Різноманітність світів в Україні (Сергій Фурса)

Редакційна команда Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки своїх авторів. Всі матеріали, опубліковані в розділі "Блоги", є відповідальністю їхніх авторів.

Завжди дивує, коли стикаються різні світи.

Топ-менеджер Укренерго втрачає своє життя на посаді, ігноруючи заходи безпеки та намагаючись якомога швидше відновити енергетичну систему. Адже якби він та його колеги діяли інакше, то світло могло б зникнути ще в 2022 році.

Десь неподалік відомий футболіст, який також виконує обов'язки тренера, а згодом стає топ-менеджером Динамо Київ, Михайліченко, відправляє сантехніка до лікарні. Виглядає так, ніби зірка не була задоволена, що особисто їй не забезпечили ні тепло, ні воду. Цікаво уявити, якби вболівальники Динамо виявляли подібне занепокоєння щодо гри команди.

У 15-градусний мороз під водою працюють дайвери, які ремонтують систему, що має забезпечити відновлення теплопостачання. Тим часом в деяких містах люди влаштовують протести, влаштовуючи бійки з енергетиками через відключення електрики. Чи то Вінниця, чи Хмельницький — це не так вже й важливо. Головне, що це все відбувається далеко від лінії фронту.

Ось герой гине на фронті. Він може бути відомим фотографом, або просто чудовим хлопцем з провінції. І у той же час якись гуморист, чи то Фєлікс Рєдька чи Кіріл Будяк, а може Інокєнтій Хрін, іронізує, що світло зникає бо прибрали памʼятник Булгакову.

І завжди дивує, що ці світи існують в одній Україні.

Проте в нас немає іншої держави.

Так, це та країна, де на керівних посадах перебувають особи, що займаються корупційною діяльністю. І мільйони виборців, які самі їх обрали на ці посади. Можливо, багато з них також не відмовилися б підзаробити подібним чином.

Проте в нас немає іншої держави.

Росіяни прагнуть відібрати у нас цю країну, тому намагаються занурити нас у безодню. Вони сподіваються, що темрява, яка запанує всередині кожного з нас, переможе нашого внутрішнього Інокентія Хріна або Олексія Михайліченка.

Питання полягає лише в тому, чи готові ми дати можливість росіянам досягти своїх цілей. Чи бажаємо ми вбачати ворога поруч, замість того, щоб усвідомити, що справжній ворог у нас один. Ненависть до росіян, яка часто викликає подив і навіть страх у європейців, повинна стати нашим пріоритетом.

До росіян. А не один одному.

Занадто багато добрих щирих відчайдушних українців віддало життя за те, щоб цього не сталось. І зараз ми не маємо право їх зрадити.