"Я не прагнув грати у футзал з росіянами, а насправді хотів їх перемагати": зірка української збірної вражає у найпрестижнішій лізі світу.

Інтерв'ю "Футбол 24" з Ігорем Корсуном, досвідченим гравцем збірної України та іспанського клубу Осасуна Магна, бронзовим призером ЧС-2024 з футзалу.

Минулої осені вся країна прикипіла до телеекранів, підтримуючи національну збірну. А синьо-жовта дружина віддячила вболівальникам яскравими перемогами та історичним досягненням - бронзою світового рівня. На якийсь час підопічні Олександра Косенка зробили, здавалося б, неможливе - відтіснили на другий план навіть футбол.

Україна знищила Францію та вперше в історії здобула бронзові медалі на чемпіонаті світу з футзалу.

Одним із ключових гравців збірної України є Ігор Корсун, який довгі роки виступав за клуб Ураган і двічі ставав чемпіоном Екстра-ліги з херсонським Продексімом. Наразі він грає в іспанській Прімера, яка вважається найсильнішою лігою у світі. У бесідці з Футбол 24 Ігор поділився своїм досвідом адаптації в команді Осасуна Магна, обговорив матчі на Кубку світу та зустрічі зі збірною Росії, а також згадав, як починалася його кар'єра.

"Дай мені м'яч - я знаю, що з ним робити"

Ігоре, з того часу, як збірна України здобула своє історичне досягнення, минуло вже певний час. Як ти вважаєш, чи змінилося наше сприйняття цього успіху? Можливо, тепер ми дивимося на бронзову медаль Кубка світу з нової перспективи?

- Справді, наша бронза - це історичний результат. Але такі відчуття, знаєте... Вони такі самі, як у той день, коли ми виграли. Наче перемогли у звичайному матчі. Особисто у мене немає відчуттів у стилі: "Вау! Ми - треті у світі!".

"Сучасна команда має міцний ментальний настрій. Ми впевнено можемо змагатися з найсильнішими на рівні своїх думок," - зазначили ви в інтерв'ю після повернення з міжнародного турніру. Чи є психологія дійсно важливим аспектом? Чи раніше в нашій команді цей елемент недооцінювали?

- Психологія - одна з головних речей у спорті взагалі. У збірній я вже тривалий час. Пам'ятаю, яка була психологія у мене і навіть у старших гравців: ми завжди діяли від оборони. Не скажу, що боялися грати з топами, але якісь такі моменти мандражу були присутніми. Зараз цього всього немає. Скоріш за все, покоління змінилося, і люди тепер по-іншому думають та сприймають ситуацію. У плані психології ми зробили величезний крок уперед.

Олександр Косенко. Які способи він використав для досягнення такого результату?

На мою думку, робота тренера в збірній — це дійсно непросте завдання. Тут на перший план виходять психологічні аспекти та здатність об'єднати команду. Адже часу на тренування або відпрацювання тактичних схем майже немає. Натомість створення позитивної атмосфери в колективі, що здатна приносити результати, є надзвичайно важливим. В цьому аспекті велика заслуга Олександра Петровича.

Чотири забиті м'ячі та два асисти на світовому турнірі – вражаючий досягнення. Але я чув, що ви не зовсім задоволені своїм виступом. Чому так?

Я прагнув і намічав досягти якомога більше (усміхається). Ніколи не вважаю себе цілком задоволеним. Вважаю, що насолоджуватися своїми досягненнями – це помилка. Якщо б тільки виграли чемпіонат світу! Можливо, лише тоді я б відчув справжнє задоволення від своєї гри. Я - максималіст. Завжди намагаюся виявити недоліки, щоб потім їх покращити.

Перші два голи ви вразили у воротах Анголи. Які основні відмінності між африканським футзалом та європейським?

- Відрізняється якоюсь такою шаленістю. Є певні неписані правила у футзалі, яких потрібно дотримуватись. Але африканці ними нехтують. Грають у манері "Дай мені м'яч - я знаю, що з ним робити". Обігрують у зонах, в яких небажано це робити (Усміхається). Творять усе, що завгодно. Але ця нестандартність робить їх непередбачуваними. М'ячем вони володіти вміють. Плюс - фізично витривалі. Цього, щоправда, не вистачає на увесь матч, якщо немає ігрової дисципліни і порядку. Над цим потрібно попрацювати.

- Також ви розписалися у воротах Афганістану. Країна пів століття перебуває в стані бойових дій, зараз до влади прийшли таліби. А в них, виявляється, ще якісь успіхи в спорті є!

