Роман Дерефінка та Михайло Білий. Завтра у Львові відбудеться прощання з військовими.

У суботу, 21 лютого, Львів віддасть останню шану військовослужбовцям Роману Дерефінці та Михайлу Білому, які загинули, захищаючи Україну від російських агресорів. Міська рада закликає мешканців та відвідувачів міста взяти участь у церемонії прощання і утриматися від розваг та святкових заходів у цей час. Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ.

Церемонія поховання обох героїв розпочнеться о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Полеглих оборонців поховають на Личаківському цвинтарі, у секторі почесних поховань №87, розташованому на вулиці Пасічній.

Роман Дерефінка (13 березня 1975 – 26 листопада 2024) був уродженцем Львова.

Навчання проходив у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №78 та у ліцеї №93, які підпорядковані Львівській міській раді. Пізніше отримав професійну освіту в середньому професійно-технічному училищі №38 у Львові.

Служив строкову військову службу, а потім продовжив службу у внутрішніх військах.

За словами близьких, Роман мав пристрасть до риболовлі та футболу, а також обожнював проводити час на природі. Він відзначався добротою, щирістю та спокійною вдачею, а також м'яким характером і ненавистю до конфліктів.

У 2024 році я вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку, входячи до складу 1-ї окремої важкої механізованої бригади Сіверців Збройних Сил України.

У Романа Дерефінки є батьки, брат, сестра та рідня.

Михайло Білий (19 листопада 1997 – 15 лютого 2026) був мешканцем Львова.

Отримав освіту в ліцеї №38, що належить Львівській міській раді. Після цього здобув спеціальність слюсаря-автомеханіка у Вищому професійному училищі №29 та у Вищому професійному училищі №63 у Львові.

Служив у Національній гвардії України на строковій військовій службі.

Мав досвід роботи в будівництві та займався керуванням навантажувача на приватних компаніях.

Зі слів рідних, Михайло був добрим і спокійним, щирим та життєрадісним. З особливою теплотою ставився до дітей, щиро любив своїх племінників. Був небайдужим до тварин. Мав багато друзів, вирізнявся товариськістю, завжди залишався усміхненим і відкритим до людей. Захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні та був надзвичайно творчою особистістю.

У 2025 році я приєднався до оборони рідної країни від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність та незалежність України на Південно-Слобожанському напрямку, служачи в складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Білого є мати, сестра та племінники.