"Неправильно вважати, що Путін прагне усунути Зеленського": Віктор Бобиренко коментує вибори в Україні та можливості для замороження конфлікту.

-- Вікторе, нещодавно хтось прокоментував у соцмережах, що Зеленський все більше асоціюється не з серіалом "Слуга народу", а з мобілізацією, інфляцією, безробіттям та нескінченною війною, і що надалі його імідж тільки псуватиметься. Одночасно йому ставлять в заслугу те, що він не погоджується на капітуляцію України на кремлівських умовах. Очевидно, що Зеленський піде на другу каденцію. Чи є в нього шанси перемогти, враховуючи бекграунд від непідготовки країни до війни й далі за списком?

-- Ми не можемо не зачепити технічну сторону цього питання, тобто чинне законодавство, тому що якраз від цього і стартують. Нагадаю, що Виборчий кодекс був прийнятий у грудні 2019 року. По ньому у 2020-му відбулися місцеві вибори. А парламентських та президентських не було. Президентські теоретично можливі, а парламентські -- ні. Тому що в кодексі є норма: один регіон -- один округ. В кожному регіоні партія має виставити свій виборчий список, і кандидати одночасно змагатимуться і з іншими партіями, і з колегами зі списку. Це було зроблено для того, щоб більше регіональних політиків попало в Раду.

На даний момент, коли чотири мільйони українців перебувають за межами країни, ситуація виглядає досить складною. Для організації виборів — як президентських, так і парламентських — необхідно досягти політичного консенсусу, можливо, з використанням нових підходів. У чому ж справа? Згідно з чинним законодавством, парламентські вибори можна провести за скороченою процедурою протягом 60 днів, а президентські — за 90 днів. Однак всі політичні сили виступають за те, щоб спочатку відбулися президентські вибори, а вже потім парламентські та місцеві.

На їхню думку, це абсолютно розумно.

-- Так, це влаштовувало б усіх.

Місцеві вибори заплановані на жовтень цього року. Безсумнівно, кожна політична сила прагне впливати на місцеві справи, бажаючи мати своїх мерів та домінувати в радах. Тому, на мою думку, можна очікувати, що вони будуть маніпулювати виборчим законодавством, щоб внести зміни, які принесуть їм вигоду.

Які інтереси має Зеленський? Йому вигідно, щоб вибори відбулися за спрощеною процедурою. Наприклад, за 60 днів або навіть за 45. Як це можна пояснити? "Країна в небезпеці, ворог на горизонті. Ми призупинили конфлікт, але це не є гарантією спокою. Тому нам слід провести вибори якомога швидше."

Їх найбільше хвилюють президентські перегони. Скажу так: Зеленський їх не виграє, якщо вони пройдуть чесно і прозоро. Очікуваний переможець станом на зараз -- це Залужний. Хай не він, а будь-який генерал, полковник, ветеран війни, якщо Залужного не зареєструють. Все одно військовий виграє у Зеленського.

Відомо, що існують нові дослідження, які свідчать про те, що довіра до Зеленського становить 68%. Проте варто пам'ятати, що соціологія може бути потужним інструментом маніпуляцій у політиці. Високий рівень довіри не означає, що я обов'язково віддам свій голос за нього.

Чоловіча частина аудиторії, напевно, зрозуміє цей приклад. Запитайте мене: "Вікторе, чи довіряєте ви футбольному тренеру, як Шевченко?" Я відповім: "Так, довіряю". -- "А що щодо Реброва?" -- "Так, і йому також". -- "А як щодо Шовковського?" -- "І йому довіряю. Всім трьом". Тепер ваше наступне запитання: "За кого б ви голосували, якби зараз проходили національні вибори на посаду головного тренера? Вам потрібно вибрати одного кандидата".

Також зверніть увагу на: "Уряд не виявляє наміру відповідати очікуванням свого народу", - зазначив політолог Євген Магда.

Так само для дівчат. "Ось є троє твоїх одногрупників -- Вася, Петя й Коля. Вони тобі подобаються?" -- "Так". -- "А заміж за кого підеш?" -- "За Колю. Вася і Петя в прольоті".

Таким чином, рівень довіри можна розглядати як певну технологію. Чимало людей не відчувають довіри до Зеленського. Деякі можуть вірити йому, особливо в ролі головнокомандувача, хоча я особисто так не вважаю. Інші вважають його авторитетом у якості батька сім'ї. Проте це зовсім не гарантує, що вони проголосують за нього.

