Завтра у Львові відбудеться прощання з двома героями-захисниками. Яка інформація про них відома - Новини Твоє місто.

У середу, 29 липня, місто Львів проведе в останню путь військових Ігоря Окіса та Антона Стабровського, які загинули, боронячи Україну. Цю інформацію підтвердила пресслужба Львівської міської ради.

Поховають воїна Ігоря Окіса на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Воїна Антона Стабровського проведуть в останній шлях на Голосківському цвинтарі, ділянка 34-В.

Що відомо про Героїв

Ігор Окіс (15.06.1980 - 04.05.2026) Уродженець села Шайноги Львівської області.

Навчався у Вузлівському опорному закладі загальної середньої освіти та середній загальноосвітній школі № 63 м. Львова. Згодом здобув освіту у відокремленому структурному підрозділі "Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій" та Національному університеті харчових технологій.

Працював у приватному акціонерному товаристві "Галка", а також у товаристві з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".

Зі слів рідних, Ігор був доброю, щирою, турботливою та позитивною людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу іншим. У вільний час захоплювався футболом і риболовлею, любив проводити час у лісі, збирати гриби та відпочивати на природі.

У 2024 році я став на захист своєї країни від агресії російських окупантів. Відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку, входячи до складу 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.

Нагороджений медаллю "Ветеран війни".

У Ігоря Окіса залишилися мати, син, сестра, хрещена, близькі друзі та родина.

Антон Стабровський (12 вересня 1987 - 18 грудня 2025) - мешканець Львова.

Я отримував освіту в ліцеї № 6 міста Львова, а пізніше завершив навчання у Львівському державному університеті фізичної культури, названому на честь Івана Боберського.

Згідно з розповідями близьких, Антон вирізнявся добрим серцем, щирістю, відповідальністю, активністю та оптимізмом. Його спокій, врівноваженість і вміння спілкуватися робили його особливим. Він був захоплений плаванням, яке стало важливою частиною його життя.

Був учасником національної паралімпійської команди України з плавання та отримав звання майстра спорту України міжнародного класу. У 2006 році здобув титул чемпіона світу в естафетному плаванні, а також виборов бронзову медаль на чемпіонаті світу на дистанції 100 метрів батерфляєм. У 2008 році він став бронзовим призером Паралімпійських ігор у Пекіні, а у 2009 році отримав золото на чемпіонаті Європи. У 2011 році він здобув срібну медаль на європейському чемпіонаті. На Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні фінішував на четвертому місці, а у 2013 та 2014 роках став бронзовим призером чемпіонатів світу та Європи відповідно.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, що вручається від Президента України.

У Антона Стабровського є батьки, син, брат, сестра та рідня.