"Я мав неприязнь до цього світу". Олександр Рудинський ділиться думками про перерву в зйомках, стосунки з сином та свої майбутні плани після завершення війни.

Актор мріє про мир, сімейну подорож до Італії, продовження міжнародної акторської кар'єри та... ще одну дитину.

Ви один із небагатьох українських акторів, які працюють за межами України. Яким ви були в дитинстві? З якої сім'ї походить "Сашко з Миколаєва"?

Я походжу з звичайної сім'ї, де батьки займаються бізнесом. За чотири роки війни я вперше зустрівся з татом: вони досі живуть у Миколаєві, а я жодного разу не навідувався туди. Маму вдавалося бачити, але з татом не виходило. І ось, нарешті, я відвідав рідний дім. Пообіцяв собі, що тепер буду намагатися частіше відвідувати їх, хоча б раз на кілька місяців.

Який я був у дитинстві? По-перше, дуже дружелюбним. У мене було багато друзів, і я зберіг ці стосунки до сьогодні. Але водночас був страшним бешкетником! У мене була якась дика суміш: пристрасть до навчання (я був відмінником, потім "хорошистом") і абсолютна некерованість. Я завжди був лідером, ми постійно чудили. Мене навіть зі школи вигнали на один рік!

Виселити успішного учня? За яку причину?

Проблема полягала у ставленні. Я товаришував із хлопцями, які були на рік старші: я навчався в восьмому класі, а вони — в дев'ятому. Врешті-решт, мене після восьмого класу "відправили". Я перейшов до гімназії, але згодом повернувся до своєї школи мистецтв. Чому так сталося? Я виправляв оцінки в журналі, міг вкрасти булочку з їдальні, а на уроках малювання, замість натюрмортів, малював із товаришами різноманітні витівки. У нас завжди були виклики: ми ставили одне одному завдання, щоб розважитися. Ми по-справжньому насолоджувалися життям.

Рудинський поділився спогадами про своє дитинство (світлина: пресслужба ICTV2)

Як відреагувала мама на таку "активність"?

- Мама займалася моїм вихованням і тримала в кулаці. Я жив на першому поверсі, друзі кричали під вікнами: "Сашко, виходь!". Вони бігають перед очима, а мама каже: "Нікуди. Поки главу роману не прочитаєш - не вийдеш". Вона привчила мене читати книжки, подарувала любов до самопізнання. Якби не мама, навряд чи з мене щось би вийшло. Саме вона навчила мене дисципліни, яка зараз так допомагає в професії.

- А коли ви сказали батькам, що хочете бути актором, як вони відреагували?

Мене запитали: "Чому б не піти?" Вони підтримували мене в моїх починаннях. І ось, коли я опинився в Миколаєві, мені було приємно водити їх у найкращі заклади цього міста. Так, навколишні впізнавали мене, підходили, просили зробити спільні фото — батьки це помічали, і це додавало мені радості.

- Вас у дитинстві не дражнили?

- Ні, я здатен був відстояти свою позицію! Я ж був лідером і мав друзів серед старших. Мене звали Рудим або Рудиком, але це мене ніколи не ображало, адже це правда (сміється). Ось нещодавно я був у Дубліні на театральному фестивалі з виставою "Калігула", і помітив, що кожен третій там — "родич" за кольором волосся (сміється).

Як ви уявляєте свій рідний Миколаїв сьогодні?

- Він... Побитий. Не масово, але точково, на це дуже боляче дивитися. Найбільше руйнувань у центрі, ОДА. Я приходив на Алею слави, дивився на портрети загиблих хлопців. Там були й мої знайомі, які перебували в тій будівлі в день обстрілу. Мій найкращий друг мав бути там, він держслужбовець. Його врятувало диво, зранку сказали їхати на інше чергування. А зараз у нього синочок народився.

Місто виглядає спустошено. Я відвідав його в листопаді: калюжі, вогкість і жахливі відключення електрики на 6-7 годин. У домівках немає генераторів, і життя людей тут значно простіше, ніж у Києві. Проте ціни вразили мене своєю доступністю.

Роль у "Перших ластівках" виявилася для вас дебютною.

- Так, це дійсно була моя перша велика роль. Насправді я не мав грати роль Ніка. Я сам виборов! Мене пробували на іншого персонажа, але я просився саме на Ніка, бо відчував, що він схожий на мене, коли я був підлітком. Я записав самопроби, і шоуранер Женя Тунік разом із режисером Валіком Шпаковим навіть трохи змінили сценарій під мене. Це було ідеальне потрапляння. Він був мені як рідний, там не треба було ламати мозок.