Усі дискусії на тему "чи бажає Залужний брати участь у виборах чи ні" є також формою маніпуляції. Хочеш ти цього чи ні — це вже не важливо. Суспільство має свої вимоги. До нього звернуться: "Валерій Федорович, ви прихильник України?" — "Так". — "Тоді, будь ласка, станьте кандидатом, адже український народ чекає на вас. Не підведіть їх."

Для Зеленського єдиною альтернативою для збереження влади є здобуття перемоги за допомогою нечесних методів, або ж повторення шляхів Лукашенка та Путіна. Яким чином Путін розправився з Навальним? Спочатку його ув'язнили, а потім фактично знищили. Так само вчинив і Лукашенко.

Цікаво, хто ж виступав у ролі конкурентів Путіна? Чи знайдеться в Україні бодай одна особа, яка зможе назвати їх імена? Адже було ще троє кандидатів.

Якщо бути відвертим, нічого не пригадую.

-- Я теж. Попри те, що глибоко в темі.

Тому мрія Офісу президента -- провести вибори таким чином, щоб у Зеленського був якийсь проросійський конкурент, наприклад, Бойко або Арестович, або обидва разом. На Банковій навіть допоможуть Арестовичу зареєструватися, хоча він зараз мешкає за межами України, а кандидат має останні пів року проживати тут.

Щодо Залужного, він наче теж за кордоном, але ж ми знаємо, що посольство це є невіддільна територія України. Тому цей аргумент не діє. Так, вони можуть наважитися не зареєструвати Залужного. От зареєструють Зеленського, Бойка, Арестовича і трьох безхатьків з Київського, Харківського й Львівського вокзалів. І от вам, будь ласка, виборча картинка. І тоді у Зеленського дійсно є можливість перемогти.

Проте існує неформальна суспільна угода: поки триває воєнний стан, ми не будемо виходити на Майдани. Нам не потрібен додатковий внутрішній хаос на фоні війни. Ми можемо критикувати Зеленського, але все ж вважаємо його легітимним лідером. Путін для нас не авторитет. Нещодавно ми знайшли експерта з питань легітимності. Його вибори були визнані лише незначною частиною міжнародної спільноти. Пригадайте, як проходили голосування під загрозою зброї в Херсоні та Запоріжжі. Тож говорити про легітимність путіну точно не варто.

Отже, спочатку необхідно скасувати воєнний стан. Це призведе до завершення неформальної суспільної угоди. В результаті, по-перше, багато військовослужбовців зможуть висловити бажання взяти участь у виборах, оскільки під час воєнного стану цього зробити неможливо. По-друге, якщо якийсь кандидат не отримає реєстрацію (наприклад, ЦВК може виявити якусь технічну помилку в його декларації), то хто може запевнити, що не відбудеться новий Майдан? І на вулицях збереться велика кількість обурених людей, які пережили насильство. Ці моменти слід враховувати на Банковій. Тому я б не радив Офісу президента влаштовувати якісь експерименти з виборами.

Якщо вони не готові впроваджувати таку технологію, існують інші варіанти. Можна застосовувати брудні методи проти опонентів. Відповідно, ті почнуть стверджувати, що "подивіться, у "Слугах народу" є злочинці, є збоченці, є безліч корупціонерів і проросійських особистостей". Навальний охарактеризував "Єдину Росію" як "партію шахраїв і злодіїв". Аналогічно я, Віктор Бобиренко, називаю партію "Слуга народу" партією аферистів та проросійських агентів. Якщо це не корупціонер, то він точно на стороні Москви. Усі ці Шевченки, Дубінські та інші. Хоча Дубінського і вигнали з партії, але хто ж його першим привів до влади?

Буду завжди говорити, що неефективна команда дорівнює Зеленській. Є п'ять критеріїв успішного керівника. Це стратегічне мислення, вміння підбирати й розставляти кадри, комунікабельність, професійність і стресостійкість. Додам шостий -- це порядність.

А що ми бачимо? Глибоко непорядну команду. Особливо треба наголошувати на тому, що Зеленський і його команда -- це одне ціле, починаючи з Єрмака, який каже "з президентом прийшов, з ним і піду". Оця вся камарилья, оці всі зради-зрадоньки -- це пряма вина Зеленського.

