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)

Артем Пєтухов не знає про цей випадок, як і про безліч інших, коли мешканці різних куточків Росії, як близьких, так і віддалених, зверталися до Путіна по допомогу. Більш того, ця ситуація не спонукає його до якихось очевидних асоціацій. Хіба що викликає невелику дратівливість.

У Москві також є проблеми з дорогами - пройти чи проїхати важко, як і на Далекому Сході. Дороги скрізь виявляються подібними.

Чому б не облаштувати вам шлях?

Ну, як вони це роблять, мені важко сказати, адже я не фахівець у дорожніх роботах. Я просто звичайний слюсар, що трудиться на заводі.

У Пєтухова, як і в багатьох росіян, бракує запитань до влади. Він не зовсім розуміє, чому вирушив на війну і чому Росія її розпочала проти України. Чоловік, подібно до багатьох інших, сприймає ті ідеї, які нав'язує йому пропаганда. У його уявленні Путін є рятівником Росії від корупції, а Україну - від атак.

- Навіщо Путін почав цю війну?

Я вже надавав відповідь на це питання — підтримка мешканців Донбасу.

- Ну от яким чином, обстрілюючи Мар'їнку, Авдіївку, зносячи з лиця землі Маріуполь, ви допомагаєте жителям Донбасу?

Ми демонструємо Петухову відеозапис з Мар'їнки. Це місто, яке зазнало руйнувань, тепер нагадує лише купи обвуглених цеглин. Чоловік уважно спостерігає за кадрами, а потім переводить погляд на нас. Коли його запитують, чи можна це вважати допомогою, Петухов енергійно хитає головою. Проте за декілька хвилин він виголошує звичну промову.

Ви ж надіслали мені відео. Якби я мав телефон при собі, я б міг продемонструвати, як наші українські сили завдавали ударів по Донбасу.

Артем Пєтухов є типовим представником середнього росіянина. Він не прагне глибоко аналізувати події навколо. Для нього влада постає як абсолютна, незмінна сила, до якої він, здається, вже адаптувався. Його розумовий механізм оберігає його від складних запитань, формуючи уявлення про світ, де влада завжди є мудрою та справедливою. Тому сумніви в її рішеннях для нього недоречні.

Артем Пєтухов (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)

У такій парадигмі можна виявити численних росіян, зокрема тих, хто був мобілізований або самостійно вирішив взяти участь у війні. Багато з них проживають у депресивних та економічно відсталих регіонах. Війна стає для них шансом на заробіток, тоді як питання моральності та етики їх не турбують. Якщо ж почати піднімати ці теми, вони можуть реагувати агресивно і виявляти опір.

Вони активно захищають свою логіку. Для росіян, особливо тих, хто частину свого життя віддав війні і полону, вона струнка і правильна. Тому що дає їм можливість виправдовувати свої дії або свою бездіяльність. На їхню думку, у 2014 році Україна напала сама на себе, жителі Донбасу захотіли відокремитися і приєднатися до Росії, попросили у Кремля допомоги, а він не відмовив.

Окупація з використанням зброї, обстріли житлових районів, жертви серед цивільного населення, маленькі діти, атаки на пологові будинки та медичні установи — все це заперечується. Для кожного доводу української сторони у російській пропаганді є свій контраргумент. Крім того, пропагандисти часто діють проактивно, надаючи росіянам можливість виправдовувати свої дії у майбутньому.

Я згадую, що в 2014 році транслювали, як проходили референдуми, і там ніхто не був озброєний. Російських військових не було взагалі. Як стверджують військовополонені з Донбасу та Луганська, у них не було жодних засобів для ведення бою. Абсолютно нічим.

А як же тоді проходили бої?

Завдяки вашій зброї, якою ви здійснювали атаки. Що залишалося у частинах...

Артем Пєтухов, як і багато інших, щиро переконаний, що у 2014 році мешканці Донбасу самостійно протистояли українським військам. Він вважає, що вони швидко освоїли військову техніку та вели вогонь з установок залпового вогню й артилерії. Пєтухов не бажає вірити, що на той час російські військові вже підтримували "ополчення" в Донецькій та Луганській областях, адже Путін це заперечує.

Яка у вас тепер ставлення до України?

Я завжди мав таке ж ставлення. Як і до решти Європи. Мене в Україні цікавив лише футбол — "Динамо" з Києва та "Шахтар". І все. Коли проходило "Євро" тут, в Україні та Польщі, ми підтримували одну команду. Ваші вболівали за росіян, а наші — за українців. Всі разом підтримували. Але зараз щось змінилося.

В завершенні розмови ми запитуємо росіянина про умови в таборі. Він раптом оживляється, на його обличчі з'являється усмішка, і він намагається пожартувати: "Їжа, як в дисциплінарному батальйоні, простіше кажучи, дуже скромна. Якщо хочеш поститися - ласкаво просимо сюди. Треба б бабусю свою сюди надіслати!"

