Колишній наставник збірної СРСР висловив свою підтримку Росії та висловив готовність вирушити на фронт в Україні.

Едуард Малофєєв, екс-наставник збірних СРСР і Білорусі, дав скандальне інтерв'ю для білоруських ЗМІ.

- Як ви ставитесь до об'єднання футбольних чемпіонатів Білорусі та Росії?

Я завжди підтримую ідею об'єднання. Це могло б бути цікаво. Проте, у нас є лише п'ять або шість команд, здатних брати участь, а, можливо, навіть менше. Можливо, варто запозичити досвід хокейних ліг. Але в хокеї одного клубу на кшталт Динамо недостатньо. Цю тему слід ретельно обміркувати. Керівники повинні активно відстоювати інтереси держави в усіх аспектах. На жаль, у нас чимало з них проявляють страх перед ризиками.

"Нас підняли з ліжок з криком: 'Вставайте - війна!'": колишній голкіпер Динамо згадує, як команда евакуювала своїх футболістів з України.

- Але не Лукашенко?

- Та не чіпайте ви Олександра Григоровича! Він відіграв у моєму житті найпозитивнішу роль. Коли мені було важко наприкінці 1990-х, він запросив мене до Білорусі. Я, по суті, тоді виконав усе, якби не зрада "київського режиму". Як вони тоді хлопців захопили! Ми б тоді точно були на чемпіонаті світу!

Чи пам'ятаєте ви події 2001 року, коли під час матчу між Білоруссю та Україною відбулася ситуація з Хацкевичем і Белькевичем?

- Всі в курсі! Так, я нічого їм не повідомив. Не спійманий - не злодій. Я ж не детектив. Як справжній християнин, я простив їх. Ситуація була зовсім іншою. На кону стояли діти. Якби ви захотіли, всі б дізналися. Ці факти відомі багатьом, тут немає нічого нового. Ох, блін...

На трибунах сиділи такі тварюки, яких не можна було сюди пускати. Київські тварюки! Такий варіант відповіді вас влаштовує? Усі знають цю історію. І Олександр Григорович, упевнений, знає про цей момент. Він подякував мені за роботу, сказав, що ми ще не готові грати на таких турнірах, і я заспокоївся. До речі, наркотики київське Динамо завжди використовувало, їх же й ловили. І наших спіймали, коли їх тренував киянин Базилевич.

Я здогадуюсь про те, що відбувається в Україні. Ситуації, які сталися, є абсолютно неприйнятними і не повинні були мати місце. Навіть у Білорусі ситуація дуже чутлива. Хоча я не маю права висловлюватися з цього приводу, моя інтуїція підказує мені, що багато людей керуються принципом: коли приходять червоні, ми за червоних; коли приходять білі, ми за білих. Саме такі особи є найбільш небезпечними, адже вони сіють паніку і тривогу. І таких людей можна зустріти не лише в Білорусі, але й у Росії. Кожен має мати сміливість висловлювати свою думку, як я.

Отже, ви виступаєте на підтримку Росії?

Я б теж зараз пішов на фронт, якби не головний біль! Важливо підтримувати наших воїнів справами. Це обов'язок усіх, особливо чоловіків. Багато людей втрачають життя? Але ж це війна! В іншому випадку, як можна вирішити ситуацію, коли при владі фашисти? Які можуть бути інші варіанти дій?

- Завжди можна домовлятися дипломатично.

О, ти справжній артист! А яку ж позицію тоді займати? І справді, за Ленінград тоді взагалі не варто було б боротися. Я б із великим бажанням пішов на війну, якби мав таку можливість, - наводить слова Малофєєва by.tribuna.com.