Пушіч висловив свої думки щодо звільнення - колишній тренер Шахтаря підсумував результати співпраці з "гірниками".

Екс-наставник Шахтаря Маріно Пушіч поділився своїми враженнями щодо діяльності в донецькій команді.

Пане, за ці півтора року ви пережили безліч незабутніх моментів разом із Шахтарем. Було багато як перемог, так і труднощів. Як ви оцінюєте цей шлях разом із командою?

- Який неймовірний шлях ми пройшли разом! І я не можу словами висловити, наскільки я вдячний за цей досвід - як людина і як тренер. Ми пережили стільки моментів, моментів слави, страшних моментів, поганих моментів, усі аспекти гри, усі частини цієї подорожі, але я тут отримав насправді безцінний досвід як тренер і як людина. І, повторюся, я не можу висловити, наскільки я вдячний за це. Можна сказати, що праця в таких умовах майже два роки, дуже інтенсивна праця з усіма співробітниками клубу, особливо з моїм штабом та гравцями, насправді показала мені, наскільки незламний дух у цього клубу. Те, що Шахтар робить у таких умовах, як він функціонує та виступає, є дійсно неймовірним. І я дуже цим пишаюся.

Шахтар провів Пушіча з емоціями на обличчі - ВІДЕО зворушливого прощання.

- За цей час ви здобули три трофеї разом із Шахтарем. Коли озираєтесь назад, то що для вас особисто означають ці здобутки?

Коли я вперше прибув сюди, моя головна мета була чіткою: створити такі умови для клубу та команди, які перевершували б ті, що існували до мого приходу. Це була моя основна амбіція. Безумовно, досягнення трофеїв на цьому шляху є важливим, оскільки вони мають особливе значення не лише для мене, а й для клубу та всіх, хто долучився до цього успіху. Але найбільше задоволення для мене полягало в спостереженні за зростанням моїх гравців, їхньою радістю від гри у футбол, а також у тому, як усі в клубі насолоджувалися нашими виступами, поведінкою та взаємодією в різних ситуаціях. Це, безперечно, принесло мені найбільшу радість, і я хочу підкреслити, що я дуже гордий цим.

- Ви очолили команду під час війни. Коли прийшли до клубу, чемпіонат України вже був у самому розпалі. Дуже часто ваша родина приїжджала до України, ваша дружина знаходилася поруч із вами, також ми неодноразово бачили ваших дітей. Усі ці фактори якось морально впливали на вас?

Перш за все, я хочу підкреслити, що без підтримки моєї родини це все було б просто неможливо. Їхня щирість, любов і підтримка стали для мене справжньою опорою, і я щиро це ціную. Як я вже згадував, працювати в таких умовах вкрай складно, але завдяки спільним зусиллям ми змогли досягти успіху як одна велика родина. Я щиро вдячний за це.

Якщо розглянути ці півтора року, якими були трансформації команди за цей період і яким чином змінилися ви особисто, співпрацюючи з Шахтарем в умовах війни?

- Кожен тренер намагається впливати через своє бачення футболу, коли приходить до нового клубу. Бачення футболу включає не тільки тактичну й технічну частину, що відбувається на полі, але й те, як ви взаємодієте, особливо за таких обставин. Ми пережили стільки важких моментів через війну, підтримували одне одного, піклувалися одне про одного, це було також дуже важливо для мене. І я сподіваюся, що я цим допоміг моїм гравцям та працівникам клубу. Здобуття трофеїв - це частина роботи, але це й те, що змушує вас пишатися, це, звісно, щось особливе. Я знаю, як складно вигравати нагороди, і коли нам це вдавалося з достатньо молодою командою та певними змінами у той період... Можу тільки сказати, що я дуже пишаюся тим, чого ми досягли всі разом.

Для теперішнього Шахтаря ви заклали справді міцний фундамент, і всі майбутні успіхи колективу можна буде вважати також вашою заслугою. Чи плануєте стежити за іграми команди?

- Як я казав, для мене це була найголовніша амбіція - залишити щось після себе. І це дуже важливо - багато перспектив та хороші основи, щоб будувати та рухатися вперед. Так, дивитися, як ці хлопці зростають і стають дедалі кращими - це те, чим я найбільше насолоджуюсь у своїй роботі, якщо бути чесним, навіть більше, ніж здобуттям трофеїв. І, як я сказав їм щойно, я вважаю, що в цієї команди яскраве майбутнє, з великим потенціалом, з багатьма якостями та характерами. І насправді я тепер стаю великим уболівальником "Шахтаря". Знаєте, тільки-но ти стаєш частиною цієї родини, цього клубу, за таких умов, ти будуєш не тільки професійні відносини, а щось набагато глибше. Я абсолютно впевнений, що їх очікують успіхи в майбутньому, і я завжди буду великим шанувальником цього клубу.

Ви постійно повторюєте, і зараз під час нашої бесіди знову зазначаєте, що відчуваєте безмежну гордість за свою команду. Що саме викликає у вас таке почуття?

