"Маленький Єлисей має багато спільного з батьком". Війна забрала життя прикордонника Івана Кіпеня - Історії з життя | Експрес онлайн

Літній період 2023 року став знаковим для Івана Кіпеня, коли він вирішив стати частиною Державної прикордонної служби. На початку своєї служби він виконував обов'язки на кордоні з Білоруссю, а згодом його перевели до Харкова. У травні 2025 року, перед черговим відправленням на фронт, Іван одружився з дорогою серцю Вікторією, і пара з нетерпінням очікувала на народження малюка...

Іван виріс у маленькому селі Заліси, що на Волині. Він є нашим найстаршим сином, у нас також є ще двоє молодших дітей. З малечку хлопці чудово порозумілися, а Іван завжди дбав про своїх братів. Після закінчення школи він вступив до Старовижівського професійного ліцею, де здобув спеціальність електрика. Шукаючи кращі можливості, Іван почав працювати за кордоном, де трудився в садах і на будівництві, – розповідає його мати, Людмила Кіпень. – У червні 2023 року Іван добровільно приєднався до Волинського прикордонного загону, хоча раніше не мав військового досвіду. Він сказав мені тоді: "Матусю, я йду захищати нашу родину, щоб ворог не прийшов до нашого дому". На українсько-білоруському кордоні Іван прослужив рік. Навесні 2024 року його перевели до комендатури швидкого реагування, і незабаром він відправився захищати Харківщину. Як розповідає його мати, у січні минулого року, після ротації, Іван повернувся додому. Розуміючи, що йому знову доведеться відправитися на Схід, він освідчився Вікторії, з якою зустрічався кілька років. 7 травня вони офіційно стали подружжям, а вже за кілька днів Іван Кіпень вирушив на фронт, виконуючи завдання в Куп'янському напрямку.

Коли Іванко отримав звістку про те, що стане батьком, його охопила велика радість, — ділиться спогадами пані Людмила. — Він уявляв, як колисатиме малюка на руках, вчитиме його грати у футбол, а згодом разом вирушать на риболовлю. Для сина навіть було заплановано відпустку з 15 листопада, коли Вікторія мала народити. Але доля вирішила інакше. Востаннє мати почула голос свого сина 18 жовтня. Тоді Іван розповів, що йде на завдання, і висловив ностальгію за дружиною, родиною та домом. "Наступні два дні він не відповідав на дзвінки. Ми спочатку думали, що їхній підрозділ виводять з позицій, тому й немає зв'язку. Але 22 жовтня командир Івана зателефонував і повідомив трагічну новину — наш син загинув від удару дрона 19 жовтня поблизу населеного пункту Дворічанське на Куп'янщині".

В останню путь 25-річного старшого сержанта Івана Кіпеня провели в його рідному селі. "Це найстрашніші миті в нашому житті, -- зізнається його мати. -- Було неймовірно важко спостерігати, як невістка, яка ось-ось мала стати матір'ю, прощалася з чоловіком, плачучи, тримаючи в руках український прапор... Маленький Єлисей з'явився на світ 6 листопада. Він дуже схожий на свого батька. Це наша радість, любов і втіха. Продовження Іванового життя. Дуже боляче усвідомлювати, що він так і не зміг побачити свого сина та обійняти його".