Головний тренер Тоттенгема став відомим у Австралії. Він утік від Чорних полковників, навчався в Пушкаша і здобув три титули чемпіона.

Вже сьогодні ввечері Тоттенгем та Манчестер Юнайтед зустрінуться у фіналі Ліги Європи, і до матчу Чемпіон розповідає про наставника "Шпор" Ейнджа Постекоглу - головного австралійця у сучасному елітному футболі.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

У Ейнджа Постекоглу є безліч знімків, які з'явилися після його здобуття популярності, але найважливішою залишається саме ця.

Цифра "24" у ваших руках символізує імміграційний ідентифікатор.

На вулицях панував 1970 рік, коли його батьки, подібно до тисяч інших греків, вирушили у невідомість, рятуючись від режиму "Чорних полковників". У них не було родичів за кордоном, ніби вони не мали жодної зв'язки з тією землею, тож це було щось на кшталт стрибка в невідомість.

У той час в Афінах ходила чутка, що далеко в австралійському Мельбурні вже осіло багато їхніх, тож і Постекоглу направились туди.

Мандрівка відбулася вчетверть: батьки та їхні двоє дітей.

Насправді хлопчика звали Ангелос, але в Австралії це ім'я важко вимовити. Тому він отримав прізвисько Ейндж. А його батька Дімітріоса стали називати Джимом.

"Наш корабель відплив до Австралії, подорожуючи 30 днів. Багато людей стверджують, що мігранти вирушають в інші країни в пошуках кращих умов життя. Однак мої батьки так і не змогли їх знайти. Вони залишили рідний дім, щоб забезпечити краще майбутнє для своїх дітей", - розповідає Постекоглу. Його сестра Ліза додає, що "мати плакала кожну ніч протягом майже року".

Так починалася історія.

І ще з тих часів, коли разом з татом відвідували футбольні матчі в неділю.

Точніше, зранку була служба в церкві, а вже ввечері матч South Melbourne Hellas - клубу місцевих греків. Батько Ейнджа був дуже суворим, неговірким, і лише на футболі малий бачив, як той посміхався.

"Тримайте м'яч внизу!" - це була улюблена фраза Джима.

Саме на цій основі Ейндж через багато років сформував свій підхід до тренерської діяльності:

"Де б я не тренував, я завжди вимагаю від команд грати у футбол, який хотів би бачити мій батько".

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Усі розуміли, що рано чи пізно Постекоглу візьме на себе роль тренера.

Це природжене. У Саут Мельбурні він став капітаном команди в лише 21 рік.

У 1991 році, коли керівництво команди перейняв сам Ференц Пушкаш, Ейндж не втримався і схопився за можливість – став перекладачем та водієм цієї футбольної легенди, намагаючись дізнатися всі деталі, які залишалися невідомими для австралійських вболівальників. Тоді місцева ліга все ще перебувала на стадії напівпрофесіоналізму.

"Багато хто стверджує, що я спеціалізуюсь на підготовці атакувальних команд, і саме в цьому криється початок моєї кар'єри. Я завжди захоплювався Пушкашем – він вирізнявся своєю відкритістю порівняно з іншими."

Цей "Майор" ознайомив його з тактикою 4-3-3, методами пресингу та атаками через бокові зони.

А тоді бум - складна травма, і Ейндж завершив кар'єру лише в 27, щоб у 30 очолити Саут Мельбурн як тренер.

У той час керівництво клубом здійснював Пітер Філопулос, хоча це не було земляцтвом.

"Ейндж був візіонером. Він мав дуже чітке бачення і подбав, аби всі долучилися до нього. Це не той, хто хоче зробити все сам і привласнити всю славу. Працюючи з ним, я завжди відчував себе частиною якоїсь більшої історії", - каже Філопулос.

Ще б пак.

Вже у 1998 і 1999 роках тренер-дебютант виграв для його Саут Мельбурн два чемпіонства.

За це його навіть хотіли на чолі збірної Австралії поставити, де тоді феєрили К'юелл та Відука, проте вирішили, що зарано, і доручили юнацьку команду.

І саме тут усе могло б завершитися.

Австралія U20 не пробилася на першість Азії, після чого гарячого, фанатичного Постекоглу розніс у прямому ефірі культовий для місцевих Крейг Фостер. А Ейндж не стримався і нахамив у відповідь:

Після того інтерв'ю я опинився в становищі, коли став небажаним для роботодавців. Жоден з них не проявляв бажання співпрацювати зі мною.

