Схилимо голови. Історик, активіст "Жовтневого руху" та палкий прихильник Динамо загинув у боях під Бахмутом.

Олег Рибальченко святкував свій 28-й день народження.

Щодня о 9-й ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні редакція Sport.ua згадує про історика та журналіста Олега Рибальченка, відданого фаната "Динамо", який з 2014 року боровся за Україну. Його звинувачували у підпалі кінотеатру "Жовтень", а трагічна смерть настала три роки тому, 21 грудня 2022 року, на Донеччині.

Олег Рибальченко з'явився на світ 19 травня 1994 року в Черкасах. Він навчався у школі № 28, а в 2011 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет історії, обравши кафедру нової та новітньої історії зарубіжних країн. У своїх дослідженнях Олег зосередився на новітній історії Греції і вільно володів грецькою мовою.

З самого раннього віку хлопець захоплювався футболом. Незважаючи на свій діагноз — бронхіальну астму, він мріяв стати професійним футболістом. Щоб переконати батьків дозволити йому займатися цим видом спорту, семирічний Олег потайки від них відвідував лікарів і домагався отримання довідки, яка б дозволяла йому вступити до футбольної секції.

На першу трибуну вболівальників Олега вивів його батько. Разом вони відвідували матчі в рідних Черкасах і вирушали в Київ, щоб підтримати національну команду. Наразі батько Олега, Ігор Валерійович, також служить у Збройних силах України, приєднавшись до оборони країни 24 лютого 2022 року, як і його син.

Під час студентських років Олег Рибальченко став активним учасником ультрас-руху київського "Динамо", приєднавшись до нього в 2011 році. У фанатському середовищі він отримав прізвисько "Риба", яке згодом стало його позивним. Олег представляв колектив White Boys Club (WBC) і активно вивчав культури фанатських рухів на міжнародному рівні, сприяючи розвитку якісної фанатської підтримки для "Динамо". Найзначніші миті в його житті в ті роки пов’язані з поїздками до різних міст України для підтримки рідного клубу під час футбольних матчів. Він також проявляв інтерес до історії "Динамо" і брав участь у всіх подіях, що відбувалися навколо футболу, колекціонуючи пам’ятні речі клубу, які мали для нього глибоке символічне значення.

Олег активно долучився до Революції гідності, а з початком війни між Росією та Україною вирішив стати добровольцем на фронті. Улітку та восени 2014 року він брав участь у бойових діях у складі добровольчого взводу "Синдикат", який входив до батальйонів "Айдар" та ОУН, на території Щастя в Луганській області та в Пісках на Донеччині.

Після повернення з фронту Рибальченко займався громадською діяльністю та працював журналістом, висвітлював резонансні корупційні схеми. А ще - закінчив університет, на відмінно захистивши в 2017 році магістерську роботу "Військова диктатура в Греції 1967-1974 років".

У 2015 році Олега запідозрили в підпалі кінозалу "Жовтень".

У 2021-му Олег одружився із коханою Анастасією, з якою були разом ще зі студентських років. Друзі згадують, що за ці роки хлопець змінився. Він багато подорожував світом та мав велику кількість планів на майбутнє, окрему частину з яких прагнув втілити у життя до 30-річчя. При цьому найбільше з усіх міст світу любив Київ і говорив, що хоче будувати сімʼю і досягати своїх цілей тільки в українській столиці.

З моменту початку повномасштабної агресії російських військ проти України Рибальченко знову вирушив на фронт, приєднавшись до роти УВО (112-та окрема бригада територіальної оборони, а згодом 23-й окремий батальйон спеціального призначення при президентській бригаді). Він активно брав участь в оборонних діях навколо Києва, виконуючи обов'язки командира розвідувального взводу.

21 грудня 2022 року Олег Рибальченко загинув під час бою на Бахмутському напрямку, коли ворожий снаряд влучив у район селища Кліщіївка на Донеччині.

Проводили в останню путь воїна 30 грудня 2022 року в Михайлівському Золотоверхому соборі столиці України, Києві.

20 вересня 2025 року прах Олега Рибальченка похований на Національному військовому меморіальному цвинтарі, яке нещодавно почало функціонувати у Фастівському районі на Київщині.