Вони зараз будуть намагатися зробити ребрендинг. Відділити, що Зеленський -- це одне, а партія "Слуга народу" -- інше. А всі конкуренти Зеленського скажуть: "Стоп! Це одна команда. Він несе повну відповідальність за їхні дії".

От я підійду на вулиці до людини: "Ви погоджуєтесь, що в країні процвітає корупція?" -- "Так". -- "А ви згодні з тим, що президент відповідає за все?" -- "Ні". -- "Та почекайте, не може бути так -- якщо перемога, то це Зеленський, а якщо корупція, то він тут ні до чого. Ви готові голосувати за команду корупціонерів? Тому що якщо Зеленський залишиться, будуть ті ж самі, хоча когось вони поміняють".

Ознайомтесь також: "Ми сприяємо тому, щоб Росія отримувала нафтодолари, які згодом повертаються до нас у формі ракет і шахедів", - заявив експерт Михайло Гончар.

Проте і Путін, і Трамп прагнуть усунути Зеленського, саме тому вони наполягають на організації президентських виборів.

Те, що для путіна головним противником є Зеленський, є міфом, який поширюють російські джерела, і який підхоплює президентське оточення в Україні. Вважається, що путін буде задоволений будь-яким лідером, лише не Зеленським.

В кремлі розуміють: замість Зеленського прийде Залужний, якщо будуть чесні прозорі вибори. Путіну потрібен такий опонент, причому суперлегітімний? Ви уявляєте, щоб путін хотів розмовляти з Залужним або з Порошенком, та навіть з Тимошенко? Я -- ні.

Путіну не потрібні вибори в Україні. Коли він заявляє, що необхідно, щоб з'явилася легітимна особа для підписання угоди про мир, це просто обман. Адже угоду про замороження конфлікту, яка може тривати місяць, рік або до завершення каденції Трампа, можна укласти без участі Путіна і Зеленського. Як приклад, 23 серпня 1939 року договір про ненапад між Німеччиною та СРСР підписали не Сталін з Гітлером, а нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов і міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп.

Це можуть бути прем'єр-міністри Мішустін та Шмигаль, міністри закордонних справ і оборони, генерали Сирський та Герасимов, а також різні уповноважені особи, включаючи Єрмака. Тому не варто розповсюджувати недостовірні чутки, які вводять в оману довірливих людей, стверджуючи, що Путін не визнає Зеленського як легітимного лідера, адже тоді немає нікого, хто міг би підписати угоду.

Ми не маємо наміру укладати угоду з Росією щодо кордонів чи дружніх відносин, поки наші території залишаються під окупацією. У 1997 році ми підписали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство, який Росія грубо порушила. Нехай спершу звільнять наш Крим, Донбас і Південні регіони.

Путін стверджує, що Зеленський не має легітимності. Але це лише димова завіса. Насправді, він насправді задоволений його присутністю на посаді. Чому так? Бо команда Зеленського: а) некомпетентна; б) має корупційні зв’язки. Путін прагне виборів, щоб викликати хаос, адже в період кампаній країна зазвичай стає менш керованою і адекватною, а також активізується популізм і чорний піар. Це слід враховувати.

І таке не тільки в нас. Подивіться на передвиборчу кампанію в Польщі. Згадайте, що було в Сполучених Штатах між Трампом і Гарріс, що було в Грузії та в Молдові.

Ситуація з Трампом зовсім інша. Він справді не відчуває симпатії до Зеленського, і цьому є просте пояснення. Два нарциси не можуть комфортно співіснувати в одній кімнаті. Нарцис Трамп і нарцис Зеленський мають багато спільного. Можливо, їх можна назвати братами-близнюками, але враховуючи значну різницю у віці, це скоріше нагадує стосунки батька і сина. Між ними існує якась спільна генетична риса. Вони намагаються з’ясувати, хто з них є найбільшим лідером свого часу. Єрмак переконаний, що це Зеленський, тоді як Рубіо вважає, що це Трамп.

Зеленський виконує свою місію. Раніше його метою було зупинити вогонь. Подібним чином Трамп тепер прагне переконати росіян зупинити стрільбу (Зеленський вже був під тиском) і відступити, як боксери в різні кути рингу. Це саме те, чого хоче Трамп.

