"У роздягальні я, відверто кажучи, не зміг стримати сліз": зірка Полтави розповідає про вчинок Вернидуба, похвалу від Моурінью та слова, які йому сказав Ето'О.

Також йдеться про "гітариста" запорізького Металурга, шокуючу поразку від Севастополя у 2012 році та вихід СК Полтава до УПЛ. Євген Опанасенко надає ексклюзивне інтерв'ю для "Футбол 24".

"На жаль, Ворскла не змогла утримати своє місце в лізі."

- Євгене, СК Полтава в останній момент застрибнула в УПЛ. Щастя звалилося на голову несподівано?

Не можу стверджувати, що це щось надзвичайне. Так само не можу сказати, що ми опинилися в безвихідній ситуації. Перед фінальним туром у нас була впевнена перевага. Протягом усієї першої частини сезону ми займали лідируючу позицію. Тому для мене це не стало сюрпризом.

Полтава вперше в історії вийшла до УПЛ - результати останнього туру чемпіонської групи Першої ліги

Проте, зізнайтеся, що в прогнозах аналітиків переважно згадувалися інші команди – Епіцентр, Металіст 1925… Полтава залишалася на другому плані.

Це чудово. Щастя вимагає спокою. Ми тихенько здобували бали, а хлопці можуть ставити свої ставки на те, хто пройде далі, а хто залишиться поза грою. Нехай експерти займаються цим.

Яка основна перевага вашої команди?

Важливою складовою тренувального процесу є відповідальність як тренерського складу, так і самих футболістів. Налагоджені стосунки в команді, а також взаєморозуміння між керівництвом і гравцями, відіграють ключову роль. Це основні фактори нашого успіху. Наша команда невелика, тому ми змогли працювати в єдиному ритмі. Результати не змусили себе чекати.

Яким було ваше перебування на останніх турах? Адже головний тренер Володимир Сисенко не зміг бути присутнім через проблеми зі здоров'ям...

- Для футболістів, якщо чесно, стало несподіванкою, що Анатолійовича не буде на матчах через поїздку на лікування. Але він постійно перебував на зв'язку із Вікторовичем - своїм помічником (Ігорем Тимченком, - Футбол 24). Тренувальним процесом, у принципі, керував він, а Вікторович робив деякі поправки.

Зараз, після закінчення сезону, ми вже зустрілися з Сисенком. Чи триває його лікування?

- Ми зв'язалися з ним у поїзді, відзначаючи перемогу після останнього матчу проти Металіста. Проте зв'язок був не найкращим, і ми встигли тільки перекинутися кількома фразами. А минулої п'ятниці у нас відбувся святковий банкет, тож ми знову зателефонували тренерові. Через гучномовець він привітав команду, а ми, у свою чергу, висловили йому свої вітання. Голос Анатолійовича звучав енергійно.

- Після вашого виходу в УПЛ почалися "тертя" із Ворсклою через стадіон. Складалося враження, що полтавське дербі стартувало передчасно. Але, як виявилося, Ворскли у новому сезоні Прем'єр-ліги не буде. Наскільки це велика втрата для міста і для вас?

- У мене ще багато друзів та знайомих залишились у Ворсклі. Мені б хотілося із ними перетнутись в Вищій лізі. Те, що були якісь "тертя" - це "тертя" на рівні керівництва, очевидно. Ми отримали попередження, що може бути медіаатака на нас. Головне, що питання зі стадіоном вже вирішилося. Читав, що підписали необхідні документи. Особисто мені шкода, що Ворскла не зберегла прописку. Я вболівав за них.

- Ви виступали за Ворсклу у 2020 році. Той рік, сповнений пандемії, запам'ятався пустими трибунами. Які спогади залишилися у вас?

- Це не найвдаліший період моєї кар'єри. Я мало зіграв, але це інше питання. Просто там дуже хороший колектив був підібраний. Саме колективом завжди славилась Ворскла. Які у них зараз будуть плани на майбутнє - я не знаю. Ще не зв'язувався з хлопцями.

