Андрій Солтисік, Роман Тарновський та Іван Маркевич. 15 грудня у Львові відбудеться прощання з трьома героями, які стали на захист України.

Орієнтовно об 11:30 буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Про це повідомила пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com. У понеділок, 15 грудня, Львівська громада попрощається з воїнами Андрієм Солтисіком, Романом Тарновським, Іваном Маркевичем, які боронили Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів'ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Церемонія поховання Андрія Солтисіка та Романа Тарновського стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Андрія Солтисіка та Романа Тарновського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).

Чин похорону Івана Маркевича розпочнеться об 12:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Іздрика,6). Поховають воїна на Брюховицькому кладовищі.

Біографічні відомості про захисників

Андрій Солтисік (25 вересня 1985  —  9 грудня 2025) — мешканець Львова.

Закінчив середню загальноосвітню школу I-III ступенів № 36 у Львові. Отримав спеціальність техніка-будівельника в Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, а пізніше продовжив навчання в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій, названому на честь Степана Ґжицького.

Мав досвід роботи в галузі продажів на приватних компаніях.

За словами близьких, Андрій був палким прихильником футболу і відданим фаном клубу "Карпати". Його захоплення читанням супроводжувалося глибокою зацікавленістю до історії України, яку він знав на високому рівні. Андрій був справжнім патріотом, відзначався чудовим почуттям гумору, завжди усміхався й охоче допомагав іншим. Він активно долучався до Помаранчевої революції та Революції Гідності.

З початком масштабної агресії російських військових він став на захист рідної землі. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на таких напрямках, як Донецький, Південно-Слобожанський, Курський, Луганський та Запорізький, у складі 210-го окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ.

Нагороджений медаллю "За поранення", яка є відзнакою Міністерства оборони України.

В Андрія Солтисіка залишилися мати та сестра.

Роман Тарновський (16 липня 1989  —  2 червня 2025) був жителем Львова.

Навчався у ліцеї № 2 Львівської міської ради. Згодом здобув освіту у Технічному коледжі Національного університету "Львівська Політехніка" та у Львівському інституті менеджменту.

Займався діяльністю в галузі радіоелектроніки на комерційних підприємствах.

За словами близьких, Роман мав пристрасть до радіоелектроніки, обожнював тварин і був відданим фанатом футбольного клубу "Карпати". Він був яскравою та щирою особистістю, відзначався почуттям справедливості, добротою та дружелюбністю.

У 2023 році він вийшов на захист своєї Батьківщини від агресії російських окупантів. Служив на Донецькому напрямку, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України в складі 3-го прикордонного загону, названого на честь Героя України полковника Євгена Пікуса (Луганського прикордонного загону-бригади "Помста") Державної прикордонної служби України.

Нагороджений відзнакою командування 93‑ї окремої механізованої бригади "Холодний яр" II ступеня та медаллю "Ветеран війни".

У Романа Тарновського залишилися батьки, брат з сім'єю, похресник, племінники, дві бабусі, хрещені батьки, родина та друзі.

Іван Маркевич (29 березня 1985 – 3 грудня 2025) народився в селі Брюховичі, що знаходиться у Львівській області.

Отримував освіту в середній загальноосвітній школі № 41 у Львові.

Проходив строкову службу в армії.

Займався діяльністю в будівельному секторі на приватних компаніях.

За словами близьких, Іван відзначався добротою і миролюбністю. Він захоплювався приготуванням їжі, любив музику та проводити час на свіжому повітрі. Його доброзичливий характер і працелюбність робили його завжди готовим прийти на допомогу іншим.

У 2024 році я виступив на захист рідної землі від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському напрямку, входячи до складу 34-ї окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Отримав медаль "Ветеран війни".

У Івана Маркевича є брат і сім'я.