Чи можуть скасувати Кубок світу з футболу 2026 року через конфлікт між США та Іраном?

"Спорт поза політикою" — це гасло, знайоме, напевно, кожному фанату різних спортивних дисциплін. Проте в останні роки його реальність все більше стикається з труднощами сучасного світу. Адже спорт не існує у ізоляції. Спортивні заходи відбуваються в конкретних соціальних умовах, які можуть виявитися вкрай складними. І, на жаль, такі випадки стають дедалі частішими.

Україна зіткнулася з такими проблемами ще у 2014 році, коли, власне й розпочалася агресія Російської Федерації проти нашої держави. Тоді конфлікт вдалося локалізувати кількома регіонами, але спортивне життя в них або зовсім призупинилося, або набрало вкрай своєрідних форм. Найбільш показовою та відомою широкому загалу є ситуація із прекрасним футбольним стадіоном "Донбас Арена", який невдовзі після свого відкриття став пустувати. На одному із найкращих стадіонів Європи місцевий футбольний клуб "Шахтар" зміг пограти лише п'ять сезонів, а надалі уже майже дванадцять років він пустує, ставши показовим символом "русского міра" -- впливу, який здійснює Росія на сусідні держави, а саме смерть та руйнування, які вона несе.

Спортивні об'єкти залишилися на територіях, що опинилися під окупацією, в той час як команди були змушені шукати нові місця в регіонах, підконтрольних українському уряду. Футбол, як найулюбленіший вид спорту, ілюструє цю ситуацію на прикладі "Шахтаря" та його стадіону, що стало яскравим свідченням змін. Подібні тенденції можна спостерігати й в інших спортивних сферах.

Відтоді місцеві команди перемістилися в інші куточки України. Насправді, така ситуація не є чимось винятковим для пострадянських країн. Наприклад, азербайджанський футбольний клуб "Карабах" за всю свою сучасну історію жодного разу не виступав на своєму територіальному полі.

Історії інших людей рідко залишають глибокий слід у нашій душі. Скільки українців дійсно переймалися скасуванням спортивних подій на Близькому Сході? Так само, Європа не виявила особливого занепокоєння з приводу того, що з 2022 року всі міжнародні спортивні змагання були перенесені з України.

Особливо цинічно виглядає те, що міжнародні спортивні організації під гаслом "спорт поза політикою" намагаються виправдати дії агресорів. Однак жодна проблема не може бути вирішена, якщо її не лише ігнорують, а й заохочують. Протягом останнього року скасування та перенесення спортивних подій торкнулося навіть тих видів спорту, які, здавалося б, були у безпеці, у країнах, де нічого не віщувало біди.

Від Таїланду до Мексики, а також від Індії до Об'єднаних Арабських Еміратів спортивні події почали скасовуватися та переноситися одна за одною через незадовільну ситуацію з безпекою.

Навесні 2025 року міжнародні змагання з хокею на траві, які планували провести в Індії, були скасовані через загострення конфлікту з Пакистаном. Осінь того ж року принесла нові неприємності у світі спорту: турнір з гольфу в Камбоджі також не відбувся через ескалацію прикордонних напружень із Таїландом.

А вже ця зима та весна принесли скасування спортивних заходів - жахливі вісники прийдешніх воєн у регіони, де такого давно уже не було. В Мексиці скасовано етап міжнародного кубка з водних видів спорту. Усьому вина конфлікт з одним з найпотужніших місцевих кримінальних картелів. Мексиканська влада провела офіційно поліцейську, а де-факто військову операцію проти лідера місцевої організованої злочинної групи "Нове покоління Халіско" Ель Менчо. У відповідь картелі перетворили вулиці регіону на справжню арену бойових дій. Про картелі в Мексиці було відомо давно, але місцева влада роками ігнорувала цю проблему, а часто й співпрацювала зі злочинними групами, які врешті переросли у справжні "держави в державі".

Тепер же офіційний Мехіко збирає плоди своїх дій. Поточний уряд вирішив заглибитися у ці "авгієві стайні" та ризикує опинитися в їхній пастці. Цікаво, що спусковим крючком для цієї спецоперації, ймовірно, стала спортивна подія - чемпіонат світу з футболу, який в останні роки справді конкурує з Олімпійськими іграми за титул найпопулярнішого спортивного заходу на планеті. Проте парадокс полягає в тому, що саме реакція картелю поставила під загрозу можливість проведення Чемпіонату світу безпосередньо в Мексиці.