Я насправді був вражений, беручи до уваги непрості обставини в їхній країні. Проте вони виходять на майданчик і демонструють якісний футзал. Лише незадовго до чемпіонату світу я дізнався про існування цієї збірної. Зараз клуби з деяких європейських ліг проявляють інтерес до афганських футзалістів. Незважаючи на всі труднощі, футзал у них продовжує розвиватися. Наша гра проти цієї команди виявилася досить складною.

Ми отримали ваш пакунок у свої ворота, навіть бразильці! Але що стосується півфіналу, то це зовсім інша справа — для нас це була болісна поразка. Не вдалося довести справу до кінця...

Ви самі зазначаєте, що "не дотиснули". Це означає, що ми змусили збірну Бразилії потрудитися. І вже це є важливим досягненням. Перед початком матчу, напевно, ніхто не сподівався на такий результат і таку гру від нашої команди. Однак ситуація в нашій країні надала нам додаткової мотивації. Нам не вистачило зовсім трохи, можливо, досвіду гри на такому високому рівні у півфіналі. Зрештою, з 10-метрового удару пропустили, а також допустили кілька необов'язкових помилок.

Україна трагічно програла Бразилії півфінал ЧС з футзалу - страшна травма капітана, VAR і фатальний пенальті

Після такої невдачі в грі за бронзову медаль проти Франції, психологічний аспект знову вийшов на перший план.

Вважаю, що це правда. Ми, українці, маємо це в нашій природі - у важливі моменти ми здатні об'єднатися і проявити свої найкращі здібності.

Я помітив, що узбеки, казахи та інші фанати на аренах чемпіонату світу активно виявляли підтримку Україні. Чи відчувалося це?

Протягом усього турніру ми помічали, як кількість вболівальників зростала після кожної гри. Іноді, повертаючись до готелю після матчів, до нас підходили абсолютно незнайомі люди, висловлювали вдячність за нашу гру та просили сфотографуватися разом. Це відбувалося досить часто.

"Ми проїздили через Чорнобаївку, і побачили, що все навколо палало."

- Росіян не зустрічали?

- Може й зустрічали, але не знали, що це вони.

Ви зустрічалися з росіянами в півфіналі Євро-2022. На жаль, у тому поєдинку Україна зазнала поразки, і до початку вторгнення залишалося менше трьох тижнів. Чи залишилася у вас пам'ять про атмосферу цього матчу на все життя?

Перш за все, згадується, як у першій половині матчу ми швидко заробили п’ять фолів. Атмосфера перед грою була досить напруженою. На мою думку, це певним чином негативно позначилося на результаті для нашої команди. Ми прагнули не лише грати у футзал, а й дійсно боротися з ними. Ситуація була складною, і це заважало зосередитися на грі.

- З їхнього боку таке ж налаштування було?

- Я не помітив. Здалося, що вони вийшли, як на звичайний матч. Навіть уболівальники-росіяни, які там були, аплодували нашій збірній після гри. Для них це був звичайний матч. Для нас - ні.

Україна не змогла пройти до фіналу футзального чемпіонату Європи, програвши Росії. "Синьо-жовті" упустили чудову можливість в останні миті гри.

- Ви передчували, що буде війна?

Вважаю, що це малоймовірно. Принаймні, не в тому форматі, в якому триває вже три роки. Я навіть не міг уявити, що таке може статися.

Тоді ви представляли команду Продексім, з якою здобули два титули чемпіонів та ряд інших нагород. Чи вірно, що перший день вторгнення вас застав у Херсоні?

Зайнявши місця в автобусі, ми поверталися з гри в Івано-Франківську. Дехто з хлопців уважно стежив за новинами в інтернеті, очікуючи оголошення війни. Коли проїжджали Чорнобаївку, помітили, що все навколо палає. Вибухи лунали неподалік.

Які ідеї виникли у твоїй свідомості?

- Я насправді десь уже прорахував цей момент. Знав, як у тому чи іншому випадку я буду діяти. Передивився відео з різними військовими, засвоїв фахові поради. Приїхавши у Херсон, одразу підхопив сім'ю і поїхав до батьків на Хмельниччину. О сьомій ранку, зібравши найнеобхідніші речі, вирушили в дорогу. Буквально через дві години дісталися пункту призначення. Ще Мішу Зварича забрав. А вся команда залишилась у Херсоні.

- Що розповідали хлопці?

- Нічого позитивного. Ситуація була вкрай важкою. Місто опинилося під контролем окупантів, і російські війська завдавали значних ударів. Єдиним світлим моментом стало те, що у нашого тренера Дмитра Бербенцева був будинок з великим підвалом. Саме там більшість команди змогла пережити ці важкі часи.

Тренери, напевно, спостерігали за мною і навряд чи могли уявити, що з цього юнака може вийти щось дійсно варте уваги.