Що насправді потрібно Європі? Це питання не таке просте, як може здаватися на перший погляд. Виявляється, західний істеблішмент не особливо прихильно ставиться до Володимира Зеленського. Він демонструє впевненість, вказуючи на свою дружбу з Макроном. Проте дипломати не сприймають його стиль і поведінку, м’яко кажучи, з розумінням. Через це сформувалося упереджене негативне ставлення до команди Зеленського. Багато з них мріють про те, щоб Україну очолив більш адекватний лідер, а до керівництва прийшла команда, яка б була більш патріотично налаштована і менш схильна до корупційних практик.

Ознайомтеся з іншими матеріалами: "Багато європейців не звертають увагу на Україну", - зазначив письменник Станіслав Асєєв.

Яка буде діяти відповідно до встановлених правил.

-- Абсолютно. Тобто очікування сторін різні. Європейці тримають їх за дужками. Однак принаймні уряд Британії ледь може приховувати, що вони хочуть, щоб Залужний замінив Зеленського. Німці й французи ніби менше про це говорять, але повірте, теж хочуть, щоб прийшов генерал Залужний. А от Трампу якраз по барабану, хто буде замість Зеленського, аби не Зеленський. Він щирий. А всі інші свою думку дипломатично тримають при собі.

Проте найбільша помилка та наївність полягає в уявленні, що Путін прагнув би замінити Зеленського.

— Непередбачувана напруга між Києвом і Вашингтоном, здавалося б, врешті-решт вирішена. Як зазначив спеціальний представник президента США Кіт Келлог, "взаємини знову набули позитивного напрямку". Чи йдеться тут про поступки з нашого боку?

Зараз мова йде не лише про рідкісноземельні метали, а про корисні копалини в цілому. Сполучені Штати прагнуть створити фонд, куди обидві сторони – і ми, і вони – могли б вносити кошти. Ми отримуватимемо половину всіх доходів від видобутку копалин, і вони таку ж частину. Проте наразі існує декілька питань, які потребують вирішення, та з'являються нові нюанси.

Перше питання. А хто ж буде розпоряджатися цими коштами? Наприклад, розробляємо газовий шельф на Чорному морі, видобуваємо рідкісноземельні метали в Житомирській або бурштин в Рівненській області. Американці пропонують, щоб було три їхні члени правління і два наших. Правління прописує критерії, куди вкладати гроші. Звісно, що американці хочуть управляти цим фондом. Їхня логіка, що команді Зеленського не можна довіряти керівництво, тому що вони почнуть "мелочь по карманам тырить" та намагатися брати відкати.

Цю точку зору можна оскаржити з двох причин. По-перше, хто стверджує, що в американському суспільстві немає корупції? По-друге, якщо конфлікт буде призупинено, то вже через півроку ми зможемо отримати нового легітимного президента та парламент, які, ймовірно, виявляться менш корумпованими. Тож, може, варто все ж надати нинішнім керівникам можливість управляти активами, що знаходяться на території України?

Читайте також: "Нам треба чітко сказати, що Україна не буде робити те, чого хочуть фюрер або Трамп", -- Роман Безсмертний

Яке наступне запитання?

Це викликає у нас великі незручності. Трамп говорить про наш борг у розмірі 350 мільярдів доларів, хоча, за нашими оцінками, ми отримали 120 мільярдів доларів допомоги, причому безкоштовної. І тепер з'ясовується, що ці кошти нібито вже внесені до спільного інвестиційного фонду. Насправді ж їх там немає, але віртуально вони існують. І до тих пір, поки ми не внесемо таку ж суму, американці не планують нічого інвестувати, хоча й керують цим фондом. Це прямо таки абсурдно.

Трамп говорить маячню. І це не тільки Стокгольмський арбітраж потім підтвердить. У 2009 році була підписана Віденська конвенція про право міжнародних договорів. Згідно з нею, всі угоди, які країна підписала під час війни під тиском третьої сторони, вважаються нікчемними.

Отже, я б рекомендував Зеленському укласти цю угоду щодо корисних копалин на будь-яких умовах. Далі перед нами відкриваються два можливі варіанти.

Перший момент. Угода стає діючою лише після затвердження парламентом. Проте, Рада не надає їй ратифікації.