Артем Пєтухов (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)

Пєтухова радує той факт, що в таборі все ще можна смакувати паски — їх досі вистачає на полицях місцевого магазину. Він розповідає про них із майже дитячою радістю.

Підсумовуючи, ми ставимо запитання про те, як, на його думку, має закінчитися війна, і росіянин каже про переговори. Мовляв, це жителі українських територій, які сьогодні перебувають в окупації, самі мають вирішити, з ким їм залишитися. А потім Пєтухов додає те, що геть перекреслює його ж попередні аргументи.

Я навіть не уявляю, хто це може бути (громадяни з окупованих регіонів - ред.). Я свого сусіда не можу назвати на ім'я, а ви мені розповідаєте про людей з Чукотки, Донбасу чи інших місць...

- Ви ж завітали, щоб підтримати мешканців Донбасу.

Ви вже питали мене про це раніше.

Олександр Скворцов, без сумніву, вирізняється серед своїх співвітчизників. Він свідомо обрав шлях військового, отримав вищу освіту, тому на початку повномасштабної війни у нього не виникало жодних сумнівів щодо своїх дій. "Я захищатиму інтереси своєї країни", – саме так він охарактеризував свої наміри.

Скворцова захопили в полон у Вугледарі. Він встиг боротися за інтереси країни з жовтня до січня 2022 року, тобто близько чотирьох місяців.

Яким чином це сталося?

- Ось так сталося. Атака не увінчалася успіхом.

На перший погляд, може здатися, що Скворцов, володіючи більш розширеним світоглядом, намагатиметься елегантно обґрунтувати свою позицію. Його доводи повинні бути більш витонченими, а логіка — чіткішою. Проте насправді виявляється, що цей російський офіцер використовує такі ж прості шаблони мислення, як і наш попередній співрозмовник.

В Україні розпочалася громадянська війна, і це вже ні для кого не є таємницею. З 2014 року Російська Федерація надає підтримку регіону Донбасу. У 2022 році військові сили країни увійшли з метою захисту населення Донбасу.

Від кого це?

- Від західної частини України, яка зі зброєю прийшла у східну частину України.

Скворцов в основному користується двома аргументами, обидва заїжджені. На його думку, Росія вторглася в Україну з двома цілями - захистити народ Донбасу і не допустити поширення НАТО на схід. Йому важко відповісти на запитання про те, коли Північноатлантичний альянс нападав на Росію, але добре знає, що такі наміри у нього, безумовно, є. "Ніхто не хоче мати ворога під боком", - резонно зазначає росіянин і знизує плечима.

Олександр Скворцов (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)

Потім розмова відходить у деталі. У них Скворцов почувається добре. Він картає нас за те, що ми - сучасне українське покоління, відмовилися від пам'яті предків. Пам'яттю предків він називає пам'ятники радянським комуністичним діячам, які в Україні почали демонтувати з 2014 року. Усе в його промові виглядає логічно і послідовно, поки він не чує наступного запитання.

Те, що коїться в нашій країні, рішення, які ми приймаємо, пам'ятники, які ми знищуємо — яке це має відношення до вас? Який зв'язок з Росією?

Скворцов затримується на мить, намагаючись знайти слова. Зрештою, він вирішує, що найкращим варіантом буде стверджувати, що вони — це Росія, і це тут ні до чого. Протягом розмови він не раз буде стикатися з простими запитаннями на кшталт цього, і щоразу на його обличчі з’являтиметься вираз подиву.

Олександр Скворцов та йому подібні суттєво відрізняються від Артема Пєтухова. Артем є типовим представником середнього класу в Росії, чий кругозір звужений до трьох або чотирьох основних інтересів. Він зосереджений на базових потребах: житло, харчування, заробіток, а також має просте хобі, наприклад, захоплення футболом.

Він не буде заглиблюватися у філософські роздуми, аналізуючи роль Росії на глобальній арені чи її місце на карті. Просто інстинктивно Пєтухов, подібно до інших працівників, час від часу відчуватиме гордість від слів "я - росіянин".

Скворцов - особливий випадок. Він є офіцером, а його колеги часто змушені вникати в великі амбіції своєї країни. Ці амбіції його тішать. Він щиро не сприймає концепцію "Україна - незалежна держава", адже в його свідомості Україна існує як складова частина Росії.

На етапі розмови про те, навіщо Росія стріляє по житлових будинках, навіщо вторглася і намагається окупувати території, Скворцов не знаходить нічого кращого, ніж скористатися шаблоном про допомогу жителям Донбасу. І ми, вже за звичкою, показуємо йому Мар'їнку.

Олександр Скворцов (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)

- Ваш Зеленський може це зупинити. Піти просто на бесіду.

Зеленський неодноразово висловлював готовність до діалогу в різних форматах. А яку позицію займає в цій ситуації Путін?

Путін висловився, що Трамп і Зеленський можуть завітати до Москви.

Чи вважаєте ви, що це прийнятна умова в нашій теперішній ситуації?