Тест творчості. Чому Олександрія наразі не має довгострокового плану розвитку.

Мабуть, дуже багато чого залежатиме від результатів нинішнього сезону...

У поточному сезоні української Прем'єр-ліги, на радість багатьом уболівальникам, в чемпіонській битві між "Динамо" та "Шахтарем" нарешті виникла горезвісна "третя сила". Нею поталанило стати "Олександрії" - команді під керівництвом Руслана Ротаня, чиї методи спочатку нещадно критикувалися у пресі, і який частково був змушений під тиском невдалих первісних результатів та негативних оцінок дещо переглянути свій підхід до справи.

Нинішня "Олександрія" Ротаня - це команда, яка не зациклюється на контролі м'яча, а намагається грати у грамотний, збалансований та місцями навіть прагматичний футбол, здатний приносити результат. Якщо в сезоні-2022/23 ("жовто-чорні" завершили його на 6-му місці) "Олександрія" займала четверте місце в УПЛ за середнім показником володіння м'ячем у матчі (57%), а в сезоні-2023/24 (фініш на 8-му місці) - п'яту позицію (52%), то прямо зараз підопічні Ротаня йдуть тільки шостими у лізі за цим показником (52,9%), поступаючись не лишень "Шахтарю" (61,6%) та "Динамо" (57,7%), а й ЛНЗ (55,3%), "Поліссю" (53,7%) та "Карпатам" (53,5%).

Разом із "перепрошивкою" ігрової стилістики першої команди в "Олександрії" також відбувається і поступове переформатування топ-менеджменту, а разом з ним - й формування нових планів та стратегічних задумів. Щоправда, станом на зараз все виглядає таким чином, що аж надто вдовгу (за мірками нашого футболу під такий критерій потрапляють хоча б найближчі п'ять років, не кажучи вже про більш віддалені часові проміжки) "жовто-чорні" планів не будують, і ось чому такий висновок напрошується...

Згідно з доступною інформацією, контракт Руслана Ротаня з клубом "Олександрія" завершується влітку цього року. Найцікавіше те, що, незважаючи на надзвичайно успішний сезон для команди, керівництво клубу не поспішало запропонувати тренеру нову угоду. Причини цього відомі лише вищому менеджменту "жовто-чорних" та, напевно, самому Ротаню, а також його тренерському штабу. Можливо, між сторонами існує неформальна угода, що спочатку потрібно максимально викластися у сезоні-2024/25, а потім, з чітким розумінням подальших цілей, обговорити нові умови. Проте не варто виключати й інший варіант: можливо, Ротань уже не бачить себе в "Олександрії", усвідомлюючи, що досягнув піку свого розвитку в цьому клубі, і тому, напевно, для нього буде вигідніше піти в саме вдалий момент, на піку успіху.

Ця ситуація викликає численні спекуляції щодо перспектив головного тренера "Олександрії", що може мати негативний вплив на результати команди в останніх турах. Саме в цей період "жовто-чорні" боротимуться за "золото" з "Динамо" або за "срібло" з "Шахтарем".

Нещодавно в медіа з'явилися повідомлення про потенційний інтерес до Ротаня з боку Саудівської Аравії. Хоча така інформація, безумовно, може підняти фінансові перспективи 43-річного тренера, вона навряд чи вплине на його амбіції. Переїзд на Близький Схід не виглядає як крок уперед у професійному розвитку, що яскраво ілюструє приклад Сергія Реброва. Він колись був у центрі уваги щодо можливого призначення в англійських клубах, але після його досвіду в Саудівській Аравії та ОАЕ, його ім'я практично зникло з обговорень у британському футбольному середовищі.

Але для "Олександрії" наразі важливо відзначати одне: у той момент, коли команда переписує історичні досягнення в еліті вітчизняного футболу, керівництво клубу не має твердої гарантії того, що один із ключових творців нинішніх успіхів - Руслан Ротань - залишиться керувати "жовто-чорними" й надалі, а це фактор, який однозначно не дає щось повноцінно планувати вже зараз.