Другий. Для цієї угоди треба змінювати купу законів, в тому числі -- головне! -- Податковий і Бюджетний кодекси, закон "Про надра" і так далі. У Бюджетному кодексі дуже чітко прописано, куди йдуть рента і прибуток від видобутку газу і нафти, й хто розпорядник цих коштів. Наприклад, щодо нафти -- 95% в державний бюджет, 2% - в обласний і 3% в бюджет тієї громади, на території якої ця вишка стоїть. А тепер половину треба віддати в цей фонд.

Для внесення змін до Бюджетного та Податкового кодексів може не вистачити 226 голосів. Новий парламент, ймовірно, ніколи не підтримає такі рішення.

Зеленський, безумовно, може уникнути особистого підписання, адже в іншому випадку його рейтинги можуть суттєво впасти. Всі скажуть: "Ось, він показав Трампу неприємний жест в Овальному кабінеті, але все ж виявився під тиском". Цю угоду можуть підписати Шмигаль або міністр економіки Свириденко, а з їхнього боку також міністр економіки. А потім звинувачення звалять на Юлю. І я буду її захищати, вказуючи, що її провина полягає лише в гонорарах від Київської школи економіки, тоді як ця ситуація — проблема Єрмака і Зеленського. Тож нехай усе підписують, а потім уже розберемося.

-- Стратегія росії полягає в затягуванні часу. Йдуть переговори в стилі "так, але". З боку росії дуже сильні перемовники -- Дмитрієв, Ушаков та інші. Трамп нещодавно написав, що "росія повинна ворушитись", і закликав кремль до кроків. Зараз всі говорять про гіпотетичне перемир'я, якого Трамп нібито хоче досягнути на Великдень.

-- Насправді у Трампа і путіна є дедлайни. Дедлайн Трампа -- 30 квітня, тобто сто днів, як він при владі. І він мусить щось показати. Звичайно, вийде на брифінг. І хтось поставить питання: "А що там з Україною? Ви ж обіцяли за добу закрити тему. Брехали, Дональде Джоновичу?" І він опиниться в неприємній ситуації. Тому хоче, щоб хоча б почалися якісь конкретні перемовини, щоб сказати: "Так, все в процесі".

Але й у путіна є дедлайн. Це 9 травня. У своїй промові до 80-річчя Перемоги він мусить сказати одну з двох фраз. Або "продовжуємо війну", або "деды воевали и победили, мы воевали и победили, я объявляю, что цели СВО достигнуты, потому конфликт заморожен". Аплодувати будуть в обох випадках.

На росії, звісно, є упороті -- десь четверть населення, умовні прихильники покійного Пригожина та Гіркіна, які "за войну до победного конца". Але більшість скаже: "Ну, все. Навоевались, и хватит". Їм продадуть як перемогу, що сухопутний коридор в Крим пробили й Донбас не бомблять.

Однак ми ж знаємо, що насправді путін хоче всю Україну. Він не проти залишити нам кілька областей. А Київ, Миколаїв, Одеса, Харків, Запоріжжя, Херсон, Суми, Полтава, Чернігів обов'язково мають стати "русскими городами".

Він усвідомлює, що його бажання не здійснюється. Саме тому прагне конфлікту. Проте! Щоб вступити у війну, йому потрібно чимало ресурсів та озброєння.

Читайте також: "Для путіна настають дуже сумні часи, є багато чинників, які його владу роблять крихкою і хиткою", -- Володимир Огризко

-- Експерти пишуть, що російська економіка перебуває у передінсультному стані, що її ресурси вичерпані.

-- Він планує запросити на зустріч начальника Генерального штабу Герасимова, голову Центробанку Набіулліну та прем'єр-міністра Мішустіна, щоб запитати: "Чи готові ми продовжувати війну ще рік?" Набіулліна, напевно, відповість: "Грошей немає, але ви тримайтеся. Ви бачили, які ціни на нафту? Ми вже фактично реалізуємо її в Індії за собівартістю. А якщо ціни ще й обваляться, що тоді робити?"

Якщо ціна на Brent опуститься нижче 60 доларів, а Urals зазвичай коштуватиме на 8-10 доларів менше, то бюджетні надходження суттєво зменшаться. Згідно з інформацією від Набіулліної, резервів фонду національного добробуту вистачить до жовтня. Це означає, що вона може запитати: "Що робитимемо взимку, якщо війна триватиме ще один рік?"

Після цього Путін звернеться до Герасимова з питанням: "Чи впаде Україна за зиму? Чи зможемо ми змусити її пережити блекаути, холод і голод? Чи вдасться нам захопити Київ до наступної весни?" Герасимов відповість: "Не певен".