- Ви повернулися в Ураган - свою першу професійну команду. Хоча, взагалі, розпочинали у футбольному Енергетику з Бурштина...

Мій шлях виявився доволі тернистим. До шістнадцяти років я навчався в рідному селі. Там, у школі, функціонувала ДЮСШ, де я тренувався під наглядом батька. Признаю, рівень підготовки був досить низьким. Згодом я вирішив вступити до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання. Пам’ятаю, директор коледжу, усміхаючись, запитав мене: "Чи приїхав ти піднімати наш Ураган?" А я тоді навіть не розумів, про що йдеться. "Який Ураган?" - спитав я себе.

Розпочав свою кар'єру в команді Ураган-2, одночасно виступаючи за юнацький склад футбольного клубу Енергетик. Грав на позиції центрального півзахисника. Коли Ураган-2 піднявся на професійний рівень і увійшов до Першої ліги, я вирішив повністю зосередитися на футзалі. Почав активно залучатися до тренувань і матчів першої команди.

На старті конфлікту, після подій на Майдані, значна кількість гравців залишила команду Ураган. Основну частину нової команди склали молоді дублери, до числа яких належав і я. Так розпочалася наша історія. Чи розвивалася вона далі? (Усміхається).

Чи не шкодуєте про те, що не спробували свої сили у футболі? Саме в цій сфері розгортаються вигідні контракти і отримується визнання.

Абсолютно не маю жодних жалю. Я усвідомлюю, який шлях я пройшов і яких висот досяг. Пам'ятаю, як я вперше приїхав до Урагану. Тренери, напевно, дивилися на мене і не вірилося, що з цього юнака може вийти щось дійсно значне.

- Талант? Наполеглива праця? Збіг обставин?

Я зустрічав безліч обдарованих особистостей. Проте, на мою думку, талант — це більше питання суб'єктивності. Ключовими факторами досягнення успіху є наполегливість, характер та інтелектуальна праця. Талант, зрештою, відходить на другий план. Пригадую, у нас були хлопці 16-17 років, надзвичайно перспективні та талановиті. Але тепер їх немає у спорті.

"Мрію побувати на кориді."

Яким чином з'явилася можливість переходу в Осасуну?

Цей варіант з'явився позаминулої зими. Ми провели матч проти Польщі, здобули перемогу та отримали квиток на чемпіонат світу. Лише через два-три тижні після цього мій агент надіслав мені повідомлення: "Іспанська команда проявила до тебе інтерес. Що ти думаєш про цю можливість?" Я не вагався. Основним питанням залишалася легальність виїзду в іншу країну. Через тиждень я отримав підтвердження про можливість виїзду, обговорив це з керівництвом Урагану, і, дякуючи долі, все склалося найкращим чином. Контракт був підписаний ще тоді, взимку, і я виїхав до Іспанії на абсолютно легальних підставах.

- Яка сума цього трансферу?

Улітку в мене завершувався контракт з Ураганом, тож я не мав жодних витрат.

Чи є агенти в українському футзалі поширеним явищем?

Ні, я вважаю, що в Україні на сьогоднішній день немає футзальних агентів. Навіть серед футболістів національної збірної це явище зустрічається дуже рідко.

Чи є іспанська ліга найпотужнішою у світі?

Да, безусловно.

Які моменти справили на вас найбільше враження після переходу в Осасуну?

- Найперше, що вразило - як мене тут прийняли. Був дуже приємно здивований. В Україні легіонерів так не приймають - це 100 відсотків. Я грав із багатьма легіонерами, тому знаю (Усміхається). А тут дуже гостинно мене прийняли, починаючи від керівництва і закінчуючи гравцями. Старалися допомогти в усіх питаннях. У деяких моментах буквально за ручку брали і водили.

"Наші гравці працюють на фермах": гучна сенсація у Данії - українська команда потрапила в елітну футзальну лігу

По-друге, рівень цього чемпіонату вражає своєю висотою. Спочатку мені було дуже важко. Я спілкувався з тренером, і він заспокоїв мене: "Не поспішай. Придивляйся, поступово втягуйся". Коли ми вирушили на першу гру, він включив мене до складу, але не випустив на поле: "Це було моє рішення". З часом я усвідомив, що це було вкрай мудре рішення з точки зору адаптації. Тепер, через чотири місяці, я почуваюся більш-менш комфортно.

Яка кількість іспанських слів входить до вашого словникового запасу?

Іспанську мову я опановую, скажімо так. Чесно кажучи, будь-яка мова стає зрозумілою, якщо її вивчати. Звичайно, іноді я можу помилятися у виборі слів — можливо, неправильно використовую закінчення чи часи. Але я намагаюся говорити. Стараюся якомога більше спілкуватися, адже практика є дуже важливою. Разом із родиною ми займаємося з репетитором. Загалом, проблем зі спілкуванням не виникає.

