Повернення ветеранів до мирного життя через освоєння нової професії - спеціаліста з гуманітарного розмінування.

Військовий досвід є цінним активом у багатьох професіях у цивільному житті.

Фах сапера гуманітарного розмінування - одна з таких професій, що відкриває можливості для застосування цього активу ветеранам і ветеранкам. Це про застосування навичок, здобутих під час служби, про професію, що дозволяє залишатися поряд з побратимами та розвиватися разом.

Сапери знаходять та ідентифікують вибухонебезпечні предмети та залишки боєприпасів, які становлять загрозу для мирного населення. Вони очищують землю, щоб діти могли безпечно гратися на вулиці, а фермери -- обробляти свої поля для врожаю. Це дозволяє громадам функціонувати вільно та без страху.

Історії ветеранів, які знайшли своє місце в цивільному житті через професію сапера гуманітарного розмінування, слугують яскравим прикладом успішної адаптації та кар'єрного розвитку. Це розповіді про осіб, які продовжують використовувати свої навички та знання, набуті під час служби. Вони відкривають нові горизонти та будують своє майбутнє. Процес навчання в оточенні людей з подібним досвідом формує особливу спільноту, яка надає підтримку та надихає на подальші досягнення.

Усі учасники успішно завершили спеціалізоване навчання в Навчально-кваліфікаційному центрі SHERIFF Demining. Завдяки фінансовій та інформаційній підтримці фонду "Повір у себе", більше 60 ветеранів здобули нову професію.

Курс надав їм не лише професійні знання, а й сприяв особистому розвитку. Більшість учасників сприймають професію сапера як новий старт, можливість допомагати іншим і особисте досягнення. Спільне навчання з тими, хто має схожий досвід, сприяє психологічному комфорту та мотивації, адже більшість учасників відчували себе частиною спільноти, що додавало впевненості. 100% студентів відчували постійну підтримку з боку викладачів, що підкреслює професійний та уважний підхід програми. Після першого випуску вже надійшли пропозиції на посади від компаній: Нібулон, Українське агентство розмінування та NPA, а також є успішний кейс працевлаштування безпосередньо у SHERIFF Demining.

1. ІНДИВІДУАЛЬНА МІСІЯ

Мене звуть Максим, мені 25 років, і я родом з Миколаївської області. Я закінчив юридичну академію і деякий час працював у патрульній поліції. Пізніше я прийняв рішення звільнитися та стати добровольцем у Збройні сили України. Служив близько року, поки не отримав поранення, що призвело до ампутації кінцівки.

Це не лише моя особиста розповідь — це свідчення багатьох товаришів, які продовжують підтримувати один одного навіть після завершення бойових дій. Слово "побратим" для мене має особливе значення. Це ті, хто залишався поруч у найскладніші миттєвості. І саме ці люди оточують мене й сьогодні.

Коли я прийшов на курс у SHERIFF Demining, одразу відчув: тут не просто "курсанти". Тут -- ті, хто пройшов війну. Усі по-іншому дивляться на життя і ми всі одразу знайшли спільну мову. Наша група -- це маленьке братерство.

Дізнався про курс випадково, коли переглядав бій на Мегого, в якому брав участь мій друг, що виступав на протезі. Після поєдинку показали відео, яке закликало ветеранів приєднуватися до навчання на сапера. Це мене дуже вразило. Наступного дня я вирішив зателефонувати до SHERIFF. Розмова була відвертою, і мені докладно пояснили всі нюанси. Я хвилювався, чи зможу фізично витримати навантаження, адже протез має свої обмеження. Але після спілкування з інструкторами я зрозумів, що це можливо. Варто спробувати.

Гуманітарне розмінування — це не лише професійна діяльність, а справжня місія. Це питання безпеки країни, а також турбота про наших рідних і близьких.

Підтримка близьких та спілкування з родичами — ось те, що допомагає залишатися в нормі. І, звичайно, футбол на милицях. Ці півтори-дві години, проведені на полі, дозволяють забути про все зайве, просто насолоджуючись грою та моментом.

Нещодавно я отримав чудову новину – незабаром стану батьком. Це наповнило мене новою енергією та прагненням. Я чітко усвідомлюю, заради чого навчаюся і борюся: щоб моя дитина виростала у безпечній країні.

2. УСВІДОМЛЕНИЙ ВИБІР

Ігор народився у Харкові, в місті, яке першим на собі відчуло, що таке війна у 21 столітті. Останні 13 років живе в Києві. Освіта -- IT. Досвід -- спорт високого рівня: гірські лижі, лицарські бої, витривалість. Але у 2022 році навіть той, хто звик рахувати секунди на схилі, навчився рахувати дні війни.

Коли 24 лютого все перевернулося, його гірськолижна школа зібралася разом. І вже 27 лютого -- ціла команда була у військовій частині. Без довгих роздумів, без пафосу.