Мішустін зазначить, що, окрім оборонної промисловості та хімічної галузі, всі інші сектори демонструють негативні результати — за підсумками 2024 року в усіх спостерігається падіння. Цікаво, що основна частина товарів, які США продовжують імпортувати з Росії, це мінеральні добрива. Більшість розвинених країн закрили свої хімічні виробництва, оскільки вигідніше імпортувати продукцію з Росії (також з України), до того ж важко пояснити громадськості, чому в атмосфері присутні забруднення. Тому російська хімічна промисловість все ще зберігає свою життєздатність.

Бюджетний дефіцит у минулому році склав дев'ять трильйонів рублів, що відповідає приблизно всьому бюджету України. За перші три місяці цього року він становив 2,7 трильйона рублів. Цю інформацію можна знайти в публічно доступних джерелах. Дефіцит був компенсований за рахунок фонду національного добробуту, але восени ці кошти можуть вичерпатися.

Мішустін представить ці дані: "Володимир Володимирович, в даний момент ми виготовляємо снаряди, а сфери будівництва, транспорту та сільського господарства - всі показники в негативі". Він і Набіулліна обговорюють, що "краще уникнути війни". "Добре, а якщо все ж таки доведеться воювати?" - "Ну, будемо воювати до осені". - "Герасимов, що тобі потрібно для цього?"

В даний момент у них триває весняний призов – 160 тисяч призовників. Змусити солдата підписати контракт досить легко. Його можуть постійно змушувати виконувати нудну роботу, наприклад, прибирати туалети. Або ж він опиниться в ситуації, коли доведеться або терпіти такі умови, або підписати контракт. І в результаті, рано чи пізно, близько половини з них погодяться. Це означає, що в армії з’явиться ще 80 тисяч контрактників.

Вони створили представництва військкоматів у різних країнах світу. Найвищий рекорд нових контрактників був зафіксований у вересні 2024 року, коли їх кількість досягла 37 тисяч, з яких 35 тисяч складали росіяни. У січні 2025 року кількість підписаних контрактів зменшилася до 23 тисяч. Ви відчуваєте цю різницю? З цих 23 тисяч лише 18 тисяч – це росіяни, а решта п’ять тисяч – громадяни Таджикистану, Киргизстану, Судану, Куби, Ефіопії та Непалу, тобто з бідних країн, де за все життя не заробиш й 40 тисяч доларів. "Підпишіть контракт і вирушайте на фронт". Герасимов повинен пояснити Путіну: "23 тисячі не покривають наші втрати за місяць. Надалі їх може бути ще більше".

Читайте також: "Наразі російська армія диктує нам умови, але не вважаю, що вже настав час констатувати факт, що Україна програє", -- Віктор Муженко

От хлопці нещодавно зловили китайців. Таким гарматним м'ясом не навоюєш. До того ж треба хоч два-три місяці на підготовку, щоб вони команди російською розуміли.

От нібито є в них зараз десять дивізій, об'єднаних в корпуси й готових йти в літній наступ. Але вони сточаться за літо. Що далі? А далі все погано.

Отже, Герасимов звертається до Путіна зі словами: "Ми можемо воювати рік, але Київ нам не вдасться взяти". — "А що ж тоді візьмемо?" — "Можливо, Покровск і щось на Сумщині". З їхніх слів можна зробити висновок, що вони, начебто, вже зайшли на українську територію. Я сам з Сум, добре знаю ці місця. Насправді ж вони захопили максимум кілька сараїв і пару собачих будок десь під Юнаківкою або Хотінню. Вони можуть взяти ще кілька курятників і невелике село, але до Сум їм ще 30 кілометрів — це якраз цілий рік походу. І на цьому все. "Мати міст руських" їм точно не під силу. Тобто Путін має усвідомити, що йому потрібно або продовжувати війну, або ж заморозити її.

Єдиний фактор, який ми не можемо зараз врахувати, але ми й нічого про це не знаємо, це позиція Китаю. Сі Цзіньпін може сказати путіну: "Ми будемо розвивати конфлікт з США, тому відтягніть на себе Європу й воюйте далі в Україні". Але може сказати навпаки, що "ми будемо готові висаджуватися в Тайвань у 2027-2028 роках, тому поки що заморозьте конфлікт, накопичуйте сили, а там подивимось".

