Легендарного гравця Динамо вразила паралізація напередодні святкування Нового року.

У грудні 1990 року Василь Рац, півзахисник київського Динамо та збірної СРСР, мав вже готову угоду для переходу в угорський Ференцварош. Проте 31 грудня поставив під загрозу не лише його футбольну кар'єру, а й усе подальше життя видатного хавбека. Максим Розенко розповідає про складну ситуацію, з якої Рац, етнічний угорець, вийшов з гідністю.

"Лобановський поїхав у ОАЕ, один за одним почали роз'їжджатися і мої партнери по команді - в розмові з автором цих рядків Василь пояснював мотиви свого рішення. - Зі старої гвардії залишився один. І тут з'явилася пропозиція від Ференцвароша. У грудні 1990 року почав самостійно готуватися до нового сезону.

31 грудня потренувався на стадіоні Динамо. Прийняв душ. З мокрою головою простояв, намагаючись зловити таксі, близько 30 хвилин. Вдома з родиною посиділи, трохи випив і ліг спати. Вночі відчув себе не в своїй тарілці. Стало погано, не виходило поворухнути ні лівою рукою, ні лівою ногою. Паралізувало всю ліву сторону тіла. Дружина викликала швидку допомогу. Два тижні пролежав у госпіталі.

Спочатку розмова зовсім не стосувалася повернення до футболу — моя дружина годувала мене з ложечки. Тим часом з Ференцвароша постійно телефонували на мій домашній номер. Дружина спочатку приховувала правду, стверджуючи, що я просто застудився. Але коли я через кілька тижнів трохи оговтався і почав ходити, сам зателефонував до Будапешта. Розповів про все, як є. У клубі виявилися дуже розуміючими щодо моєї ситуації.

Рац досі до кінця не може зрозуміти, що стало причиною хвороби.

Василь вважає, що це стало наслідком майже десятирічного перебування в Динамо під великими навантаженнями. "Я ж відзначаю, що декілька сезонів взагалі не виходив на заміну", - додає він.

Благо, Ференцварош так чекав легендарного футболіста, що допоміг у всьому, включаючи проходження медогляду.

На початку лікарі не погодилися включати мене в заявку команди, - ділиться своїми спогадами Рац. - Оцінюючи моє здоров'я, медик категорично відмовився підписувати необхідні документи. Я залишився в розгубленості. Проте мені на допомогу прийшов місцевий професор-невропатолог, який був палким фанатом футболу. Саме він допоміг налагодити контакт з президентом Ференцвароша.

Професор надав мені медичний дозвіл грати за команду, але з умовою, що щомісяця я буду проходити медогляд у нього. Я підписав контракт із клубом на два з половиною роки. Моя особистість зіграла важливу роль — я був єдиним угорцем у складі збірної СРСР. Фани Ференцвароша дізналися, що моє ім'я не Василь, а Ласло. Вони мали великі сподівання на мою гру, але, чесно кажучи, я вже не міг їх виправдати.

Я прагнув проявити свої здібності, але на жаль, у мене почали виникати труднощі з координацією. Я витратив півтора року на цю боротьбу. Потім угорські підприємці звернулися до мене з пропозицією допомогти їм у будівництві мостів в Україні. Це спонукало мене змінити курс і зайнятися бізнесом. Я розірвав свій контракт і з ентузіазмом поринув у нову діяльність. В результаті заснував компанію "Рац і сини". Але це вже зовсім інша розповідь.

Народився 25 березня 1961 в селі Фанчиково Закарпатської області.

Вихованець футбольної академії у Виноградові та спортивного інтернату у Львові. Гравець у півзахисті.

Грав за різні клуби: Карпати Львів (1978-1980), Нива Вінниця (1980-1981), Динамо Київ (1981-1989, 1991), Еспаньйол з Барселони, Іспанія (1989), Ференцварош з Будапешта, Угорщина (1991-1992).

Досягнення: Чемпіон Союзу Радянських Соціалістичних Республік у 1981, 1985, 1986 та 1990 роках. Переможець Кубка СРСР у 1982, 1985, 1987 та 1990 роках. Власник Кубка Кубків у 1986 році. Срібний призер чемпіонату Європи 1988 року. Чемпіон Угорщини 1992 року. Власник Кубка Угорщини 1991 року.

Учасник чемпіонатів світу (1986, 1990).

За збірну СРСР - 47 ігор, 4 голи.

Потрапив до символічного складу чемпіонату Європи-1988.

Тренерська кар'єра: Ференцварош Будапешт, Угорщина, (1996-97, асистент головного тренера). З вересня по грудень 2007 року працював у тренерському штабі київського Динамо. У 2011 році - тренером молодіжної команди київської Оболоні, з 31 жовтня по 26 листопада виконував обов'язки головного тренера Оболоні.