Президент Локомотива прояснив ситуацію щодо сина легендарного гравця Шахтаря.

Київський "Локомотив" підняв інтерес до себе серед вболівальників після успішного прориву в Кубку України: спочатку "залізничники" обіграли представників УПЛ - "Колос" та "Верес", пізніше пройдена була вінницька "Нива".

Як тільки столичний клуб прорвався до 1/4 фіналу Кубка України, в соціальних мережах з'явилося відео сина легендарного гравця "Шахтаря" Олександра Коваля, Єгора, який звинуватив президента "Локомотива" Олександра Єгорова в погрозах.

Молодший син Олександра, Єгор, перебуваючи у Чехії, розпочав публікувати відео про український футбол та клуб, розкриваючи "правду" російською мовою. Одним із героїв публікацій став і "Локомотив", у якому свого часу пограв Єгор.

У матеріалі хлопець розповів, що його змушували підписувати контракт із певною агенцією, аби грати в основі "Локомотива". Київський клуб оперативно відреагував коментарем на звинувачення від Єгора, видаливши згодом свої слова. А от президент клубу заблокував Єгора, залишивши своє повідомлення в чаті.

Поки молодший Коваль здобуває популярність у соціальних мережах, президент "Локомотива" Олександр Єгоров вирішив поділитися ексклюзивною історією сім'ї Ковалів для Sport.ua. Він розповість про те, як Єгор потрапив до "Локомотива", а також про прагнення молодшого Коваля виїхати за кордон і своє ставлення до цієї ситуації.

- Я не знаю, що там спалахнуло, тому що, я не думаю, що ця людина може зробити якийсь спалах. Спалахує зараз "Локомотив" сенсаційно. Те, що ми робимо, це дійсно потужна історія з багатомільйонними переглядами. Те, що якась містєчкова, незрозуміла людина щось там робить за межами України, то думаю неважливо, але зараз ми про це поговоримо.

Отже, скажу так: я не слідкував за тим, що з’явилося на його акаунті, оскільки не приділяю уваги незрозумілому негативу або спробам піаритися під час нашої зустрічі. Проте можу поділитися своєю історією та ставленням до родини Ковалів, адже я знайомий з ними вже досить давно.

Я знайомий з батьками цих двох синів, які не займаються блогерством, вже понад сімнадцять років. Батько колись був легендою "Шахтаря", але мені імпонує вислів, який я часто чув: нагороди минулого не мають значення у нових битвах. Тож, попри славу батька, виховання синів та моральні цінності цієї родини, на жаль, не відповідають сучасним уявленням українця.

Перший конфлікт, який стався з Олександром Ковалем, зі старшим братом, трапився на початку повномасштабного вторгнення. До цього ми досить добре, як я сказав, спілкувались з цією родиною і були знайомі, навіть Єгор і Олександр тренувались на "Локомотиві", а також пан Олександр неодноразово звертався з певними проханнями, що стосується якоїсь футбольної тематики та підтримки. Проте, коли почалась війна в Україні в 2014 році, як ми знаємо, пан Олександр, він виїхав до росії і довгий час будував свою кар'єру саме в там, будучи футболістом медійних команд "2DROTS" та "Амкал", і взагалі дуже багато хайпувався саме на російській тематиці. Мені невідомо, чому ця людина так вирішила, бо я припинив з ним спілкування, бачивши його російську направленість ще починаючи з чотирнадцятого року, починаючи з моменту окупації росією Криму і початку агресії проти нашої країни. Ми припинили будь-яке спілкування з ним. Але коли я, знаходячись разом зі своєю родиною в окупації під Бучею, виставив пост про те, що кожен громадянин росії несе відповідальність за початок цієї війни своїм мовчанням і своєю трусістю, то отримав від старшого сина повідомлення: "Саша, не мели дурниць". Після цього я йому написав, щоб він все пояснив, але тут без пояснень було зрозуміло, що людина, він в той час перебував в росії, просто стає на захист російської історії проти української.

Ви знаєте, коли перебуваєш в підвалі з півторарічною дитиною і з усією своєю родиною, і ми перебували вже в окупації, тому що на нашому подвір'ї стояв російський танк, то, крім слова "мразь", яке я йому написав, мабуть, більше до цієї людини підібрати якогось кращого слова я не міг. Це було краще, що я міг сказати. На цьому у нас спілкування закінчилося, я його заблокував. Незважаючи на цей конфлікт, все рівно ставився з повагою до його батька, до цієї родини, до здобутків, які свого часу цей батько зробив для українського футболу.