У стані відчаю він вирішив продати частину свого майна, залишивши дружину з дитиною на піклування батьків. Сам же вирушив до Греції, де в грудні 2008 року його запросив до команди третього дивізіону Панахаїкі.

То було його персональне дно.

Він повернувся додому через півроку з побитою собакою на руках і прийняв пропозицію стати експертом на Fox Sports, водночас займаючись тренуванням аматорських спортсменів.

Десь пощастило, що незабаром Френка Фаріну спіймали п'яним за кермом. Брісбен Роар вирішив з ним розпрощатися і згадав про Постекоглу, який енергійно малював стрілки на екрані телевізора.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Відтоді зі шляху він більше не збивався, хоча й зберіг репутацію дивака.

У Брісбені Ейндж відразу ж попрощався з провідними гравцями Крейгом Муром, Чарлі Міллером, Бобом Малкольмом і Денні Тіатто, вирішивши натомість залучити молодих футболістів, які відповідали його ігровій філософії.

Ніхто не міг зрозуміти, проте це його зовсім не турбувало; Ейндж-бо формував команду, яка стала б справжньою новинкою для Австралії.

Єдине, чого бракувало, - це мозок у центрі поля. Саме з цією метою Постекоглу вирушив до Німеччини, де зустрівся з Томасом Бройхом. У своїй молодості хавбек Нюрнберга порівнювали зі Швайнштайгером, проте до 29-ти років він втратив інтерес до футболу.

"Як на мене, Ейндж - це найбільш геніальний футбольний стратег, з яким я коли-небудь стикався, - зазначив Бройх сьогодні. - Його здатність розуміти гру просто вражає. На початку може бути непросто, але з часом ти завжди опиняєшся на крок попереду суперників. Він точно усвідомлює, де кожен повинен перебувати в момент передачі. Це не було механічним; рішення залишались за нами. Проте ті структури та схеми руху, які він розробляв, завжди мали глибокий сенс."

У стислій формі, команда Роар встановила вражаючий рекорд, не програвши жодного з 36 матчів у всіх змаганнях, здобувши при цьому два титули чемпіонів поспіль.

Навіть сьогодні Брісбен-2011 вважають найвидатнішою клубною командою в історії А-Ліги.

Їх прозвали "Роарселона".

Ну, а з трибун Постекоглу тоді вперше гаряче аплодував Джим.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

"На основі мого досвіду, він безперечно є найвидатнішим комунікатором. Кожен член команди був би готовий подолати будь-які перешкоди заради нього. Запитайте кого завгодно з Роар, і вони це підтвердять", - розповідає Метт Сміт, якого Постекоглу відкрив серед напівпрофесіоналів і перетворив на зірку.

Він, здавалося, навмисно обирав найскладніші маршрути в усьому.

У 2012 році, після кількох перемог у лізі, Ейндж залишив Брісбен і переїхав до Мельбурн Вікторі, щоб розпочати новий етап своєї кар'єри.

Ще рік - і його покликали до збірної Австралії, аби у цейтноті перед ЧС-2014 навести лад у складі, що стрімко старів.

Чи відомо вам, який його перший крок?

Повідомив капітану Лукасу Ніллу та голкіперу Марку Шварцеру, що їх більше в збірній не ждуть.

І хоча успіху в Бразилії не досяг, бо група із Іспанією, Нідерландами й найсильнішими в історії чилійцями була надто складною, на тому Мундіалі Постекоглу заклав кістяк "Соккеруз", що виграли Кубок Азії-2015.

Фінальний матч проходив проти Кореї, де виділявся Сон Хін Мін, який забив гол у той вечір. Однак на рахунок Австралії відповіли Массімо Луонго та Джеймс Троїзі. Результат 2:1!

"Це тренер, який ніколи не йде на компроміси, але його підхід повністю виправдовує себе, - ділиться думками півзахисник Джеймс Голланд. - Він допомагає гравцям повірити в свої сили та знайти власний стиль. Якщо припустилися помилки — не біда. Найголовніше — робити все правильно. Він вмів вселити певний страх і, можливо, вірив у нас більше, ніж ми самі."

Голланд настільки вразився мотиваційними промовами Постекоглу, що навіть записував їх на свій телефон.

Втім, до ЧС-2018 Ейндж в кріслі все одно не досидів - звільнився у відповідь на критику свого стилю, який вважав єдиним правильним.

Пеп Гвардіола високо оцінив це.