Рудинський у телесеріалі "Повернення" (зображення: пресслужба ICTV2)

- А в "Поверненні"?

Це досить цікаво, оскільки я насправді не виконую роль Сергія Верби, а його фантома, що живе в уяві мого друга та товариша Кречета. Це мій перший досвід з такими персонажами: він жвавий, товариський, постійно жартує, але водночас говорить жорстку правду. Він є порадником і другом Кречета, але згодом перетворюється на його антагоніста, стаючи тригером для подій.

Чи ви дійсно товаришуєте з Євгеном Григор'євим?

- Так, як тільки вступили в університет: жили в одній кімнаті, жартували один над одним, весело було. І скажу: якби не Жека, не знаю, чи зголосився б я на таку роль... Бо другу довіряю, він багато чого підказує. А ще нам не потрібно було грати друзів: довіра, теплі стосунки - все це і в реальності, і в кадрі.

З товаришами все вирішили, а скажіть, чи має ваш син подібність до вас?

- За характером - точна копія! Коли дивиться на мої дитячі знімки, завжди каже: "Це я". Наразі він захоплюється динозаврами. Знає всіх: трицератопса, тиранозавра рекса, брахіозавра... У нього величезна колекція фігурок. Потім почав цікавитися супергероями, і в нас вдома є костюми Спайдермена та Венома. Може без проблем вийти в супермаркет у костюмі Венома.

Він просто обожнює музику. Був період, коли він захоплювався Майклом Джексоном: невтомно слухав його пісні, переглядав кліп "Трилер" і повторював танцювальні рухи. Зараз його улюблений артист — Артем Пивоваров. Він часто заходить у душ і співає на всю квартиру пісню "Жовто-блакитне серце". Знає також моїх друзів з гурту "Курган і Агрегат". Нещодавно прокинувся, відкрив очі і почав цитувати їхню пісню з нецензурними словами. Я просто завмер! Це ж не його слова, він просто бачив кліп на YouTube.

Чи маєте ви механізми обмежень для нього?

Є сувора заборона на російськомовний контент. Він самостійно робить зауваження, якщо почує російську мову деінде. Може підійти до людей у магазині і просто зазначити: "Це російською". Люди почуваються незручно.

Що стосується гаджетів, я не ставлю суворих обмежень, адже він повинен звикати до технологій — це частина його майбутнього. Проте я уважно спостерігаю за їхнім впливом. Наприклад, одного разу він захопився іграми на завоювання і став занадто залежним від них, тому ми вирішили видалити цю гру. Тепер його поведінка змінилася на краще.

Які уроки ви отримали від свого сина?

Я став більш усвідомленим, терплячим і відкритим до нових ідей, як у своїй професії, так і в особистому житті. Він може підходити і висловлювати думки про те, що щось вже вийшло з моди. Зараз слухає "бразильський фолк" — музику, яка популярна серед молодих футболістів, яким лише по 18.

Син та дружина Рудинського (джерело: instagram.com/sasha_rudinskiy)

- Зараз неспокійні ночі. Як ви вдома, як малий переживає ці вибухи?

Знаєте, це зовсім звичайно, коли він спить глибоко і навіть не прокидається. Натомість моя дружина зовсім не може заснути під час тривог. А я за останні два роки навчився: відчуваю вибух, усвідомлюю, що працював допізна, і просто змушую себе спати далі, адже рано вставати.

Ми мешкаємо в Борисполі, і коли в нашому напрямку запускають дрони чи ракети, ми просто спускаємося на перший поверх. Там відчувається більше спокою. Також ми переживаємо блекаути, як і всі інші. Іноді немає електрики, але ми придбали генератори. Треба жити, треба адаптуватися, адже потрібно готувати їжу для дитини. Це наші будні.

-- А як ви ділите побут? От якщо дружина поїхала на гастролі, що ви вмієте робити самі?

Іноді Марія відправляється в поїздки на тиждень, два або навіть три. У такі моменти я залишаюсь на самоті. Весь побут лягає на мої плечі: я самостійно готую їжу, варю кашу та готую м'ясо. Хоча іноді можу замовити готові страви або вирушити кудись із сином, в основному я справляюся сам.