Проти Кудрівки, яка здолала Ворсклу, ви змагалися в рамках Першої ліги. Яка особливість цієї команди?

- Особисто для нашої команди Кудрівка - незручний суперник. Ми за два роки зіграли з ними чотири матчі - ні разу не перемогли. Тож сказати, що вони незаслужено вийшли в УПЛ, у мене язик не повернеться. Пацани бились, старались. Молодці - я їх вітаю. Вийшли по ділу, але вболівав я більше за Ворсклу (Усміхається).

Новачок УПЛ з іронією прокоментував вибуття свого головного суперника: "Бог все бачить".

Ваш договір з Полтавою завершується цього місяця. Які подальші кроки?

- Так, він закінчується. Наскільки я знаю, у багатьох хлопців завершуються угоди наприкінці червня. Але зараз ми у відпустці. Я приїхав до Києва на навчання - отримую тренерську ліцензію В, тож голова дещо іншим зайнята. Команду збирають 16 червня. Там уже, думаю, з'явиться якась конкретика. Будемо вирішувати. Якщо керівництву і тренерському штабу знадобиться моя допомога - я із задоволенням погоджуся. Якщо ні - потиснемо руки і попрощаємося.

- У серпні вам виповниться 35. На скільки років ви почуваєтесь? Якщо не Полтава - будете шукати інший варіант продовження кар'єри?

Час розставить усе на свої місця. Не хочеться забігати вперед. Спершу послухаю думку Полтави, а тоді вже вирішимо, як діяти далі. У фізичному плані почуваюся досить добре. Звісно, не на рівні 18 років, але енергії вистачає. Швидкість трохи зменшилася, але для мене це не є критичним. Вміння аналізувати гру, на мою думку, має більшу вагу. Тож ще кілька років можу продовжувати грати.

"В інших матчах могли "вбивати" сильніше"

Ви почали свою кар'єру в рідному Запоріжжі та провели чимало сезонів у Металурзі. Я одразу згадую про великий скандал у Першій лізі 2011/12, коли Севастополь здобув перемогу над вашою командою завдяки голу, забитому рукою Сергієм Кузнєцовим. Які емоції переживає футболіст, коли його команді так явно завдають шкоди?

У той час я грав у молодіжній збірній, але мене звільнили для участі в матчі проти Севастополя. Після фінального свистка на очах з'явилися сльози — емоції були жахливими. Причина цього — суддівська помилка, яка потребувала розслідування з боку відповідних органів, незалежно від того, чи була вона умисною. На останньому матчі я вже не грав з командою і спостерігав за подіями по телевізору. На щастя, справедливість восторжествувала — Металург знову повернувся в УПЛ. Ми дуже раділи цій перемозі, і наше свято поділив з нами Сергій Кривцов, який на той момент уже виступав за Шахтар.

Чи доводилося вам знову стикатися з таким арбітражем у майбутньому?

Якщо бути відвертим, важко пригадати, як арбітр Віктор Швецов судив протягом усього поєдинку (Футбол 24). Лише одна помилка стала критичною, і вона могла обернутися катастрофою. У інших матчах нас могли "знищити" значно більше, не просто помилками у рахунку, а фактично закривши нас на одній половині поля та тиснучи на нас.

- У середині 2010-х Металург розформували. Клуб фактично помирав на ваших очах, тренери змінювались через кожні кілька місяців...

- Погоджуюсь. Але не в моїх силах було щось змінити. Мені на той момент хотілося піти на підвищення, я чекав закінчення контракту. Було кілька пропозицій. Те, що Металург пропав - дуже шкода. Стільки талановитих хлопців там виховалось.

- Зрештою, ви опинилися у Чорноморці, де, за вашими ж словами, отримали тільки дві зарплати.

Я провів в Одесі лише півроку. Контракт я підписав у 2014 році, після Майдану та всіх тих трагічних подій. Нам виплатили дві зарплати, але потім почали накопичуватися борги. Проте, мені компенсували це нерухомістю, тому не можу сказати нічого поганого про цей період.

