Ексарбітр ФІФА висловив свою думку щодо призначення арбітра з Київської області на поєдинок Динамо.

В українському футболі нещодавно почали спостерігати ситуації, коли матчі за участю певних команд обслуговує арбітр, який походить з того самого міста або регіону. Це стосується і зустрічі 10-го туру Прем'єр-ліги між "Динамо" (Київ) та "Кривбасом" (Кривий Ріг), де арбітром було призначено Миколу Балакіна з Київської області.

Наскільки етичною є ця практика і чи може вона стати причиною підозр щодо конфлікту інтересів? Кореспондент Sport.ua звернувся за коментарем до відомого експерта, колишнього арбітра ФІФА Мирослава Ступара.

- Я не впевнений, яким чином наразі обирають арбітрів для суддівства матчів, але це вже не перший випадок, коли київські судді обслуговують ігри за участю "Динамо", - зазначив він. - Якщо розглядати ситуацію з географічної перспективи, можна припустити, що є певний ризик конфлікту інтересів. Але, з іншого боку, Микола Балакін не має жодного іншого зв'язку з "Динамо". Проте, вважаю, щоб уникнути будь-яких підозр у цьому напрямку, було б доцільніше призначити іншого арбітра. Є можливість знайти альтернативу. Але, напевно, Комітет арбітрів УАФ має свою точку зору. Можливо, вони вважають, що матч "Динамо" - "Кривбас", як зустріч лідерів, має обслуговувати один із найкращих арбітрів, яким наразі і є Балакін.

- Коли ви були діючим арбітром, у радянські часи подібні призначення вважалися нонсенсом. Та й у чемпіонаті України донедавна було так само.

О, як же швидко все змінюється! У ті часи, коли я ще виступав за івано-франківський "Спартак" у класі "Б" (60-ті роки), ситуація з суддівством була зовсім іншою. На наші домашні матчі зазвичай приїжджав арбітр з іншого регіону, а асистенти були місцевими. Тоді ще існувала певна довіра, і питання нейтральності суддів не викликало жодних суперечок. Проте з часом стало очевидно, що така практика була помилковою і спонукала до різноманітних підозр і звинувачень. У футболі, а особливо в суддівстві, можуть траплятися різні ситуації. Пригадую один випадок: під час одного з матчів "Спартака" івано-франківський асистент не підняв прапорець, коли гра йшла на межі офсайду, і в результаті гості забили гол. Після фінального свистка третій секретар Івано-Франківського обкому партії завітав до суддівської кімнати і висловив своє невдоволення нашому асистенту.

Це було дуже неприємно, адже у людини у місті була своя робота, певний авторитет у суспільстві. А коли потрапляєш у немілість партійним босам, то це недобре. Причому, такі випадки були не поодинокими і стосувалися не тільки Івано-Франківська, а й будь-якого міста чи регіона країни. Тож повторюсь: через деякий час у Москві це зрозуміли і у Федерації футболу СРСР вирішили, що повинна бути нейтральність і рівна віддаленість усіх членів суддівської бригади до кожної з команд. Безумовно, це було правильне рішення. Адже кожен арбітр чи асистент арбітра, який проводив матч за участі команди із свого міста, почував себе дискомфортно. І у даному випадку я не вірю, що Миколі Балакіну все рівно - "Динамо" чи "Кривбас". Він живе у Києві, хоч і представляє Київську область. І як би професійно він не виконав свої обов'язки, все одно може трапитись так, що когось із учасників матчу він може не влаштовувати. Можуть початись дискусії щодо його роботи, а це вже дуже неприємно. В усякому разі, у психологічному плані арбітр може відчувати себе, так би мовити у підвішеному стані.