У ЗМІ часто зустрічаються позитивні оцінки роботи сучасного керівництва футбольного клубу "Олександрія", яке очолює молодий генеральний директор Іван Кузьменко. Його колега, Іван Телько, який виконує обов'язки спортивного директора, також є представником нової генерації управлінців. Обидва спеціалісти демонструють вражаюче розуміння футбольних процесів, що може стати запорукою успішного розвитку "Олександрії" та підвищення її статусу у вітчизняному футболі.

Проте не можна залишати без уваги і невдалу роботу (іноді навіть бездіяльність) керівництва клубу. Наприклад, за підсумками цього сезону "Олександрія" фактично втратить двох ключових гравців основного складу, щодо яких були прийняті або явно незрозумілі рішення, або ж вони не були ухвалені в потрібний момент.

Давайте розглянемо це детальніше. Перший приклад недалекоглядності у прийнятті рішень - голкіпер Георгій Єрмаков. Цей талант, що виріс в академії "Шахтаря", опинився в "Олександрії" навесні 2021 року, коли його орендували у "гірників" для виступів у молодіжному складі. Через трохи більше ніж рік "жовто-чорні" вдало вирішили підписати з ним повноцінний контракт, адже Єрмаков виявився зайвим для "Шахтаря" і залишив донецький клуб як вільний агент.

Втім, остаточної віри у таланти Єрмакова в "Олександрії" так і не продемонстрували. І коли в серпні минулого року на горизонті з'явився ізраїльський "Маккабі" з Хайфи із вельми скромною пропозицією на Єрмакова у розмірі 100 тисяч євро, боси "Олександрії" її прийняли, виторгувавши лишень право на зворотну оренду голкіпера на сезон-2024/25.

Сьогодні Єрмаков вважається одним із найкращих голкіперів в УПЛ, що підтверджують не лише експерти, а й численні статистичні ресурси. За даними Transfermarkt, його оціночна вартість вже досягла 1 мільйона євро. Це означає, що "Олександрія" успішно «розвинула» гравця для "Маккабі", який вже наступного літа матиме чудову можливість: або залишити Єрмакова у своїй команді, або ж швидко продати його далі, отримавши значний прибуток, що перевищить початкові інвестиції.

Другий випадок безглуздої втрати цінних кадрів пов'язаний вже не з діями, а із бездіяльністю топ-менеджменту "Олександрії". Йдеться про кейс Івана Калюжного, котрий також опинився у таборі "жовто-чорних" ще на початку 2021-го, але талант якого в клубі так і не зуміли розгледіти заздалегідь, у тому числі відправляючи хавбека по орендах - то в індійську "Кералу Бластерс", то у ЛНЗ.

Керівництво клубу, безсумнівно, було в курсі, що контракт Калюжного дійсний до літа 2025 року, ще влітку минулого року. Проте тоді вони не вжили жодних заходів. Лише після вражаючого дебюту гравця у національній збірній України клуб вирішив розпочати переговори про продовження співпраці.

Далі перипетії розвивалися таким чином, що узгодити новий контракт із Калюжним в "Олександрії" не вийшло, так само як і домовитися про продаж опорника у зимове трансферне вікно. У результаті Іван оформив пре-контракт із "Металістом 1925", куди й перебереться на правах вільного агента прийдешнім літом, залишивши "Олександрію" і без грошей, і без ключового гравця в центрі поля.

Єдине, що вигідно вирізняє менеджмент "Олександрії" і самого Калюжного від низки інших прецедентних ситуацій, які ми вже бачили в УПЛ у останні роки, так це те, що в клубі не стали засилати свого лідера в дубль, демонструючи якісь образи або ще щось, а сам хавбек продовжує битися за "жовто-чорних", професійно і до кінця виконуючи обов'язки за контрактом.

Проте це ще не все, що стосується кадрових питань. Вже нині для "Олександрії" важливим стає питання майбутнього 28-річного захисника Мігела Кампуша. Контракт португальського футболіста, який є ключовим гравцем в обороні "жовто-чорних", діє до кінця червня, і наразі немає жодних новин про готовність обох сторін продовжити співпрацю.

Наприкінці минулого року в пресі з'являлися повідомлення про те, що "Олександрія" отримала пропозицію з Японії на 500 тисяч євро стосовно Кампуша, однак трансфер португальця тоді так і не відбувся, так само як і досі з ним не був підписаний й новий контракт. А це означає, що "жовто-чорні" можуть услід за Калюжним безкоштовно втратити і ще одного з лідерів. Не схоже, що мова йде про якусь довгострокову стратегію розвитку, якщо клуб дозволяє йти без компенсації одному ключовому футболісту за іншим, погодьтеся...

