Олег Мищенко: «Не всегда было уютно и комфортно»

— Найвеселішим, як у плані рівня суперника, так і погоди, був матч із грозненським «Тереком». Які ще спаринги відмітили б?

— Справді, таких емоцій, як із «Тереком», ще не відчував: вітер був настільки сильним, що атакувати можна було лише за ним (сміється). Серед решти поєдинків запам’яталася зустріч із срібним призером чемпіонату Казахстану — «Іртишем». Хороша, добротна команда — учасник єврокубків. Багато проблем вони нам створили.

— Чи були серед усіх спаринг-партнерів команди, які нагадували би «Зорю» чи «Дніпро» — двох наступних суперників «Говерли» в чемпіонаті?

— На дніпропетровців точно ніхто не схожий, бо «Дніпро» явно сильніший за усіх, із ким доводилося зараз грати. Навіть од того ж «Терека». Водночас чеченці трохи схожі на «Зорю». Хоча ні, схожість таки дуже суттєва: обидва колективи полюбляють грати на контратаках. Тобто другим номером.

— Отож можна сказати, що перший тест пройдено (перемога 3:2)?

— Щось таке (сміється). Проте варто додати, що нам дуже пощастило забити три м’ячі в стислий період часу. Це призвело до того, що «Терек» змушений був розкриватися та йти вперед великими силами. Могли цим скористатися, забити ще. Але моментів не використали.

— На вашу думку, якою є готовність команди до першого поєдинку навесні?

— Якщо зібрати всі компоненти, особливо — психологічну готовність, то оціню цей параметр десь на 90–95 відсотків. Треба ще досягти загального, спільного стану всіх футболістів. Тоді вже й доберемо решту, що залишається.

— Враховуючи високий рівень конкуренції на позиції центрфорварда, де вас награє Олександр Севидов?

— В основному, це позиція правого інсайда. Саме на ній, за версією тренерського штабу, можу принести найбільше користі.

— Учора (розмова відбулася у понеділок. — Ю. О.) Олександр Володимирович в одній з телепередач розповів про умови проживання та тренування в Туреччині. Усе так погано?

— Чесно кажучи, так. У деяких готельних номерах розрослася пліснява. Для того, щоби поїсти, багатьом командам, зокрема алчевській «Сталі» та брестському «Динамо», доводилося чекати по 20–30 хвилин. А найприкріше те, що поля були на дуже низькому рівні.

— Чи сильно різниться ставлення місцевих до наших: «Говерла» це чи, до прикладу, донецький «Металург»?

— Звісно, відрізняється. Та, можливо, справа в тому, з ким працюєш та домовляєшся. «Металург» уже тривалий час співпрацює з однією людиною. Тому все й відлагоджено, підготовка без ексцесів. Нині ж склалося враження, що відповідальна за нас особа прий­мала футбольні команди вперше. Можливо, чоловік чогось просто не знав чи не міг виконати… Скажімо так, не завжди було затишно й комфортно.