Що вибрати для читання: 3 захоплюючі книги про подорожі та пригоди для дітей

Лукаш Вежбицький. Казик в Африці. - Харків: Час майстрів, 2024.

Пригоди в цій захоплюючій книзі дійсно вражаючі. "Оскільки я вирішив вирушити в подорож на велосипеді, - говорить головний герой, - я просто не міг залишити вдома свого вірного двоколісного товариша, який завжди був поруч під час моїх попередніх мандрівок. Крім того, ніхто досі не наважився на таку пригоду. Моя дружина Марися дуже переживала. - Ой, Казику... - сказала вона, коли разом із дітьми проводжала мене на вокзалі, - як ти зможеш впоратися серед незнайомців? - Все буде добре, Марисю, - намагався заспокоїти її. - Я знаю кілька іноземних мов, тому зможу спілкуватися. - А що станеться, якщо ти натрапиш на людожерів або левів? - Не переживай, адже з людожерами і левами можна знайти спільну мову, - пожартував я. - Татко, привезеш мені фото лева? Будь ласка, - син tugged at my pants. - Татусю, а я хочу мавпочку! - просила донечка. Я міцно обійняв дітей на прощання. - А тобі що привезти з Африки? - усміхаючись, запитав я дружину. - Мені нічого не потрібно. Лише пиши частіше, щоб ми знали, що з тобою все гаразд. І повертайся якнайшвидше, - з тривогою у голосі відповіла Марися".

Уявіть собі, близько 40 тисяч кілометрів по африканських просторах на велосипеді. Казімєж Новак – перший у світі мандрівник, який самостійно двічі перетнув Африку з півночі на південь і назад. І все це відбулося на початку 20-го століття. Хоч наш герой і був поляком, народився він 1897 року в Стрию на Львівщині – краї, що славиться сміливими та рішучими людьми. Хіба міг Казик сумніватися в собі, виростаючи серед тих, хто щодня доводив, що неможливе – це лише слово? Ще в дитинстві він мріяв про подорожі до далеких країн. І саме зі Стрия, з рідного дому, він здійснив свою першу самостійну велику подорож. У 14 років, маючи в кишені лише кілька монет, він вирушив до Рима! І з того моменту для Казімежа Новака більше не існувало неприступних кордонів і нездійсненних бажань. Про це та багато іншого йдеться у цій неймовірній книзі.

На початку цієї оповідки нас одразу інформують, що котулаки — це особи, які здобули вміння перетворюватися на котів, і які найчастіше зустрічаються в Києві та його околицях. У будь-якому випадку, "Котулаки і цвіт папороті" Галини Ткачук — це одне з найзахопливіших творів магічної літератури, яке можна прочитати в цю зимову пору. Проте навіть персонажі цієї книги усвідомлюють, що чаклунство само по собі не гарантує успіху. Хоча котулаки в попередньому творі цієї магічної серії відкрили для себе безліч цінних книг, цього разу, щоб оволодіти справжніми чарами, їм потрібно об’єднатися для змагання з іншою командою звірулаків.

— Отже, розпочинаємо наше святкування! — раптом вигукнув Дятел Обачний і вийшов у центр кола. — Сьогодні на пошуки цвіту папороті вирушать дві команди. Наше славне селище Добрий Дуб представляє команда "Котулаки". У її складі — правнуки Малини Зловісної під керівництвом Євгена Петровича! Ваші оплески! Зрозуміло, що цього разу переможці отримають цвіт папороті. І, звичайно, Мирчик, Лев, Лада та капітан команди Євген Петрович докладуть усіх зусиль, щоб вибороти перемогу, навіть якщо навколо відбуваються дивні та нелогічні події. Що ж це означає і який зв'язок це має з давньою магією, дізнаєтеся у новій історії про котулаків. І будьте впевнені, що без неймовірних пригод тут не обійдеться!

Тунель, що пролягав над стежкою, з кожним кроком ставав все нижчим, поки нарешті не зник зовсім. Перед героями виникла непрохідна стіна з густих кущів. — Що ж, — зітхнув Євген Петрович, — мусимо перетворитися на котів. Ножиці залишимо тут, — сказав він, поклавши їх на землю. Але Лев миттєво підняв їх. — Ми проріжемо собі шлях. — Леве, це не найкраща ідея, — заперечив Євген Петрович. — Котяча швидкість у хащах набагато вища, аніж у хлопця зі стрижкою кущів. Почувши це, Лада перевернулася через голову і стала кицею. Разом із Мирчиком, який уже був у формі кота, вони стрімголов кинулися в кущі. — У вас свій план, а в мене свій! — вперто відповів Лев.

У героя цих оповідань, Томека, зображеного в "Оповіданнях для реготання" Ренати Пйонтковської, спочатку все йде не так, як хотілося б. Але згодом ситуація покращується. Це нагадує процес, коли вихователька в дитячому садку, втомлена і з червоним обличчям, нарешті справляється з взуванням нашого героя, тільки щоб виявити, що лівий черевик переплутали з правим. А далі з'ясовується, що це взагалі не його взуття. І все було б нічого, якщо б не мороз на вулиці, а рукавички, які заховав Томек, залишилися всередині черевиків.

"Здається, вихователька майже знепритомніла, - розповідає малюк. - Вона заплющила очі й схопилася за вішалку. Хто знає, чому Черевики - це ж найкраща схованка. Що тут незрозумілого? Дорослим, здається, це не під силу зрозуміти". У цій чудовій книзі відома польська дитяча письменниця з іронічним підходом описує пригоди Томека, який, до речі, відвідує старшу групу дитячого садка. Навіть у звичних дитячих заняттях, таких як взуття, гра у футбол чи малювання, з героєм оповідань трапляються справді смішні ситуації. Ці історії, можливо, викличуть сміх, а можливо, й спонукатимуть до роздумів, пронизані відчуттям любові та порозуміння. Вони допоможуть не лише дітям, але й деяким батькам (і вихователькам!) ознайомитись з різними людськими чеснотами, а всій родині (і навіть усьому садочку) подарувати добру порцію здорового гумору!