Чи ваша родина завжди поруч із вами?

- Так. Доньку відправили у школу. Дружина працює. Їй трохи складніше, не має практики в плані мови, бо працює з українцями.

Памплона — це один із важливих історичних осередків іспанської кориди. Чи мали ви нагоду стати свідком цього захоплюючого дійства?

Поки що ні. Фестиваль Сан-Фермін проходить влітку і триває приблизно тиждень. Отже, все ще попереду. Мені б дуже хотілося відвідати таку подію.

- На старті сезону ви перетнулися з Миколою Микитюком - ще одним нашим легіонером в іспанському чемпіонаті. Вас там лише двоє?

Отже, він виступає в Кордобі. На даний момент ми лише двоє українців, але сподіваюся, що нас стане більше. Якщо хтось прагне вдосконалювати свої навички та досягати нових висот, то це чудове місце для розвитку. Проте, варто зазначити, що потрапити сюди - справа вкрай складна.

Ігор Корсун та Микола Микитюк

Нещодавно ви стали частиною символічної збірної туру завдяки дублю, який забили у ворота клубу Бурела. Проте ваш успіх у голах не обмежується лише цим матчем...

У підсумку, я реалізував п'ять голів. Це середній результат для нашої команди. Найсильніший нападник має близько десяти м'ячів у своєму активі. Декілька гравців досі не змогли відзначитися в цьому сезоні.

Чи є в Осасуні ще іноземні гравці, окрім вас?

Двоє бразильців, один аргентинець і японський представник.

Чи є обмеження для іноземців?

Я, до речі, не звертав уваги на це питання. Проте, на мою думку, обмежень немає. В інших командах може бути навіть до восьми бразильців. Що стосується іспанських гравців, то їх досить багато з високим рівнем майстерності, тому потрапити сюди – це справжній виклик. Тому й не варто вводити якісь ліміти.

"Не можу бути певен, що Барселона зможе забрати звідти три бали."

У цьому футбольному сезоні Осасуна демонструє непогані результати в Ла Лізі. А як справи з популярністю футзальної команди Оса на її фоні?

Наш зал розрахований на приблизно три тисячі відвідувачів. На кожну домашню гру приходять близько двох з половиною тисяч фанатів. Коли на матч завітала Барселона, то зала була переповнена. Тутешні мешканці справді обожнюють футбол, футзал та інші види спорту. Мене вже почали впізнавати на вулицях. Часто підходять, щоб зробити спільне фото.

Ваша команда займає середню позицію в турнірній таблиці, хоча в минулому турі стала жертвою несподіваного програшу від аутсайдера Портус Апостолі з рахунком 1:5. Чи дійсно в цій лізі можливі такі сюрпризи, де кожен може поступитися будь-кому?

- Саме так. У цьому й відмінність від усіх інших ліг світу. Ніколи не маєш впевненості в тому, де ти здобудеш очки, а де їх втратиш. Скажу більше: тій команді ми програли абсолютно по ділу. От згодом поїде до них Барселона - і я не впевнений, що Барса вивезе звідти три очки. Осасуна, до речі, вже приймала Барселону в цьому сезоні і виграла 5:3. Але у Кубку ми каталонцям все ж поступилися.

- За що змагається Осасуна в чинній кампанії?

Основна мета кожної команди – це досягнення Кубка Іспанії. Після завершення першого етапу визначається вісімка найсильніших, яка змагатиметься в цьому престижному турнірі. На жаль, нам не вистачило кількох очок для цього. Тепер наше завдання – потрапити в плей-офф чемпіонату.

Які поради могли б дати молодим спортсменам, які прагнуть грати на високому рівні за кордоном?

Працюйте старанно та ретельно аналізуйте свої дії. Для початку важливо відчувати себе впевнено в чемпіонаті України. Українська ліга займає далеко не останні позиції в Європі, вона близька до провідних турнірів. Покажіть себе з найкращого боку на рідному полі, і це відкриє вам шлях до топових ліг. Також не забувайте вивчати іноземні мови. Переїзд за кордон, де ви нічого не знаєте і не розумієте, може бути складним. Тому важливо психологічно підготуватися до цього виклику.

- Чого б ви ще хотіли досягнути у футзалі?

Зараз моє бажання – потрапити до плей-офф. Якщо говорити чесно, мрію спробувати свої сили в одному з великих клубів, що входять до топ-п'ятірки іспанського чемпіонату. Адже інфраструктура таких команд, як Барселона, не йде ні в яке порівняння з Осасуною. Фінансові можливості також суттєво відрізняються. У деяких клубів один бюджет, а в інших він у рази більший. Було б цікаво відчути себе на вершині.