Чи володієте квартирою в Одесі?

Вже немає, але в цілому - так, вони погасили свої зобов'язання переді мною саме так.

"Поїхати на Олд Траффорд було мрією дитинства"

- Далі ваш маршрут проліг у Зорю. Одразу відчули якісні зміни?

- Усе склалося дуже вдало. У мене було пошкодження, з яким я поїхав у Ворсклу на перегляд. Там не зміг себе повноцінно проявити. У контракті мені відмовили, а Вернидуб зателефонував і каже: "Приїжджай без перегляду - ми тебе підпишемо". Він мене знав ще з дитячих років. От я і приїхав. Після першого ж тренування у мене і травма минулася, і контракт запропонували. Так розпочалися 3,5 чудесні роки у моєму рідному місті. Дві Ліги Європи. Словом, спогадів - ціла купа.

У цей час за командою Зоря закріпилося прізвисько "Мужики", яке точно відображало їхній характер та стиль гри.

У першому сезоні наші виступи були досить посередніми. Проте Миколайович завжди мотивував нас перед кожною грою. Ми боролися, старалися, і в результаті змогли вибороти третє місце та потрапити до Ліги Європи.

"Я відчуваю глибоку неприязнь до Росії, я не люблю російський прапор": відомий прес-аташе залишив Зорю та займається допомогою українським біженцям.

- Ваш найкращий спогад про єврокубки - це який матч?

Це був не просто матч, а жеребкування Ліги Європи, коли випало ім'я Манчестер Юнайтед. Атмосфера була неймовірною! Усі святкували, наче вже здобули перемогу. Відвідати легендарний Олд Траффорд — це справжня цінність.

- Колінка тремтіли у "Театрі мрій"?

На вихідних, перед матчем із Манчестером, ми грали вдома проти Ворскли. Під час цього поєдинку я отримав травму гомілкостопа і змушений був залишити поле ще в першій половині гри. У роздягальні я не зміг стримати сліз, адже думки про те, що можу не потрапити на Олд Траффорд, розбивали мене — адже це була моя дитяча мрія. Але Вернидуб мене заспокоїв: "Не хвилюйся, ти все одно полетиш. Чи зіграєш ти — це вже інша справа". І, зрештою, так і сталося.

Попри набряклий "галік", я взяв участь у передматчевому тренуванні. І навіть непогано виходило. Миколайович перепитав: "Можливо, все-таки, вийдеш? Як почуваєшся?" Та все ж я вирішив не виходити - відчув, що не готовий на 100 відсотків, а підводити хлопців не хотілося. Вийшов у тому матчі Едуард Соболь і дуже добре себе проявив. Навіть Моурінью його відзначав.

- Жест Юрія Миколайовича ви оцінили?

Безумовно! Я відчував до нього величезну вдячність. Такі моменти залишаються в пам'яті назавжди.

"Жуніор скакав із маленьким животиком."

Протягом різних сезонів вам доводилося грати з такими футболістами, як Лунін, Маліновський, Максим Коваль, Степаненко, Кривцов та Сидорчук...

...Цуріков, Вова Польовий, Аржанов, Віталій Вернидуб, Невмивака та інші. Чимало молодих людей з Запоріжжя.

З ким із провідних фахівців ви все ще підтримуєте контакт?

З Кривцовим скоро зустрінемося. Зі Сидорчуком підтримую спілкування, а зі Степаненком інколи переписуюсь. Щодо Луніна – не можу сказати, що спілкуємося. З Віталіком Вернидубом нещодавно працювали разом у Кривбасі. Цуріков нещодавно зробив пропозицію своїй дівчині – вітав його з цим. Загалом, підтримую зв'язок з усіма, але з першими трьома спілкуюся найчастіше.

- Серед усіх легіонерів, з якими ви ділили роздягальню, хто - найталановитіший?