Наша няня - моя теща. Ми навмисно купували житло так, щоб бути поруч із батьками дружини, аби було кому підстрахувати в складний момент.

Вашому хлопчикові виповнилося п’ять із половиною років. Які його нинішні захоплення?

Він займався футболом приблизно півтора місяця, але згодом вирішив припинити. Сам зізнався, що це його не дуже захоплювало. До того ж, я відправився на зйомки на цілий місяць, і без мене йому зовсім не хотілося відвідувати тренування. Зараз ми розглядаємо різні варіанти, куди можна піти далі.

Він уже почав писати! Написав перші три слова: "тато", "Марія" і "Петро". На холодильнику у нього магніти, увесь алфавіт. Він дивиться на літери, запам'ятовує, як вони пишуться, і складає слова. А щодо майбутнього... Я б не був проти, якби він став актором. Дружині ця ідея не дуже подобається, а мені навпаки. Я б слідкував за його навчанням, допомагав би, якби він сам обрав цей шлях природно.

Чи виникають кризи при такому великому обсязі роботи? Чи були моменти, коли ви хотіли все залишити?

Таке траплялося. Взимку 2024 року я пережив важкий етап у своєму житті. Це тривало приблизно півтора тижня, але відчуття повної апатії охопило мене. Я просто відчував ненависть до цього світу і не бажав нічого робити. Усе навалилось одночасно: робота, репетиції, війна.

На даний момент я свідомо вирішив зробити перерву в зйомках на термін не менше ніж 4-5 місяців. Я категорично відмовляюся від нових проектів, хоча й отримував кілька пропозицій. Моя мета – відновити внутрішній ресурс і повернути справжнє бажання працювати, а не просто виконувати ролі за звичкою. Минулий рік виявився надзвичайно насиченим, і я відчуваю потребу в паузі, щоб перевести подих.

Рудинський разом із дружиною (зображення: прес-служба ICTV2)

Попередній рік виявився надзвичайно вдалим для вас. Два значущі театральні дебюти, численні нагороди...

Отже, 2025 рік виглядає як справжній подарунок. Дві ключові ролі в постановках Івана Уривського: "Макбет" і "Земля". Медійна увага просто неймовірна. Але найемоційніший момент, без сумніву, - це BAFTA, яка відбудеться 17 лютого. Ця дата залишиться в пам’яті назавжди.

Як це - бути серед зірок світового масштабу?

Це нагадує сцени з фільму, де мрії стають реальністю. Ти опиняєшся в одному приміщенні з людьми, яких завжди спостерігав лише на телевізійному екрані. І ось ти сидиш поруч з ними, обмінюючись словами. Кейт Вінслет сама підійшла до нас для розмови! Там були всі: Адріан Броуді, Едвард Нортон, а також Дені Вільньов, режисер "Дюни". Я мав можливість бачити їх на дуже близькій відстані.

Цей момент став величезним визнанням для українського актора. Мстислав Чернов одним із перших надіслав мені привітання в той же день. Було багато уваги з боку наших медіа та колег по професії. Це дійсно приємно, адже такі можливості бути серед еліти трапляються не часто.

Які у вас плани щодо відновлення? Чула, що ви наміряєтеся відправитися в гори?

- Так, у нас за весь рік було лише три спільні дні відпочинку з дружиною. Тому на початку грудня були у Буковелі на День Святого Миколая. Нас запросили, і ми вирішили скористатися нагодою, бо син і дружина дуже люблять ці зимові свята.

Хоча я і є людина, яка віддає перевагу воді, моє коріння з Миколаєва. Я насолоджуюсь проведенням часу на пляжі, де можу розслабитися та поплавати в морі. Лижі - це не для мене, я віддаю перевагу плаванню в басейні. Влітку ж я із задоволенням вирушаю в гори, щоб насолодитися пішею прогулянкою.

Які у вас сьогодні мрії? Яка ваша основна мета?

- Перша мрія - мир. Друга - просто полетіти з нашого Борисполя із сім'єю кудись у Італію, на Сардинію, давно там мріяв побувати. І син ніколи не був за кордоном на морі.

У своїй кар'єрі я прагну, щоб акцент на міжнародних справах втілився в життя. А ще... Я мрію про ще одну дитину. Хоча Марійка поки що не цілком підтримує цю думку, стверджуючи, що мені, як чоловікові, легше про це мріяти (сміється). Але життя покаже. Перш за все, потрібно, щоб перестали лунати вибухи.