У 2019 році команда Манчестер Сіті, під час свого азійського турне, зійшлася в битві з Йокогама Марінос, що тренував Постекоглу. Замість звичайного товариського матчу гравці отримали справжнє випробування. За п’ять хвилин до завершення гри Пеп Гвардіола з розпачем звертався до четвертого арбітра, вимагаючи термінових замін. Йокогама активно атакувала, і хоча в підсумку програла 1:3, вона володіла м’ячем 58% часу.

"Сіті та Йокогама мають однакову ігрову філософію", - визнав після гри каталонець.

Постекоглу вразив японців своїм унікальним стилем, адже вони звикли до того, що захисна лінія розташована на відстані близько 15 метрів від власних воріт.

"Ми не ставили під сумнів технічні навички гравців, а більше їхню відвагу. Чи буде їм вистачати сміливості? Чи зможуть вони виступати без страху? Чи збережуть таку гру після невдач?" - згадує аналітик Джей-ліги Шон Керолл.

На всі його питання відповідь була незмінною: "Так".

У першому сезоні Йокогама стикалася з великими труднощами, намагаючись адаптуватися до підходів Ейнджа. Проте в другому сезоні команда несподівано здобула чемпіонство, вперше з 2004 року.

Постекоглу ще надовго зберігав у пам'яті ту роботу — найнезвичнішу з усіх, що йому доводилося виконувати.

Спочатку це було справжнє безумство. Я виступаю з промовою перед грою, а поруч працюють перекладачі: один для японців, інший для бразильців, і ще один для тайців. Чотири голоси звучать одночасно!

За те, як він впорався, його і запросив Селтік - найактивніший із європейських клубів на японському ринку.

У 2021 році "Кельти" переживали важкі часи - вони набрали на 25 очок менше, ніж Рейнджери в чемпіонаті, зазнали поразки від них у фіналі Кубка, а також вибули з Кубка ліги, програвши Росс Каунті.

Авжеж, він погодився.

Коли він з'явився, на своїй першій пресконференції не зміг не згадати про батька:

Найбільше мені хотілося б, щоб він дожив до цього часу і зміг побачити, яким виріс його син, його Ейндж.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

"Тримайте м'яч низько" стало основою його стилю в Європі, так само як і швидкі фланги, про які постійно згадував Пушкаш.

У Рейнджерс, насправді, не було жодних шансів.

У кожному з двох сезонів, які Постекоглу провів на "Селтік-Парк", його команда здобувала більше 90 очок.

Другий рік Ейнджа в Глазго виявився найуспішнішим у його кар'єрі. Команда Селтік тоді посилила пресинг, знизивши кількість передач на захисну дію з 9,2 до 8,0. Вони стали ще більш домінуючими з м'ячем у володінні, піднявши цей показник з 70% до 72% і в середньому забиваючи 3,0 голи за 90 хвилин.

"В моєму віці легко втратити бажання грати, але з ним я з нетерпінням чекаю кожного матчу і кожного тренування. Вся команда цим живе", - казав ветеран Джо Харт, і це корелювало зі словами Дена Орловіца з Japan Times: "Постекоглу ніби надав Йокогамі сенсу. Думаю, вони поставлять йому пам'ятника".

Тому-то й Тоттенгем, тому чергове підвищення - майже нереальне для чоловіка, який грав і вчився футболу у напівпрофі.

Та Постекоглу не звикати до скепсису.

"Ейндж ніколи не вважався очевидним кандидатом, - усміхається Філопулос. - Навіть у Саут Мельбурні його ім'я не було першим у списку. Багато хто сумнівався в його здібностях, але він постійно доводив, що ці сумніви безпідставні."

У Великій Британії він досягнув 5-го місця в дебютному сезоні з "Шпорами" та дійшов до фіналу Ліги Європи в наступному. Навіть за часів Жозе Моурінью в цьому ж кріслі результати були менш вражаючими.

І ось настав фінальний момент, вирішальний поєдинок у його житті.

Після Брісбена, Мельбурна, Йокогами...

Постекоглу вже точно заготовив фірмові промови гравцям, якими заряджатиме їх на подвиг з МЮ, а от щодо себе, то він давно все сказав:

Я усвідомлюю, що таке справжня праця та трудовий день. Я розумію значення жертви і усвідомлюю, що перебуваю в привілейованій ситуації. Я не планую ставитися до цього легковажно. Мої батьки віддали свої життя, щоб я міг бути тут. Тому це не просто труд, це здійснення моєї мрії, яка базується на їхній самовідданості.