У 2023 році мій знайомий звернувся до мене за підтримкою щодо його сина Єгора, який, на жаль, не проявив себе як футболіст. Єгор вже пройшов через кілька клубів, але здебільшого завдяки прізвищу батька, намагаючись знайти своє місце в спорті. Його родина переїхала до Чехії, і в Україні залишилися лише він та молодший брат, які через військову ситуацію не могли виїхати, як багато інших чоловіків. Батько просив мене взяти Єгора у "Локомотив", адже інші команди також відмовили йому. Я вирішив допомогти і пояснив, що не можу гарантувати місце в основному складі, але готовий надати підтримку і забезпечити мінімальну зарплату. Головне, щоб у хлопця не було затяжної паузи у футбольній кар'єрі, і ми могли б просто по-дружньому підставити плече.

Це, напевно, була якась невдача, адже, як кажуть, яблуко від яблуні не далеко котиться. Якщо один брат отримав від мене звання "мразь", то, в принципі, другому теж було призначено це звання, і ми це зрозуміли трохи пізніше. Тож давайте повернемося до конфлікту з молодшим братом Єгором. Все почалося, коли нашу команду запросили на міжнародний турнір у Лейпциг, організований нашими німецькими партнерами. Ми вирушили туди на "Локомотиві", а Єгор також був у складі. Враховуючи прохання його батька, я взяв його з собою в цю подорож і підготував усі необхідні документи для перетворення кордону. До речі, "Локомотив" здобув перемогу на цьому турнірі. Вперше за останні десять років чемпіоном став не "РБ Лейпциг", а київський "Локомотив". Сталася навіть кумедна ситуація: кубок, призначений для переможця, був виготовлений з написом "Вітаємо "РБ Лейпциг" з десятою ювілейною перемогою". Але, на жаль для них, перемогу здобули ми, і кубок нам надіслали лише через місяць, після того як його переробили.

Отже, повертаючись до ситуації з Лейпцигом, Єгор також вирішив виїхати. Під час нашого перебування в цьому місті ми отримали інформацію від хлопців з "Локомотива", що наступної ночі Єгор планує втечу. І справді, наступного дня ми забрали в нього паспорт. Я мав з ним серйозну розмову. Після останньої фінальної гри, коли ми вже готувалися до виїзду, в ніч перед від'їздом приїхали старший брат та мати Єгора, які на той момент перебували в Чехії. Вона приїхала до Лейпцига, і все було готове для його втечі, або, скажімо, для того, щоб Єгор залишився там. Я зустрівся з його матір’ю, адже я її знав, а також з Олександром, старшим братом. Я пояснив їм, що ми знаємо про їхній план, і що Єгора ми не відпустимо – це не обговорюється. Ми не можемо дозволити собі репутаційні ризики, пов'язані з вивозом гравців, які потім зникають або не повертаються назад. У нас була чітка угода з усіма залученими сторонами, включаючи Міністерство спорту, яке підтримувало цю поїздку: ми повинні повернутися в тому складі, в якому виїхали. Інакше це стане останнім виїздом для "Локомотива". Тому моєму рішенню, щоб Єгор залишився, не було альтернативи. Ми це їм пояснили, але вони були дуже незадоволені. Вони стверджували, що не маємо права тримати його в заручниках. Я відповів, що вони можуть робити що завгодно, але для мене важливий імідж клубу і сама суть нашого виїзду, тому я не буду допомагати у жодних незаконних втечах. Це абсолютно неприйнятно.

На цьому цей конфлікт завершився. Ми повернули його, тому, звісно, образився і так далі. Відповідно до його результатів і вмінь, досить таки слабих і низьких, він пробув у нас не так довго. Завершивши сезон, я сказав про це його батькові: що ми, скільки могли, стільки й утримували. Але всі ці історії, які стали такою "червоною ганчіркою" для нас у наших відносинах, призвели до того, що ми вирішили: давайте ми попрощаємось, а далі ви вже плануйте своє життя, як вам заманеться - в Україні або поза Україною. Це вже особиста справа кожного, і у кожного на совісті мають бути ті рішення, які він ухвалює щодо своєї країни. Я зі своєю родиною лишаюсь в Україні, мої діти знаходяться в Україні. Я для себе вибрав свій шлях, а хто який обирає - то вже його особиста справа. Тому ми розірвали з ним контракт. І, по суті, на цьому взаємодія сім'ї Ковалів з "Локомотивом" мала б завершитись. Але ні.

На жаль, історія отримала ще більш неприємний розвиток, адже, судячи з усього, ця родина не змогла забути образу. Вони не пробачили нам того, що ми не дозволили їм здійснити свої темні наміри, і тому план помсти залишався у них на черзі. В результаті, нового тренера "Буковини", пана Шищенка, звільнив батька Коваля, заявивши: "Я не зацікавлений у подальшій співпраці з тобою. Не бачу перспектив у твоїй тренерській діяльності". Внаслідок цього він залишився без роботи, і якимось чином родина змогла виїхати з України. Як батько, так і Єгор знайшли спосіб втекти, а подробицями цього нехай займається СБУ. Ми, до речі, вже передали цю інформацію відповідним органам, щоб дізнатися, яким чином військовозобов'язані особи змогли залишити країну.

