Микола Несенюк: Символіка стяга. Життя - Останні новини Рівного та регіону -- Рівне Вечірнє.

Серед моїх знайомих і колег є ті, хто активно обговорює питання українського прапора. Дехто вважає, що кольори потрібно поміняти місцями, віддаючи перевагу жовто-блакитному варіанту, як це було за часів Петлюри та Скоропадського. Інші ж, навпаки, наполягають на тому, що прапор повинен залишатися синьо-жовтим і не мати жодного стосунку до блакитно-жовтого. Найбільш заперечливі серед них стверджують, що якщо ми зробимо наш прапор "правильним", то одразу ж або з часом наше життя покращиться.

Згадані мудрі висловлювання навели мене на давній спогад про подорож до Лівії. Це було близько двадцяти років тому, коли в цій країні правив відомий своєю жорстокістю диктатор Каддафі, якого згодом повалив народ, що влаштував йому жорсткий кінець. Наша держава завжди підтримувала дружні стосунки з Каддафі — навіть дозволила йому встановити свій намет навпроти Маріїнського палацу під час візиту до Києва. У межах цієї дружби відбувся футбольний матч між національними командами Лівії та України в Тріполі, куди я потрапив завдяки тодішньому очільнику нашого футболу. Трибуни на стадіоні були майже пусті, і причина цього залишалася для мене загадкою. Проте увагу привертала група українців — близько п’ятдесяти осіб. Це не були фанати, які приїхали підтримати команду, а наші співвітчизники, які на той час працювали в Лівії — лікарі, інженери, будівельники… Для них цей футбольний матч став приводом зібратися разом і згадати, ким вони є. Мене вразила жінка середнього віку з саморобним українським прапором, який вона зшила грубими нитками. Ймовірно, вона виготовила його сама з матеріалів, які були під рукою, адже в Лівії україномовні прапори не виготовлялися масово і не продавалися в магазинах. Цей саморобний символ тоді розчулив мене до глибини душі. Не можу пригадати, який відтінок синього чи блакитного був у того прапора, але він безумовно був нашим! Також згадую ще один випадок. Чи то в Нідерландах, чи то в Бельгії мені розповіли, що приватні будинки там можна фарбувати тільки в один колір — білий або сірий, вже не згадаю точно. І цей колір має бути затвердженим місцевими органами і продаватися з відповідним артикулом. Якщо артикул виявиться невірним, то слідує суттєвий штраф і вимога перефарбувати будинок за власний рахунок. Наскільки мені відомо, у Конституції України не прописані саме ті відтінки синього та жовтого, які представляють наш прапор. Поки що. Адже з нашими активістами може статися що завгодно!