- У Зорі був Желько Любеновіч - це і друг мій хороший, і футболіст чудовий. Але Жуніор, з яким я грав у Металурзі, був, напевно, най-най. У повному порядку. Технічний дуже, з ударом пристойним. Бігав із пузом невеликим, але це не перешкоджало йому робити на полі хороші речі. У Запоріжжі зв'язка була Опанасенко - Пісоцький - Жуніор. Ми і в Першій лізі грали, і в УПЛ виходили.

- Хто з іноземців вважався найбільшим диваком?

Ім'я Адольфа Тейка багато хто згадує, особливо в контексті автомобілів. Це справді класний хлопець, завжди спокійний і розслаблений, але варто було виникнути потребі — він миттєво збирався. Відмінний спортсмен, справжня «машина».

- А хто ж виявився найбільш бездарним? Ось привезли іноземного новачка, а він насправді виявився просто "пассажиром".

Це також епоха запорізького Металурга. Тоді в команду привезли кількох бразильців. Прізвища, на жаль, не пам'ятаю. Але один із них нагадував гітариста. Ми підписали контракт з цим "гітаристом", і він деякий час виступав у нашій команді.

На гітарі йому вдавалося більше, ніж у грі з м'ячем?

- Не знаю, умів він грати на гітарі, чи ні. Просто нагадував мені музиканта.

"Ето'О - без понтів, без зіркової хвороби"

Ви також мали можливість відчути смак легіонерського життя, переїхавши до Туреччини в 2018 році. Які фактори вплинули на ваше рішення при виборі Коньяспора?

- Я переглянув їхню історію. Сезоном раніше вони посідали третє місце в чемпіонаті. Велике населення міста, чудовий стадіон, фанатська підтримка. З Коньяспором грав Шахтар у Лізі Європи. Плюс - фінансові умови були набагато кращі, ніж в Україні.

- Ваш трансфер обійшовся клубу в один мільйон євро?

Я сам цих коштів не спостерігав, тому не можу стверджувати, що це дійсно мільйон. На мою думку, це може бути приблизно 200-250 тисяч. Але, в кінцевому рахунку, точно сказати не можу.

"У Туреччині нас із Селезньовим зустрічали кримінальні авторитети". Іван Піроженко - про закони агентського бізнесу

- Хто був головною зіркою того Коньяспора?

- Коли я прийшов, то ще застав у команді Самюеля Ето'О. Це круто. Ми з ним на зборах ще попрацювали, після чого він перейшов в інший клуб. Я провів з Ето'О кілька товариських матчів. Неймовірний футболіст! Він уже був у віці, але м'яч ні разу не втратив за цілий тайм.

Без зайвих амбіцій і без зіркової хвороби. Семмі раніше виступав у країні-агресорі, тож трохи розуміє російську. Як тільки я прибув, він одразу підійшов і привітав: "Вітаю з підписанням! Якщо тобі щось знадобиться – звертайся". Дуже хороший хлопець.

Скільки зайвих кілограмів ви набрали, насолоджуючись турецькими стравами?

- Нічого не добився самостійно. Я відразу ж знайшов українську кухарку, зв’язав її зі своїм дієтологом, і вона почала готувати для мене. Словом, я підійшов до цього питання з професіоналізмом. Живучи в Туреччині наодинці, я не дуже вмію готувати, а традиційні страви цієї країни мені не подобаються. В результаті, це навіть виявилося дешевшим, ніж їсти в місцевих ресторанах.

В якийсь момент ви виявилися поза списком гравців команди на новий сезон. Що стало причиною цього?

Мені повідомили про це, коли моя заявка вже була оголошена. Спочатку я був у списку на перші ігри, але затвердження відкладали до початку вересня або приблизно тоді. І ось, без жодних пояснень, мене виключили зі списку. Пришлось чекати пів року. В Туреччині, як я зрозумів, це звична справа, адже там велика плинність кадрів. Після півтора року з моменту мого виходу в команді залишилось лише двоє-троє моїх колишніх товаришів по клубу. Набрали нових гравців на рік, потім половину з них змінили, а через пів року - ще половину. Постійно відбуваються зміни.

