Ніяз БРУНДЖАДЗЕ: "Футболістам української збірної у Батумі не вистачило зовсім трохи"

В українському футболі можна знайти чимало грузинських легіонерів, серед яких особливе місце займає Ніяз Брунджадзе. Цей футболіст може похвалитися рекордом за тривалість перебування в Україні – він грав тут з початку 80-х до кінця 90-х років, захищаючи кольори семи різних команд. Серед його клубів були дубль одеського "Чорноморця", миколаївський "Суднобудівник"/"Евіс"/"Миколаїв", шепетівський "Темп" та олександрійська "Поліграфтехніка". Наразі, у свої 60 років, Брунджадзе проживає в Грузії, проте не забуває про свою пристрасть до футболу – він активно грає у міні-футбол і відвідує матчі у рідному Батумі. В останню суботу він також був серед глядачів, які спостерігали за зустріччю Ліги націй між командами Грузії та України на арені "Батумі".

У бесіді з журналістом Sport.ua експерт висловив свої думки щодо виступу команд та окреслив ймовірності успіху грузинської та української збірних у завершальному матчі групового етапу Ліги націй.

- Завжди із приємністю згадую Україну, де прожив 18 років, - сказав він. - З нею пов'язані не тільки футбольна кар'єра, в ній народилася моя донька. Ясна річ, що я ніяк не міг пропустити суботній матч, адже між собою грали національні команди двох дорогих мені країн. У Батумі хоч і лляв дощ, але я був на стадіоні.

Збірна України залишила у вас якісь приємні враження?

Звісно. Декілька футболістів у складі команди справили на мене дуже позитивне враження. Особливо виділявся Судаков – справжній універсал на полі. Спостерігати за його грою на стадіоні було значно цікавіше, ніж по телевізору, оскільки з трибуни можна було помітити нюанси, які зазвичай залишаються поза кадром. Його стиль гри відразу ж привертає увагу; він вирізняється особливими рухами та технікою – справжній талант. Також мені сподобались футболісти під номерами 22 та 13 (Матвієнко та Забарний – прим. ред.), які впевнено діяли в обороні. Зміни у складі української команди також вразили. Гравці, які вийшли на поле в кінці матчу, показали себе на відмінно, зокрема 14-й і 19-й номери (Назаренко та Гуцуляк – прим. ред.). Завдяки їхнім зусиллям команда значно покращила свою гру. Атакуючі дії України були такими швидкими, що біля воріт Грузії постійно виникали загрози. Проте Мудрик, на жаль, не зміг проявити себе у цій грі так, як зазвичай.

Яка ваша думка щодо гри ваших співвітчизників?

- Почну з першого тайму. Взяти хоча б Хочорашвілі. Начебто досвідчений футболіст, грає в Іспанії, однак через його помилку виникла проблема... Погода мокра, м'яч слизький... Вибивай його "щічкою" - куди ж ти його підйомом вибиваєш? А от другий тайм був кращим за перший. Із грузинських футболістів хотів би сказати про 19-го номера - Шенгелію. Це помилка збірної. Я маю власне бачення футболу, як і ті, хто оцінював мою гру під час виступів в Україні: комусь я подобався, а комусь ні. Буває таке. Так от, коли у людини тремтять ноги під час прийому м'яча або передачі, то його не треба ставити у склад. Шенгелія - не футболіст для збірної. І як він на Кіпрі грає, я не знаю. А от Цитаїшвілі вийшов - і зовсім інший футбол пішов з лівого флангу.

- Збірній України нерідко доводилось відчувати проблеми на підступах до воріт грузинської команди, натикаючись на щільні оборонні редути.

Серед гравців збірної Грузії особливо виділявся капітан Кашія. Ви, напевно, помітили, як він нейтралізував усі спроби Довбика. Коли український нападник отримував м'яч, йому доводилося повертати його назад, а з "високими" передачами йому зовсім не щастило. Чи, можливо, Довбик просто не прагнув грати – важко сказати. Я добре знайомий з цим футболістом, адже він запам'ятався своєю активністю під час виступів за іспанську "Жирону". Проте в суботній грі він виглядав зовсім не так, як у Ла Лізі.

Багато людей вважають, що сучасна збірна Грузії з Хвічею Кварацхелією і без нього є абсолютно різними командами. Чи поділяєте ви цю точку зору?

- Кварацхелія, безумовно, хороший футболіст. Однак коли людина робить одне й те ж впродовж тривалого часу, то його вже розкусили. Всі вже добре знають, що отримуючи м'яча на лівому фланзі, він прискорюється і на коротких ривках, оббігаючи одного за іншим гравців команди-суперниці, зміщується вздовж лінії штрафного майданчика і завдає удару.

- Якими ви бачите шанси як для Грузії, так і для України в останньому турі нинішньої Ліги націй, у якому грузини зустрічатимуться з Чехією, а українці - з Албанією?

Оцінюючи матч у Батумі, можна з упевненістю стверджувати, що у збірної Грузії мало шансів у зустрічі з Чехією. Грузини, на жаль, втратили можливість, набравши лише одне очко у двох останніх домашніх матчах. Чехи, які наразі очолюють групу з 8 очками, можуть суттєво вплинути на підсумковий розподіл місць, зважаючи на гру між Албанією та Україною. Існує ймовірність, що Грузія може завершити на третьому місці. Щодо української команди, якщо підопічні Сергія Реброва покажуть гру, схожу на батумську, вони цілком можуть обіграти албанців. У поєдинку з грузинами Україні постійно не вистачало чогось важливого. Кожного разу, коли команда намагалася створити загрозу, відбувалася несподівана втрата м'яча. Як казав мені мій колишній тренер Євген Кучеревський: "Випередь суперника на півкроку — і отримаєш вигоду!". Саме цього півкроку українській команді не вистачало в Батумі. Тож, знову ж таки, у грі з Албанією я ставлю на Україну, адже мені важко зрозуміти гру албанців.

Раніше ми інформували, що національна команда України провела підготовче тренування перед ключовим матчем з Албанією, який відбудеться в Тирані.