Віктор Панюков, Михайло Юдін та Олег Долінський. У Львові наступний тиждень стартує з трагічної події.

#Політика

Віктора Панюкова та Михайла Юдкіна поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв (вул. Пасічна). Олега Долінського -- на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

Цю інформацію надає пресслужба Львівської міської ради, повідомляє DailyLviv.com.

У понеділок, 20 квітня, місто Львів проведе в останню путь військовослужбовців Віктора Панюкова, Михайла Юдкіна та Олега Долінського, які загинули, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Міська адміністрація звертається до жителів громади з проханням приєднатися до церемонії прощання та вшанувати пам'ять полеглих Героїв.

Церемонія похорону Віктора Панюкова, Михайла Юдкіна та Олега Долінського стартує об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, розташованому за адресою: вул. Театральна, 11. Після цього, приблизно о 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміське прощання.

Біографічні довідки захисників

Навчався у ліцеї №24 імені Марії Конопницької Львівської міської ради, згодом -- у Державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище", де опанував спеціальності слюсаря з ремонту автомобілів та електрогазозварювальника.

Мав досвід роботи адміністратором у галузі готельного сервісу.

Зі слів рідних, Віктор був доброзичливим, щирим, добропорядним і товариським. Вирізнявся чесністю, врівноваженістю, позитивно ставився до фізичної праці. Із співчуттям ставився до чужого горя, з повагою -- до батьків і людей похилого віку.

У 2024 році він вирушив на захист рідної країни від агресії російських загарбників. Підтримуючи територіальну цілісність і суверенітет України, служив на Донецькому напрямку в складі 355-го навчального механізованого полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Віктора Панюкова є мати, яка ще жива.

Пізнавав знання у Львівській загальноосвітній середній школі.

Займався діяльністю в галузі будівництва на приватних компаніях.

За словами близьких, Михайло вирізнявся життєвим оптимізмом і позитивним настроєм, був відвертим і чесним. У нього завжди була мета, до якої він вперто рухався. Він захоплювався боротьбою та футболом, а також обожнював активний відпочинок.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України

У Михайла Юдкіна є дружина, донька, бабуся, сестри, а також друзі та товариші по службі.

Отримав освіту в Ліцеї №81 імені Петра Сагайдачного, що підпорядкований Львівській міській раді, а пізніше продовжив навчання у Львівському державному фінансово-економічному університеті.

Працював у Товаристві з додатковою відповідальністю "Львівський Маяк".

Згідно з розповідями близьких, Олег відзначався стриманістю та рішучістю. Він мав потужний характер і завжди покладався на свої сили. Його захоплення технікою та роботами своїми руками було помітним. Олег був патріотом, з глибоким усвідомленням своїх обов'язків, і щиро хвилювався за майбутнє України. Під час виконання службових завдань він проявляв витривалість і відвагу. Для своїх товаришів по службі він залишався надійною опорою, завжди готовою підтримати у складні часи.

У 2024 році став на захист своєї країни від російського вторгнення. Підтримував територіальну цілісність та суверенітет держави на Донецькому напрямку, служачи у складі 1121-го навчального зенітного ракетного полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Олега Долінського є дружина, донька, брат і близькі родичі.