Дійсно, я маю дві основні причини для гордості за своїх гравців. По-перше, я усвідомлюю, через які випробування ми пройшли разом, враховуючи всі труднощі, пов’язані з війною, і те, як вони з цим справлялися. У важкі часи люди здатні на зростання, і я був свідком цього процесу. Спостерігати, як молоді футболісти розвиваються та стають кращими особистостями, – це найбільша винагорода для тренера. По-друге, я пишаюся їхнім ставленням до футболу, їхньою відданістю і щоденною працею. Хочу поділитися однією історією. Напередодні ми провели останнє тренування перед важливою грою. Один з моїх помічників сказав: "Це просто вражає! Навіть сьогодні, незважаючи на наші побоювання щодо нижчої якості, інтенсивності та емоцій, тренування виявилося неймовірним". І це заслуга хлопців, їхньої енергії, ставлення та, звичайно, їхніх футбольних навичок. Саме це наповнює мене гордістю за них.

- Шахтар - це велика, щира родина, де люди завжди прийдуть на допомогу та підтримають тебе. Чи відчували ви це протягом цього часу?

Коли я вперше ступив на цю землю як тренер Шахтаря, одразу відчув неймовірну атмосферу: вражаюча відданість, чудова підтримка — це було просто неймовірно. Цей емоційний заряд надихнув мене продовжувати працювати з великим ентузіазмом, віддаючи всі сили цьому проєкту. Я щиро вдячний усім людям, які оточують мене. Особлива вдячність тим, хто невтомно працює за лаштунками, приносить мені позитивні враження і підтримує на кожному етапі нашої спільної подорожі, пройдених кілометрів. Це був дивовижний шлях, і без підтримки команди клубу я не зміг би провести два роки на такому високому рівні з такою енергією. Я щиро ціную кожного з вас за це.

Чи будете ви згадувати про цих людей з ностальгією?

Так, я буду сумувати за клубом, за Шахтарем, і, звісно, за всіма людьми, адже саме вони утворюють нашу спільноту. Ці люди просто неймовірні. Ось чому цей клуб справді вражає: не лише своєю назвою, а й тими, хто працює в його структурах, людьми за лаштунками – саме вони формують його сутність. Цей незламний дух, неймовірна енергія, гордість, прагнення рухатися вперед і продовжувати боротьбу, а також показувати результат – це, без сумніву, вражає!

- З якими думками ви залишаєте Шахтар? Які емоції відчуваєте зараз, прощаючись із командою?

- Я думаю, як я вже згадував у розмові з директорами та президентом, що це найкращий момент, аби попрощатися. Мушу сказати, дуже важко працювати в таких умовах майже два роки. Справді важко. Але це важко для всіх. І ми пройшли це разом. Ми досягли успіху разом. І, можливо, це дійсно найкращий момент, аби попрощатися. Як сказав президент, і я дуже ціную ці слова: "Це не прощання назавжди, а до побачення". У футболі ти ніколи не знаєш напевно - усе можливо. Так, у мене два почуття. Одна частина мене дуже сумує, що я залишаю цю родину, бо, ще раз повторюся: у таких умовах це не просто професійний зв'язок, який ти маєш з іншими, а набагато глибший. Це відчувається в усьому. Водночас я дуже радий, що можу залишити щось після себе - не лише титули, але й нашу взаємодію, наш зв'язок одне з одним. Так, це наповнює мене гордістю.

- Що ви хотіли б сказати всім гравцям?

Хочу висловити свою вдячність футболістам: передусім дякую за вашу відданість, енергію та чудові якості. Дякую, що прагнули до самовдосконалення і були готові вчитися. Також хочу подякувати за всі спільні виступи. Усі мої гравці проявили себе на найвищому рівні, і я неймовірно гордий ними.

Протягом цього періоду ми разом з командою відчували підтримку всіх наших вболівальників. Чи є у вас щось, що ви хотіли б донести саме до них?

- Так, я вже сказав дещо про це у своїй промові до гравців і персоналу. Ви знаєте, футбол без уболівальників - це не футбол. Цей клуб підтримує така велика кількість людей, така велика фан-база. Це неймовірно. У таких складних умовах, коли ми не можемо бути разом, коли не маємо справжнього дому, щоб приймати команди, коли заборонено приходити великій кількості людей, щоб підтримати свою команду.

Я відчув цю енергію і цю любов у фінальному матчі Кубка України, коли було трохи більше глядачів, ніж зазвичай. Я відчув цю енергію від уболівальників, якої нам справді бракувало в цих обставинах. Але коли я відчув це у фіналі, це дало мені таке приємне відчуття, і я був дуже радий бачити цих людей щасливими на трибунах. І я хотів би також сказати їм: дякую за все! Дякую за всі чудові моменти, за те, що підтримували нас всюди у світі, всюди у Європі, були з нами там, де могли бути, і підтримували там, де могли підтримати. Це дуже багато означало для моєї команди і для мене. Дякую вам усім! - сказав Пушіч для пре-служби Шахтаря.

Нагадаємо, що Пушіч став керівником донецького клубу в жовтні 2023 року, і вже в своєму першому сезоні він забезпечив команді чемпіонський титул та Кубок. Однак новий сезон виявився невдалим — Шахтар уперше з 1997 року не потрапив до топ-2 УПЛ, а отриманий другий поспіль Кубок не зміг виправити ситуацію.