Продовжуємо далі. Тепер керівництву "Олександрії" варто серйозно задуматися про ситуацію з контрактом ще одного видатного легіонера команди Ротаня - 22-річного вінгера Хуана Безерри. Бразилець став одним із найбільш яскравих відкриттів цього сезону в УПЛ і продемонстрував значний прогрес. Проте його контракт з "Олександрією" дійсний лише до завершення сезону-2025/26, що означає, що вже наприкінці цього року угода Безерри може стати незахищеною. Це відкриває можливість для будь-якого клубу укласти з ним попередню угоду, а далі ситуація може розвинутися за вже знайомою схемою, як це сталося з Калюжним.

Чому "Олександрія" не поспішає продовжувати контракти із тими ж Кампушем та Безеррою, так само, як і що стоїть за відсутністю хоча б переговорного процесу із тренерським штабом на чолі з Русланом Ротанем? Звичайно, не можна виключати, що футболісти та наставник просто не бачать себе більше в стані "жовто-чорних" і хочуть зробити наступний крок у кар'єрі, скориставшись моментом вдалих виступів із "Олександрією", але...

Схоже, що головний інвестор і президент "Олександрії" Сергій Кузьменко просто спостерігає за розвитком подій у цьому сезоні. Лише після його завершення він почне розмірковувати про доцільність значного фінансового вкладення в подальше розвитку клубу. Іншими словами, якщо "жовто-чорні" зможуть зайняти позицію, яка забезпечить їм участь у єврокубках восени і, відповідно, можливість отримання щедрих призових від УЄФА, тоді "Олександрія" матиме намір інвестувати серйозні кошти або, принаймні, підтримувати свій поточний рівень.

З боку поточна ситуація виглядає як свого роду "перше випробування" для нового керівництва "Олександрії". Вони повинні "здати іспит" перед президентом клубу Сергієм Кузьменком. Якщо молоді менеджери, серед яких є син президента - генеральний директор Іван Кузьменко, а також команда Ротаня покажуть інвестору позитивні результати, це відкриє шлях до розмови про продовження контрактів на вигідніших умовах і підписання нових гравців. Однак, якщо в кінці сезону щось піде не так і команда Ротаня не досягне бажаних результатів, керівництво не захоче витрачати гроші даремно і, ймовірно, впровадить режим економії на найближчі кілька років.

У "Олександрії" не квапляться з формуванням довгострокових стратегічних планів, підкріплюючи їх кадровими угодами для основної команди. Ця тенденція характерна для багатьох амбітних клубів УПЛ, за винятком "Шахтаря" та "Динамо". Наприклад, у "Поліссі" новим гравцям зазвичай пропонують контракти на термін до 3-4 років. Наразі "жовто-чорні", якщо вірити даним Transfermarkt, не мають жодного футболіста, контракт якого був би укладений на більш ніж три роки. Такі короткі терміни планування свідчать про те, що керівництво "Олександрії" поки що не відчуває повної впевненості в тому, що їхній проект зможе залишатися успішним через два, три або навіть п’ять років.

Загалом, можна зрозуміти керівництво "жовто-чорних": тут і вплив триваючого конфлікту між Росією та Україною, і постійні економічні труднощі... А скільки разів у попередні роки з’являлися так звані "треті сили" у нашому футбольному елітному дивізіоні? Чи варто згадувати, куди поділись усі ці проекти?

Ось і виходить таке собі замкнуте коло, в якому доводиться існувати нинішньому клубному українському футболу в цілому та "Олександрії" зокрема: з одного боку вкрай складно вибудувати успішний та стійкий проект без грамотного плану розвитку вдовгу, а з іншого - в умовах, коли невідомо чого очікувати не те, що завтра, а навіть через годину, щоб загадувати щось на наступні п'ять, сім чи десять років, потрібно бути не просто професіоналом своєї справи, але ще й фантастичним оптимістом. Хоча, як кажуть, саме на оптимістах і тримається весь наш світ...