Вибір був досить обмеженим. Якщо ніхто не візьме на себе цю відповідальність, нам всім буде важко. Це питання усвідомлення. Якщо особа усвідомлює, що відбувається, то питання "продовжувати чи зупинитися" навіть не постає.

Його пряма мова -- як катана. Без прикрас. Але за цією різкістю -- глибока рефлексія. Війна навчила не тільки влучно стріляти, а й точно мислити. Він не обрав бути сапером за покликанням. Він прийшов на курс сапера гуманітарного розмінування, бо вважає: ці знання -- життєво необхідні. Для кожного.

"1500 кілометрів лінії фронту — усюди міни. Це не про 'можливо, знадобиться'. Це — про 'необхідно вже'. І не має значення, чи працюватиму я сапером у цей момент. Можливо, пізніше. Але ці знання залишаться зі мною назавжди."

Для особи, яка раніше не стикалася з саперною діяльністю, цей курс виявився надзвичайно зрозумілим. Нічого не викликало страху – все було роз’яснено зрозуміло і ясно. Проте найбільше враження справили викладачі.

"У нас дуже висока експертиза. Навіть знайомі теми лектори розкривають на зовсім іншому рівні. У них є бойовий досвід і глибоке розуміння процесів. Кожне слово -- про виживання. І кожне слово варте уваги".

Ігор не проводить відмінностей між "цікавим" та "нецікавим". Він стверджує: "Усе в гармонії. Усе має своє значення". Адже в гуманітарному розмінуванні немає нічого зайвого. Є лише те, що може врятувати, або ж — ні.

Його унікальне сприйняття: ветеран, який пережив війну, має зовсім інше розуміння цих знань. Він усвідомлює їхню справжню цінність. Для цивільної особи це може здаватися лише набором вказівок, тоді як для військового — це шанс врятувати життя товариша.

Це не просто питання "змінити спеціалізацію". Це про готовність до викликів. У сучасних умовах тільки навички здатні забезпечити виживання. Ніякі дипломи не врятують, жодної ілюзії.

Сьогодні він займається громадською діяльністю. Допомагає іншим. Але носить із собою знання -- як цінний інструмент. І якщо знадобиться -- буде готовий.

Ця історія не тільки про нову кар'єру, а про усвідомлення, наскільки ці знання є критичними сьогодні, та прагнення здобути знання, щоб могти рятувати.

3. ШЛЯХ ВІЙСЬКОВОГО ІНЖЕНЕРА У ЦИВІЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Сапер – це справжній майстер. Кожен предмет, з яким він працює, подібний до окремої роботи мистецтва. Потрібно відчути, проаналізувати, ухвалити рішення. І зробити все можливе, щоб уникнути подальших жертв.

Його ім'я Олег, і він походить з Горішніх Плавнів у Полтавській області. Отримав освіту в Харківському авіаційному інституті, де здобув спеціальність економіста. Професійна діяльність Олега була пов'язана з державною службою, орендою та питаннями землеволодіння. Проте 24 лютого 2022 року стало визначальним моментом у його житті.

Олег вирішив стати добровольцем. Всього за кілька днів його зарахували до інженерно-саперного підрозділу. Він пройшов через багато: від Київщини та Харківщини до отримання командних обов'язків, несучи відповідальність і переживши поранення. І, зрештою, настала демобілізація. Це стало початком нового етапу в його житті.

"Мене не влаштовувало просто залишити свій досвід позаду. Я прагнув перетворити його на щось, що зможе служити мені в майбутньому."

Олег натрапив на оголошення про набір на курс гуманітарного розмінування, розміщене в "Київмілітарі Хаб", і миттєво зрозумів, що це його шанс. Він не починав з нуля: вже мав певний досвід, знав про боєприпаси, міни та основи роботи з вибухівкою. Проте його вразило, скільки нового можна дізнатися саме через гуманітарний підхід.

"Вісімдесят відсотків матеріалу, який тут пропонують, є для мене абсолютно новим. Це зовсім інший рівень організації, нові методи та інші цілі. Не просто знищити, а навпаки – зберегти."

Гуманітарне розмінування — це, перш за все, про людей. Кожен об'єкт вимагає особливого підходу. Олег вважає, що це схоже на мистецтво. Кожен день на заняттях — це ніби майстер-клас з відповідальності: практичні ситуації, ретельний аналіз, етика взаємодії з небезпекою.

І ще -- спільнота. Для Олега це не просто група. Це зв'язок, який він називає сильнішим за дружбу.

"Тут зібралися ті, хто пережив війну, але зберіг свою внутрішню енергію. Це не просто дружба. Це братерство, яке триває вічно."

Його переконання глибше за особисте: він активно рекомендує курс побратимам. Вже двоє з них записані на наступний набір.