Вважаю, що путін зараз грає на публіку, або, як ми говорили в молодості, намагається справити враження, щоб отримати для себе вигідніші умови.

Ще раз. Умови Трампа дуже прості. Їх три: Україна виходить з Курської області (фактично вже вийшла, там ми кілька тактичних висот тримаємо); Україна не йде в НАТО, принаймні за каденції Трампа; всі окуповані території росія залишає за собою. Американська й українська сторони на таких умовах пропонують путіну заморозитися. Але путін вимагає більшого. Вони ж цілком серйозно стверджують, що Херсон та Запоріжжя -- це "святая русская земля". Ми з вами сміємося, а вони в цьому впевнені.

-- Лавров взагалі заявив, що німкеня Катерина Друга -- росіянка.

-- Якщо залишити за кадром їхню неадекватність, насправді вони говорять не про території. Вони будуть готові поміняти частину окупованих Херсонської та Запорізької областей на скасування санкцій, принаймні американських. Оце якраз є предметом торгу.

Мабуть, і їздив туди Дмитрієв домовлятися саме про ці нюанси. Тут від нас вже нічого не залежить. Це залежить лише від Трампа -- скільки він готовий поступитися. Мало того, путін же тисне на Трампа, щоб той ще й на союзників повпливав. Росіяни, наприклад, кажуть: "Забирай "Північний потік" собі в управління, качай російський газ в Європу, але хай вважається, що він американський". Це перше.

І ще один момент. Те, що для Трампа не має великого значення, для Путіна є абсолютно критичним. Мова йде про скасування гуманітарних санкцій. Чи візьме участь російська збірна в зимових Олімпійських іграх у Мілані у 2026 році? Чи дозволять УЄФА та ФІФА їхній збірній та клубам грати у турнірах? Чи зможе балет виступати у Парижі та Берліні? Трампа це не турбує, адже для нього це не питання фінансів. Натомість Путін розуміє, що іноді статус і репутація важать більше за гроші.

Цитую ваш пост у Телеграм-каналі: "Вакцинація від популізму – це глобальна війна. У спрощеному варіанті – це глибока світова криза. Тому ми стоїмо на межі великого потрясіння. Готуйтеся і підготуйте своїх дітей. У Європі не вдасться просто відсидітися. Ми, на щастя, маємо перевагу, адже вже знаємо, що таке справжній хаос. Боже, бережи Америку! Боже, бережи Україну! Боже, охорони цей чудовий світ!" Очевидно, масштаби цього "потрясіння" поки що важко уявити, адже в геополітиці розпочалася нова ера. Як ви оцінюєте наші шанси не лише на звільнення своєї території, а хоча б на те, щоб вистояти в цей надзвичайно складний час жахливої турбулентності? Які ваші прогнози на найближчі місяці?

-- Тут може бути дві альтернативи. Чи оголосить путін 9 травня хоча б початок заморозки конфлікту? Якщо так, то це буде якийсь приблизний відлік того, що за 120 днів в нас буде новий президент, через пів року -- новий парламент і пройдуть місцеві вибори. І це буде зовсім інша картинка.

Якщо путін все-таки наважиться продовжувати війну, то нам треба очікувати збільшення їхнього тиску, намагання розхитати й посипати фронт і продовження терору мирних громадян. Однак, навіть якщо у них є кілька свіжих дивізій, вони дуже погано озброєні танками, плюс тактика танкового бою сильно помінялася. Ми дронами просто випалимо ті танки, та й все. І їм треба буде знову наступати на віслюках Іа.

Що стосується наших внутрішніх питань, то всі, так чи інакше, почнуть підготовку до виборів. Безперечно, виникнуть нові корупційні скандали, адже цю владу вже не змінити. Вони залишаться такими, якими є. Ми будемо слідкувати за роботами антикорупційних розслідувачів і знову дивуватися: "А скільки ж це ще триватиме?" Отже, внутрішня ситуація залишиться подібною до теперішньої — скандали, звинувачення, розмови про вибори та нові конфлікти.

Однак, якщо ви цікавитеся моїм передбаченням, я вважаю, що фронт витримає. Отже, і Україна також вистоїть. Це означає, що до 9 травня ми зіткнемося з чималою кількістю невизначеностей, але після цього все повернеться на свої місця.