Після хірургічного втручання на коліні Анатолій Вербівський вирушив до гір для тренувань і успішно подолав ультрамарафон - новий етап у його житті.

32-річний мешканець Тухлі, що розташована у Львівській області, здобув перемогу в гірському забігу "Трейл Синьогора", пройшовши дистанцію в 90 кілометрів.

Анатолій Вербівський завершив змагання за 16 годин і 27 хвилин, випередивши свого найближчого конкурента більш ніж на чотири години.

"Я не раз травмував коліно, граючи у футбол, але три роки тому ушкодження було дуже серйозним -- порвав передню хрестоподібну зв'язку й ушкодив меніск. Довелося робити операцію, -- розповідає Анатолій Вербівський. -- Після лікарні ледве пересувався квартирою. Та бачив у вікно, як мій знайомий регулярно виходить на пробіжки. Згодом дізнався, що в сусідньому селі бігає й учитель інформатики, якому майже 58 років. Дивився на них і думав, що теж хотів би спробувати. Приблизно два роки тому разом зі ще двома товаришами пробіг першу дистанцію. Був певен, що легко впораюся. Але швидко зрозумів, що фізично не готовий до такого навантаження. Коліно не боліло -- просто бракувало витривалості. Відтоді й почав регулярно тренуватися".

Сьогодні чоловік щодоби пробігає близько 100-110 кілометрів за тиждень. "Я бігаю щодня, а іноді у вихідні – навіть двічі," – ділиться він. "У будні я завжди витрачаю принаймні півгодини на прогулянки в горах, а у вихідні можу залишитися там на чотири-п’ять годин".

Анатолій займається електромеханікою на залізничному транспорті. Влітку цього року він вперше взяв участь у серйозному ультразабігу на дистанцію 100 кілометрів, проходячи мальовничими Карпатами.

"У той момент я усвідомив, що для подібних дистанцій важлива не лише фізична форма, але й досвід, -- ділиться марафонець. -- Після тривалого перебування в мокрих черевиках шкіра на ногах була серйозно пошкоджена, нігті відривалися, і в середині кросівок утворилася справжня кривава суміш."

Перед участю в "Трейлі Синьогора" він мав провести ретельну підготовку, оскільки 90-кілометрова траса включала 18 підйомів та спусків. Загальний набір висоти становив близько дев'яти тисяч метрів, тому було критично важливо правильно оцінити свої сили на весь шлях.

"Я провів кілька тренувань, щоб знайти свій оптимальний темп для ультрамарафону, -- ділиться Анатолій. -- Найскладнішими виявилися перші три-чотири кола. Ми з двома іншими учасниками трималися разом, намагаючись не відставати один від одного, тому темп був досить високим. На четвертому колі я займав третє місце, а на десятому вже був другим. Проте один з марафонців зійшов з дистанції на десятому колі, а інший – на чотирнадцятому. Тоді я зрозумів, що не варто перевантажувати себе. Три спуски довелося проходити вночі з ліхтариком. Це було нелегко, адже під ногами було каміння, а по боках – колючі кущі ожини."

Під час забігу чоловік споживав енергетичні гелі та фрукти. Близько опівночі він першим перетнув фінішну лінію. "У той момент я відчував радість, адже все обійшлося без травм, і нарешті можна було розслабитися, -- розповідає він. -- Я пішов попаритися у чані, а потім трохи відпочив, намагався заснути, але сон не приходив. Вранці відбулося нагородження, а вже наступного дня я повернувся до тренувань".

Нещодавно Анатолій Вербівський планує взяти участь у командному чемпіонаті світу Backyard Ultra, який відбудеться в Польщі. "У цій дисципліні учасники стартують щогодини на коло довжиною 6,7 кілометра. Забіг триватиме до тих пір, поки не залишиться лише один учасник. Декому вдається подолати це випробування більше ста годин. Я сподіваюся досягти свого найкращого результату і пройти дистанцію без травм", -- коментує спортсмен. Він також зазначає, що йому цікаво досліджувати гірські маршрути, і навіть Еверест не викликає в нього страху.