А як вам Туреччина в цілому?

На кожному матчі збирається чимало вболівальників. Інфраструктура розвинута, а фінансові умови сприяють розвитку. Менталітет, звісно, відрізняється. Люди там більш розслаблені у порівнянні з Україною. Після матчу зазвичай настає вихідний, а вже на наступний день деякі гравці можуть не з'явитися на тренуванні. Тренер спокійно реагує на це і проводить заняття з тими, хто присутній.

Водночас з вами на сцені були Євген Селезньов і Артем Кравець.

Кучер продовжував грати. Ми зустрічалися нечасто, але перед іграми наших команд завжди вітали один одного та обмінювалися словами.

"Хотілося понюхати тієї атмосфери збірної"

Перед тим, як вирушити до Туреччини, ви були на відстані витягнутої руки від національної команди. Ви навіть дали обіцянку, що станцюєте гопак, якщо вас покличуть. Але виклику так і не сталося...

Не можу сказати, що це розчарування. Просто у мене дійсно вийшов непоганий сезон у Зорі. В перші шість місяців я був найкращим бомбардиром команди і активно допомагав партнерам з передачами. Для гравця на позиції крайнього захисника це доволі непогані показники. Мені хотілося потрапити хоча б до розширеного списку національної збірної, відчути цю атмосферу. Але, на жаль, цього не сталося. Тренерський штаб обрав тих, кого вважає найкращими. Я не маю права нікого засуджувати.

Ви співпрацювали з багатьма відомими тренерами, такими як Вернидуб, Ковалець, Кварцяний, Зайцев, Максимов та Лавриненко...

- Колись рахував - вийшло близько 20 тренерів. Григорчук, Ходус. Дуже багато.

- Хто з них є вашим фаворитом номер один?

Звісно, Юрій Миколайович Вернидуб. Ми познайомилися ще в шкільні роки, коли він підтримував нашого тренера в організації випуску класу. Пізніше Вернидуб разом із Чанцевим допомогли мені перейти з дублюючого складу до основної команди Металурга. Потім був третій етап моєї кар'єри в Зорі, а згодом ми провели рік разом у Кривбасі.

На даний момент ви також проходите навчання на тренера. Чи вважаєте ви його своїм еталоном, або у вас є улюблені тренери з інших країн?

Флік вражає своїм пресингом. Що стосується оборонних аспектів Барселони, то тут у мене є серйозні зауваження – ситуація виглядає катастрофічно. Іноді я навіть на тренуваннях створюю штучні положення поза грою, за що тренер мене "підбадьорює" (усміхається). Він пояснює, що такі дії не є доцільними, оскільки вимагають досконалого виконання, а найменша помилка може призвести до голу у наші ворота. Подібна ситуація і з Фліком. Але те, як він змусив команду ефективно пресингувати, просто вражає. Дехто вже списував гравців, таких як Рафінья, стверджуючи, що він не проявляє активності на полі. Але тепер він став одним з претендентів на "Золотий м'яч". Хоча малоймовірно, що він його виграє, але в трійці найкращих, безумовно, опиниться.

Які аспекти навчання виявляються для вас найбільш складними?

Я наразі приїхав лише на другу сесію. Перша не була важкою — ми слухали різних тренерів. Далі подивимося, адже обіцяли ввести практичні завдання.

Чи виникає у вас відчуття, що це те, чим вам справді хотілося б займатися?

На даний момент я не можу стверджувати з повною впевненістю, що бачу себе в ролі тренера. Проте, бажання залишатися у світі футболу залишається дуже сильним, адже це важлива частина мого життя. Якщо з’явиться така можливість, я з радістю продовжу грати. Час покаже, як складуться обставини. Я відкритий як до кар'єри тренера, так і до роботи функціонером у футбольному клубі.