Єгор наразі не є членом жодної футбольної команди в Чехії. Він працює дитячим тренером у невеликому клубі, де займається навчанням юних футболістів. Ця родина якимось чином змогла залишити Україну, втекти від обставин, возз’єднатися, і Єгор вирішив, що, як і його брат, він також хоче розпочати свою кар’єру блогера. Оскільки у нього не було особливих знань чи ідей для ведення блогу, він вирішив зосередитися на темі розвитку "Локомотива", реконструкцій стадіонів та всього, що команда робить для українського футболу. Тож першим його кроком стало обговорення "Локомотива", ніби то йому надходили пропозиції від агентів.

Хочу підкреслити, що "Локо" співпрацює з численними агентами і високо цінує їхню працю. Якщо й були якісь історії, пов'язані з агентами, скоріше за все, це були лише домисли з їхнього боку, спрямовані на отримання фінансової вигоди. Я абсолютно впевнений, що до Коваля жодного інтересу з боку агентів ніколи не було. Це все одно, що зацікавитися шоу "Майстер-шеф" і попросити Коваля приготувати щось на ньому – адже він не має жодного досвіду ані в кулінарії, ані у футболі. Тому всі ці агентські розмови – це вигадка, повна нісенітниця з його боку. І те, що він почав поширювати у своєму першому відео, не відповідає дійсності. Я лише переглянув цей ролик і, відверто кажучи, після отриманої інформації про їх втечу з країни і не зовсім коректну поведінку щодо спортивної спільноти, це виглядає ще більш дивно.

Але не суть. Коли я оце почув, переглянув оце відео, де він розказує, ще й російською мовою для російськомовної аудиторії, тому що, якщо ви почитаєте коменти під цим відео, то там дуже багато саме русні в цих коментах, які пишуть: "яка країна - такий і футбол", "оце там українські клуби - дно". Тобто, там тупо руснявий контент для русні. Тому я йому зрозуміло, по-футбольному, написав, як це називається, як це виглядає і що я про це думаю. Так, щоб дійсно на рівні його розвитку, десь на мінус десятому поверсі, щоб до його оцього мозку дійшло те, що "Локо" не треба чіпати зараз. "Локо" зараз, будучи в Україні, робить в мільйони разів більше, ніж ти, який втік з цієї країни. Сидиш зараз за кордоном на європейських податках і ще звідти хаєш свою країну і футбольні клуби цієї країни, які виживають кожен як може.

У цій ситуації не лише "Локомотив" зазнав критику, адже йшлося й про інші клуби, наприклад, "Атлетико". Цей клуб також шукає можливості, щоб утриматися на плаву в ці складні часи. Я б хотів запросити родину Коваль до нашого дому, щоб вони повернулися в Україну, і ми з радістю зустрінемося з ними разом із нашими тренерами, гравцями, фанатами та ультрасами. Ми можемо обговорити всі їхні питання, що стосуються "Локомотива". А от критикувати з-за кордону та прикидатися великим блогером — це, на мою думку, лише ганить спадщину їхнього батька. Вони вже знизили його репутацію: першим це зробив Олександр Коваль, коли почав працювати в Росії та піаритися на російську публіку. А потім приєднався Єгорка, який не знайшов нічого кращого, ніж обливати брудом український футбол і розповідати про те, як талановитіший Єгор Коваль, який, по суті, тільки завдяки батькові трохи пограв у деяких командах, не отримав шансів. Справжньої совісті тут не вистачає, тому я б не хотів навіть піднімати цю тему, адже мій рівень і рівень Ковалів — це як порівнювати найвищі будівлі з найглибшими ямами. Вони залишаються на дні, тоді як "Локо" продовжує підніматися вгору.

І я замість того, щоб витрачати свій час зараз на те, щоб розвивати клуб і займатися тим, що в нас, наприклад, тільки вчора повернулась чергова група дітей з Франції, дітей загиблих військових і дітей ВПО, яких ми за рахунок "Локо" і за рахунок партнерських наших відносин з французькою стороною черговий раз відправляємо на оздоровлення та відпочинок, маю зараз витрачати час на те, щоб пояснювати якісь речі про якогось недоблогера, який у бік історичного клубу хоче щось розказати. Я не бачу у своєму СМС ніяких погроз. Навпаки, я бачу досить зрозуміле повідомлення про те, що йому треба закрити рота і спокійно працювати заради там, хоча б дитячого спорту. Хай хоч щось хороше зробить для своєї карми.

