Учні Верпаковскіса, які перевершують Динамо: всі деталі про останнього опонента киян у Лізі Європи-2025.

У фінальному матчі групового етапу Ліги Європи Динамо зустрінеться з латвійським чемпіоном РФШ, який нещодавно переміг Аякс.

Ризька футбольна школа - так розшифровується РФШ.

Не намагайтеся згадати їх з часів чемпіонату СРСР — це абсолютно новий клуб, який не існував, коли виступала команда Сконто.

Насправді, саме занепад латвійського гранд-клубу сприяв зростанню РФШ.

Вперше - у 2003-му, коли тренер академії Сконто Владімір Бєляєв забрав звідти найкращих студентів, утворивши Даугаву 90, предка РФШ. Вдруге - у 2016-му, коли Сконто остаточно вигнали з еліти за борги, а вакантне місце віддали РФШ, що у 2015-му посів 3-те місце в 2-му дивізіоні.

Після цього "Школярі" лише прогресують.

У 2018 році вони здобули третє місце в чемпіонаті Латвії, що стало їхнім першим завоюванням медалі.

У 2019 році Російська футбольна школа здобула свій перший трофей, вигравши Кубок Латвії.

У 2021 році ця команда вперше здобула титул чемпіонів Латвії та виграла Кубок, що стало їхнім першим Золотим дублем.

У 2024 році РФШ здобув титул чемпіона втретє, завоював Кубок, а також потрапив до групового етапу Ліги Європи, де зіграв внічию з Галатасараєм (2:2) і Андерлехтом (1:1), а також здолав Аякс (1:0). Команда до останніх хвилин боролася з Айнтрахтом, але матч завершився поразкою (0:1).

Грубо кажучи, шлях від претендента на медалі в Латвії до помітного євробійця у РФШ зайняв лише 6 років. Це аномальна швидкість, але також і реалії латвійського клубного футболу, який раптом зацікавив дуже багатих людей.

У Латвії є традиція: перші весняні тури тут грають на шкільних або сільських полях, де навіть трибун нема. Вхід на матчі - 2 євро; якщо в перерві - то 1.

Ймовірно, це аби хоч хтось приходив дивитися.

Латвія славиться передусім своїми досягненнями в хокеї та баскетболі, а не в футболі. У 2023 році на чемпіонаті світу з хокею вони здобули бронзову медаль.

Футбол в країні займає провідні позиції лише за обсягом інвестицій у клуби. Наприклад, у 2022 році бюджет баскетбольного лідера ВЕФ складав 1,5 мільйона євро на сезон. У той же час, футбольний клуб Лієпая витрачав 2,2 мільйона, Валмієрас - 3,4 мільйона, РФШ - 5 мільйонів, а Рига - 13,9 мільйона євро.

Прозорість, річні звіти клубів - тут нам Латвія може дати урок.

А ще ви звернули увагу на те, що бюджет РФШ практично в три рази менший, ніж у її сусіда та основного суперника?

Так-от це не дивно, бо Ригу (колишнє Динамо) утримує російський мільярдер Сєргєй Ломакін, засновник мережі "Пятерочка". У Латвії він під санкціями з 2020-го, тому не може приїхати, але клуб не кидає. У нього ціла мережа, де також кіпрський Пафос, московська Родіна, навіть Дубай Юнайтед, де переховується від голландського правосуддя Квінсі Промес.

РФШ, у свою чергу, з 2016-го фінансує одна з найбільших компаній самої Латвії - LNK Group місцевих росіян Мілових. Займаються усім - від будівництва до авіації; представлені аж на Ле Бурже. В Ризі підтримують Російський театр ім. Чехова; встановлювали пам'ятник Пікулю. При тому бізнес в РФ не ведуть.

Після російського вторгнення в Україну Латвійська футбольна федерація здійснила аналіз ліги, проте вирішила не гальмувати позитивні зміни, які почали проявлятися.

"Обговорюючи російських представників, ми звернули увагу на два клуби - Ригу та Ауді, - зазначає генеральний секретар Федерації Артурс Гайдельс. - Ми провели перевірку їхньої документації і з'ясували, що в їхніх фінансах, необхідних для отримання ліцензії, не було коштів російського походження."

Поставивши руку на груди, хто б на їхньому місці висловив іншу думку?

Щодо таємниці успіху команди Мілових у змаганнях проти Ломакіна, то справа, в основному, у більш ефективному менеджменті. У Латвії існує обмеження 6+5, тому розраховувати лише на легіонерів не вийде, а якісних місцевих футболістів не так багато. РФШ вдалося залучити до себе більшість сильних гравців, серед яких і Яніс Ікаунєкс, який двічі був визнаний Гравцем року в Латвії у сезонах 2023-24.

У 2022 році клуб заснував власну академію, придбавши футбольну школу Нікарс та збільшивши кількість вихованців з 200 до 500-600.

Також РФШ відкрив нову базу і навіть стадіон LNK - щоправда, лише на 1700 людей.

УЄФА має жорсткі вимоги щодо розмірів стадіонів, тому для участі в єврокубках клуб вимушений орендувати державну арену на 10 тисяч місць - стадіон Даугаву. Ця ситуація підкреслює одну з основних проблем латвійського футболу - брак уболівальників. Навіть під час ризького дербі, яке вирішує питання чемпіонства, на трибунах збирається лише 3-4 тисячі фанатів.