"Я ділюсь своїми думками з усіма, хто має зв'язок з військовою сферою: це шлях, який варто обрати. Він відкриває нові можливості та надає тобі важливу роль у завтрашньому дні."

Це історія про професіонала, що трансформував свій досвід для очищення землі та мирного життя.

4. ВІДКРИТТЯ НОВИХ ПЕРСПЕКТИВ

Його ім'я Ярік, а позивний — "Тіто". Ще до початку повномасштабної агресії він пройшов медичний огляд у військкоматі. Просто на випадок, якщо знадобиться. І цей "випадок" не забарився. У перші дні вторгнення він потрапив до оборонних сил Києва. Але, коли ситуація в столиці стабілізувалася, Ярік вирішив вчинити так, як здавалося логічним: вирушив на фронт.

"Набридло сидіти в тилу. Поїхали спочатку на Харківський контрнаступ, потім -- Бахмут. І там уже все було по-серйозному".

Після служби в Донбасі Ярик пережив поранення, лікування в лікарні та реабілітацію. Далі слідувало комісування. Проте, як і багато інших ветеранів, він зіткнувся з новими викликами: адаптація до мирного життя виявилась часто болючішою, ніж сама війна. Не в сенсі фізичних страждань, а в плані психологічного дискомфорту.

"Цивільне життя на стільці не підходить усім. Після війни виникає бажання відчути хоча б трошки адреналіну. І не так вже й багато професій, що пропонують цей досвід, ще й з пристойною винагородою."

Він звернувся до Київської міської державної адміністрації, щоб оформити свої пільги. Але там, завдяки "Київмілітарі Хаб", дізнався про набір ветеранів на курс гуманітарного розмінування SHERIFF Demining. Зацікавившись, він перейшов у телеграм-канал, ознайомився з інформацією та вирішив зателефонувати.

Мене вразила ясність і відсутність зайвого пафосу. Коли я прийшов на співбесіду, залишився з приємними відчуттями. Зробив вибір: спробую свої сили. І жодної миті не пошкодував про це.

Для піхотинця, який все життя бачив міни лише зі сторони, ця сфера була абсолютно новою. Але саме це зробило процес навчання захопливим -- наче починаєш книгу з першої сторінки, але вона одразу тримає за живе.

"Мої знання з мінної справи зросли не просто сильно, а "вау". Кожен день щось нове. Кожна тема -- як відкрите поле, яке ти поступово розміновуєш".

Найбільше здивувала стиль подачі матеріалу. Ніякого академічного нудьги, жодних бездушних слайдів. Інструктори — це справжні бойові професіонали з реальним досвідом. Вони спілкуються простою мовою, використовують армійські жарти, не намагаються прикрасити реальність, але й не наводять жаху.

"Навчання — це як швидкий подих. Воно минає миттєво. Не існує тем, які б були нудними. Все подається так, що виникає бажання дізнаватися більше. Якщо хтось вимовить, що хоче стати сапером, я без вагань відповім: 'Слухай, я знаю чудовий центр, де тебе навчать найкращі викладачі'."

Ця розповідь присвячена справжньому відкриттю нових можливостей завдяки захоплюючій та непересічній професії. Використання отриманих знань для подолання небезпек.

Сьогодні Україна переживає важкі часи, борючись за свою незалежність та активно працюючи над відновленням. За офіційними даними, більше 30% території країни забруднено вибухонебезпечними предметами, що охоплює понад 170 тисяч квадратних кілометрів. Ці сухі статистичні дані символізують ліси, які стали недоступними, поля, що не можуть бути засіяними, та домівки, з яких неможливо повернутися. Від кожного з нас залежить, чи залишаться ці проблеми спадщиною для майбутніх поколінь, чи будуть вирішені разом із закінченням війни.

Ось чому розширення можливостей рескілінгу для ветеранів у галузі гуманітарного розмінування виступає одним із найдієвіших підходів, що дає змогу:

* поєднати військовий досвід із цивільною користю;

* створити умови для зростання громади;

* усунути дефіцит кваліфікованих спеціалістів у важливій галузі;

* надати можливість отримати престижну та добре оплачувану позицію для використання своїх навичок.

Цей шлях не є особистим. Це — спільнота, що виникає в навчальних кімнатах та на тренувальних майданчиках. Це нова форма єдності, де кожен відчуває підтримку інших.

Проте, для того щоб подібних історій стало тисячі, необхідна системна підтримка. Нам потрібні міжнародні партнери, які зможуть допомогти і стати частиною стратегічного бачення: розширювати масштаби, інформувати суспільство та створювати умови для професійного зростання ветеранів, а також їхньої реалізації у важливих проектах.

SHERIFF Demining -- доказ, що такі програми ефективні. І вже зараз час виводити такі ініціативи на національний рівень. Від громади -- до області. Від області -- до держави.

Оскільки це – наша територія. Наша мета. І наше існування в умовах миру після війни.