Цілком очевидно, що Єгор навряд чи зупиниться на досягнутому, адже, як ви зазначили, він прагне популярності, що означає більше переглядів та коментарів. А для українських медіа це іноді є необхідним. Якщо Єгор продовжить у такому ж дусі випускати відео і висловлювати негатив у бік "Локомотиву", які кроки ви плануєте вжити? І чи взагалі передбачені якісь дії з вашого боку?

Ніяких активних дій не планується. Згадайте, коли вийшло ще одне відео від нього, ви ж знаєте, що наша локомотивська спільнота величезна. Чимало гравців, фанатів і ультрасів були так розлючені, що прагнули масово відповісти. Ми зібрали всіх і пояснили, що такі особи лише цього й чекають, адже чим більше буде реакцій, коментарів і переглядів, тим краще для них. Найкраще, що можна зробити — це просто відписатися від цього непотрібу і нехай далі транслюють свої матеріали. У нього там, здається, всього лише п’ять тисяч підписників — це ж просто смішно. Про що ми взагалі говоримо? Хочу звернутися до наших ЗМІ: варто уважніше підходити до вибору аудиторії, з якою ви співпрацюєте. Інша справа, коли ми б обговорювали конфлікт з "Нивою" або паном Загорульком, якого я дуже поважаю, чи з "Атлетом" через події, що сталися в Україні внаслідок ганебних вчинків "Локо" чи інших клубів, з натяком на те, що відбуваються неправильні речі або виникає негатив.

Щодо молодшого Коваля та його спроб привернути увагу, варто зазначити, що йому не вистачає матеріалу для новин. Єдине, що він може робити — це вигадувати малозначущі історії. Якщо поглянути на коментарі українських користувачів під його відео, то можна побачити, що вони чітко висловлюють думку про його незначущість, а також зазначають, що його дії лише шкодять українським клубам, які насправді роблять багато корисного. Я вважаю ці коментарі слушними, але моя порада всім: не звертайте уваги на прізвище Коваль, адже це ті, хто зраджує свою країну і генерує виключно негатив. А українським медіа, які підхопили цю тему, я б порадив уважно перечитати це інтерв'ю та усвідомити його суть. Якщо ви плануєте писати про це лише заради сенсації, то мені вас шкода, адже в нас справді немає про що говорити. Підхоплювати слова ображеного юнака з аудиторією в 5000 підписників — це не зовсім коректно.

Отже, ще раз підкреслю, наші дії залишаться безрезультатними, адже ми не будемо реагувати на подібні дрібниці. Це нагадує ситуацію, коли малесенька собачка гавкає на величезного лева, який впевнено йде вперед. Я можу привести в приклад свою собаку – граційного і розумного добермана, який є чемпіоном Європи та світу. Коли ми з ним прогуляємося, дрібні песики починають шуміти, але він, усвідомлюючи свою силу, просто ігнорує їх. Адже якщо він буде реагувати на кожне гавкання, лише ускладнить собі життя. Тому я вирішив діяти так само, як мій улюблений пес: з гідністю і благородством щодо дрібних шавок. "Локо" – це не просто історія, це бренд. А хто вони? Думаю, Ковалі вже продемонстрували все, що потрібно.

Люди, які це розуміють, які вміють читати і взагалі дивляться за нашими успіхами і за тим, що робить "Локомотив" не тільки у футболі, а й для всеукраїнського розвитку, розпочинаючи величезні такі проєкти: "Залізна зміна", "Локо фемілі", реконструкція стадіонів, робота з ветеранами, робота з ветеранами з інвалідністю і так далі. Давайте кожен буде говорити не словами, а справами.

Мене цікавить, чому Ви обрали написати йому останнє повідомлення саме російською мовою?

- Це не на емоціях, це спеціально було. У нас перед цим був із ним конфлікт стосовно української мови. І ми навіть зі сторінки "Локомотива" - так, це була, мабуть, наша емоційна помилка - на перше відео йому відповіли так: що це неправда, тобою ніколи ніхто не цікавився, і ти як футболіст - повне дно. Я вважаю, що це була емоційна відповідь нашої піар-служби, нашого SMM. Але вона була досить таки правильна, була єдина, була українською мовою. І, до речі, також в цій відповіді ми написали про те, що "ти говориш мовою нашого ворога, і це теж нам огидно".

Отже, я вирішив спеціально для нього... він лише зробив скріншот кінцевої частини розмови. Раніше я написав йому українською, зазначивши, що для нього, як для справжнього дебіла, я використаю мову, яку він, напевно, зрозуміє краще. Це було зроблено, аби йому було легше сприймати. Адже це ж абсурд – він навіть не володіє українською. Тож про що тут взагалі можна говорити? Я написав тією мовою, яка йому буде більш зрозуміла.