А він є генеральним директором у РФШ.

Після завершення кар'єри в київському Динамо у 2011 році, Маріс швидко вирішив піти на пенсію. У 2014 році він став одним із засновників клубу Лієпая, де навіть обіймав посаду граючого президента.

Саме з Лієпаї у 2018-му Верпаковскіса запросив до себе Мілов, аби він керував футбольною складовою клубу.

Якщо підсумувати, Маріс наразі справляється непогано.

З ним РФШ почав отримувати нагороди; вибір на користь знаменитого литовця Валдаса Дамбраускаса виявився вдалим.

А з 2020-го стало ще краще, коли Верпаковскіс наполіг на запрошенні на пост тренера свого старого знайомого ще зі Сконто та збірної початку нульових Віктора Мороза (не плутати з динамівським!). За 4 роки в РФШ той став майже легендою.

Отже, товариський та знана особистість у Європі Маріс неофіційно виконує роль зв'язкової особи з журналістами в РФШ.

"Сучасний тренерський склад Динамо майже повністю складається з моїх колишніх товаришів по команді. Ще до жеребкування Ліги Європи ми обговорювали, що було б цікаво, якби нашим командам випала можливість зіграти один з одним. Востаннє я відвідував Київ у 2019 році, тоді я мав змогу відвідати клубну базу та матч Динамо. Багато знайомих людей залишилося з тих часів, навіть прибиральниці впізнали мене. Це був справді теплий візит, який залишив приємні спогади", - у загальному, про свій час у Києві Верпаковскіс висловився лише в позитивному ключі.

Восени Маріс потрапив у ЗМІ, коли просив УЄФА прописати календар так, аби Рига не грала взимку вдома - мовляв, і ніде, і клімат не той. Але, як бачте, допоміг не регулятор, а глобальне потепління.

Ну, і щодо розвитку футболу в Латвії - тут у Верпаковскіса своя теорія:

"На сьогоднішній день у нашому футболі, на відміну від баскетболу чи хокею, не існує вітчизняних зірок, які б виступали на світовій арені та заробляли великі гроші, що могло б надихнути молодь наслідувати їхній приклад. Крім того, зростання рівня життя також вплинуло на це. Коли я був молодим, умови в Лієпаї спонукали мене прагнути досягти більшого у футболі."

Що й казати, якщо навіть син Маріса не виявив бажання продовжувати його справу — висловився, що не відчуває жодної мотивації.

"Що мені вдіяти? Це або існує, або ж його не існує."

Битва на рівних умовах. Тут немає ні лідера, ні відстаючого.

Навскидку в складі РФШ навіть менше дірок, ніж у киян.

Воротар Ондоа провів 53 гри в складі національної команди Камеруну. Центрбеки Пренга та Мареш представляли збірні Албанії і Чехії відповідно. Атакуючий півзахисник Мархієв з лютого приєднається до другої команди кіпрського клубу Аріс Лімасол. І, звісно ж, не можна не згадати Ікаунєкса – "латвійського Ярмоленка", чию ліву ногу потрібно особливо уважно контролювати.

Transfermarkt оцінює склад РФШ дешевше, ніж одного Влада Ваната, але це не має стосунку до футболу. Правда така, що до Риги, як колись у наші Чорноморець або донецький Металург, агенти масово привозять ноунеймів, показують їх, а там вже як піде.

Це схоже на гру в лотерею: деякі зникають безслідно вже за місяць, в той час як інші, як Андрій Іліч, після успішного року в Латвії потрапляють аж до Лілля.

У Лізі Європи РФШ не намагається вражати складними комбінаціями - команда грає простіше, спираючись на оборонні тактики. Її показник володіння м'ячем є третім найнижчим у турнірі, становлячи лише 37%. Проте варто відзначити, що захист команди діє досить акуратно, і за кількістю жовтих карток вона займає передостання позицію, отримавши всього 8 жовтих і жодної червоної за 7 матчів.

РФШ перевершує Динамо за кількома показниками: удари (9,1 проти 8,6), удари в площину (3,1 проти 2,7), перехоплення (12,6 проти 10,1), виграні повітряні дуелі (15,3 проти 10,9), а також за очікуваними голами (6,98 проти 4,39). Цікаво, що команда з Києва має найнижчий показник xG серед усіх 36 команд, що беруть участь у груповому етапі Ліги Європи.

Не варто сподіватися на самовпевненість суперника, як це було у випадку з Галатасараєм.

"Я не впевнений, що ми будемо головними претендентами на перемогу в цій грі, навіть незважаючи на те, що маємо більше очок. Найголовніше — усвідомити, що ми здатні вистояти проти Динамо. Проте, гравцям потрібно повернутися до реальності після тріумфу над Аяксом", — зазначив тренер Мороз, закликаючи команду зберігати стриманість.

Якою буде реакція Шовковського на це? І чи взагалі він відреагує?

На жаль, треба визнати, що в останні роки, коли РФШ демонстрував вражаючий зріст, Динамо, навпаки, зазнавало помітного спаду.