"Я відрізняюсь від них". Легендарний Ігор Коробчинський копався у смітті через невдалу витівку свого підопічного.

Ознайомтеся також з матеріалом: "Я запросила двох делегаток з Білорусі". Наталія Скакун провела безсонну ніч після свого успіху на Олімпійських іграх 2004 року.

На сьогодні видатний український гімнаст обіймає посаду тренера в одній з китайських провінцій. Він підкреслює, що почувається тут затишно завдяки професіоналам, які його оточують. Проте Ігор ділиться, що в процесі своєї тренерської кар'єри йому неодноразово траплялися смішні ситуації.

В інтерв'ю з журналістом NV олімпійський чемпіон 1992 року Ігор Коробчинський розповів цікаву історію. Напередодні важливих змагань йому довелося шукати стартовий номер свого підопічного в смітнику, адже той випадково його викинув, і без цього номера оцінити виступ було неможливо.

На вашу думку, що є більш важким - етап підготовки чи сама участь у виступі?

Це дійсно складне та захоплююче питання. Коли ти виходиш на арену, тобі потрібно виконати програму з максимальною точністю, і це є твоєю відповідальністю. Тренування полягає в підготовці спортсмена до ідеального виступу, але буває, що він виходить і не виконує все так, як планувалося. Коли ситуація йде не за сценарієм, це може бути справжнім випробуванням. Психологічний аспект є надзвичайно важливим як для тренера, так і для спортсмена. Це стосується всіх видів спорту — будь то футбол, боротьба чи веслування.

Чи були випадки, які неабияк вас дратували під час роботи на посаді тренера?

Ні, я така особа, яка може тільки встати зі свого місця, трохи прогулятися, а потім повернутися і продовжити тренування. У гімнастиці емоції не мають великого значення, оскільки це дуже складний і іноді небезпечний вид спорту. Тренер завжди повинен налаштовувати спортсмена на спокій та концентрацію, щоб він залишався раціональним. Не слід підбурювати в ньому бурю емоцій.

Чи могли б ви пригадати щось смішне?

О, подібних випадків було чимало. Наприклад, один спортсмен вийшов на фінал світового чемпіонату без заднього номера, бо випадково викинув його. Не буду розкривати імена. Без номера ж не можна отримати оцінку. Нам довелося метушитися, рити в смітті в пошуках цих номерів. Пам’ятаю, як ми прибігли за кілька хвилин до старту, закріпили номер на спині атлета, і він вийшов на сцену, виконуючи виступ бездоганно. Таке трапляється, коли спортсмен настільки зосереджений на своїй справі, що дрібниці його зовсім не цікавлять. Але без номера ти можеш просто отримати нуль і почути: "Дякуємо, до побачення".

Чи траплялося вам коли-небудь забути номер?

Ні, я не був схожим на них. Я завжди відрізнявся своєю організованістю у спорті. Для мене спорт означає точність і самодисципліну. У цьому немає місця для дрібниць — все повинно працювати, як у ідеально злагодженому механізмі.

Варто підкреслити, що Ігор Коробчинський неодноразово здобував титул чемпіона світу. Крім того, цей український спортсмен став олімпійським чемпіоном, представляючи Об'єднану команду на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні. У його колекції також є дві бронзові медалі з Олімпіад, які він отримав у 1992 та 1996 роках.

Ми вже згадували, що олімпійські медалі видатної української спортсменки постраждали внаслідок укусів зубів.