Однак усі ці події були затінені справжньою війною, що спалахнула на Близькому Сході в останній день зими. Напад Сполучених Штатів на Іран викликав рішучу реакцію з боку Ісламської республіки, яка вже майже півстоліття перебуває під контролем релігійних екстремістів. У Тегерані вирішили перейти до ескалації конфлікту, завдаючи ударів не лише по американських військових базах у регіоні, але й по цивільній інфраструктурі країн, що підтримують США, і особливо тих, які приймають їхні війська на своїй території.

Наразі увесь світ уважно стежить за зображеннями атак безпілотників-камікадзе на елітні готелі та інші значущі будівлі Дубая, а також на численні великі міста в регіоні. Цей регіон, що вирішив інвестувати свої надприбутки з продажу нафти в створення свого іміджу, активно формує його через проведення різноманітних спортивних заходів. Серед них можна виділити престижні тенісні турніри, автомобільні гонки та клубний футбол.

Десять років тому здавалося, що арабські шейхи та принци створюють справжній рай посеред пустелі. У нашому столітті ці зусилля почали приносити результати, проте війна з Іраном зруйнувала всі досягнення. Тепер ці території опинилися в епіцентрі жорстокого конфлікту, а питання безпеки знову стало невід'ємною частиною життя регіону.

Більше ста років тому міжнародний спортивний рух став символом початку так званої "ери миру". Проте варто зазначити, що ця ера обернулася двома світовими війнами, які, між іншим, стали найяскравішими прикладами скасування великих спортивних заходів. Олімпійські ігри не проводилися під час обох світових конфліктів, а чемпіонат світу з футболу, що стартував у 1930 році, був скасований у 1942 та 1946 роках.

Після цього значні спортивні заходи майже завжди відбувалися відповідно до запланованого графіка. Яскравим винятком стало перенесення Євро-92 (Чемпіонату Європи з футболу 1992 року) з Югославії, де загострювався конфлікт, пов'язаний із розпадом цієї соціалістичної країни, до Швеції. Турнір пройшов в намічені строки, але місце проведення було змінено.

А вперше після Другої світової війни таки перенесли велике спортивне змагання у 2020 році. Причино цьому став карантин, встановлений для запобігання поширенню нового коронавірусу. Тоді на цілий рік було перенесено Євро 2020 та Літні Олімпійські ігри. Цікаво, що чемпіонат Європи з футболу відбувся без вагомих ексцесів, тоді як ОІ таки пройшли майже без глядачів через нову хвилю спалаху захворювання у Японії, де проводилася першість - містом-господарем було Токіо.

Як показали події, перенесення цих змагань дійсно стало тривожним знаком того, що людство очікують серйозні труднощі. Наразі під загрозою опинився черговий чемпіонат світу з футболу. У Мексиці триває боротьба з картелями, у США – міграційна криза, а дії Ірану щодо США залишаються невизначеними. Відміна Мундіалю стане не лише символом глобальних проблем, а й чітким свідченням їх настання.

Якщо сто років тому міжнародний спорт символізував встановлення нового формату міжнародних відносин, кілька десятиліть тому - він був справжнім лакмусовим папірцем міцності міжнародного порядку, то тепер він є справжнім індикатором кризи, що охоплює собою світ.

Спорт у наш час певною мірою став аналогом емоційного суперництва між націями. Там, де раніше вирішувалися конфлікти на полі бою, сьогодні все відбувається на спортивних аренах. Те, що колись було епічними битвами, тепер перетворилося на спортивні змагання. Держави, немов у міні-турнірах, змагаються одна з одною. Спортивний дух, командна співпраця, форма з національною символікою та, зрештою, урочиста церемонія підняття прапора країни-переможця – все це викликає емоції, які нагадують про маленькі переможні війни минулого.

За таких обставин спорт насправді, попри гучні заяви ніколи не був поза політикою Скоріш він був її квінтесенцією. А тепер же ми наче повертаємося у минуле. І скасування спорту, якщо дивитися на події під таким кутом зору - логічний елемент цього процесу. Адже кому цікаво "бавитися у війни" на спортивних аренах, якщо можна вирішити свої політичні завдання та задовольнити економічні потреби, розв'язавши справжню, зовсім не декоративну війну.