Знищуючи ворогів, виконуючи гопак та здобуваючи статус легенди: шлях шестиразового світового чемпіона Влада Руднєва.

#Спорт

"Якби 10 років тому мені хтось сказав, що я стану шестиразовим чемпіоном світу, я б усміхнувся. А сьогодні я тут, і це - результат моєї роботи, дисципліни й віри у себе".

Сьогодні Владислав Руднєв є шестиразовим світовим чемпіоном, чотириразовим чемпіоном Європи та володарем титулу чемпіона Всесвітніх ігор з бойового самбо. Він безсумнівно домінує у своїй ваговій категорії і, напевно, є однією з найяскравіших фігур у цьому складному виді спорту.

На всю Україну його імʼя стало відомим цього року - після двох яскравих перемог над суперниками з Росії (які виступали під "нейтральним" прапором) на найбільших міжнародних змаганнях - Всесвітніх іграх у китайському Ченду та чемпіонаті світу у Бішкеку (Киргизстан).

"На обидва поєдинки я виходив з єдиною метою - вигравати, - згадує Влад. - Не було навіть найменших сумнівів, чи гідний я золота, чи можу програти, стати другим. Звісно, була така правильна злість, зважаючи, хто суперники. Це додавало ще більше сил, енергії для перемоги. Хоча я завжди психологічно зосереджуюсь на своїй роботі, що мені потрібно робити з тим чи іншим опонентом, росіянами чи з іншої країни.

Я зосереджений на тих аспектах, які знаходяться в моїй владі, і на тому, що необхідно для мого розвитку та досягнення звання чемпіона. Я не дозволяю емоціям керувати своїми діями, і це робить мене справжнім переможцем.

Наш боєць здобував перемогу над "нейтральними" суперниками, виконуючи свій традиційний гопак. Цей танець він завжди демонструє після успішних виступів на великих змаганнях - це його унікальний знак, який вже став відомим усім, хто слідкує за бойовим самбо.

Відеозапис з Ченду, на якому Владислав виконує гопак після вражаючої перемоги над суперником з Росії, набрав понад 10 мільйонів переглядів в інтернеті.

"Гопак для мене - це справжні емоції, це те, що переповнює мене після завершення. Коли я чую своє ім'я в ролі переможця, відчуваю неймовірне задоволення, яке важко описати словами," - розповідає чемпіон.

Після тріумфу на Всесвітніх іграх емоції просто переповнювали. Ці змагання є наймасштабнішими в світі для атлетів неолімпійських дисциплін і відбуваються з величезним розмахом раз на чотири роки, залучаючи учасників з понад ста країн.

Для мене Всесвітні ігри - це аналог Олімпійських ігор для неолімпійських дисциплін. Олімпійське селище, високий рівень змагань і підготовки дійсно вражають. Моя дитяча мрія нарешті здійснилася. Я завжди прагнув стати олімпійським чемпіоном, але, на жаль, самбо не входить до програми Олімпіади, тому для нас, представників цього виду спорту, Всесвітні ігри є справжнім піком. І я досягнув цього, ставши чемпіоном.

Владислав Руднєв не народився чемпіоном світу. Сталося це в Харкові, у 1996 році. Він ним став завдяки багатьом рокам тренувань, наполегливості та жорсткої дисципліни.

Починав наш герой із гімнастики в 4 роки, а вже через два роки перейшов до дзюдо. У дитинстві його тренували різні наставники, але ключову роль у спортивному житті Владислава відігравав його батько Сергій, який із 2017 року зосередився на підготовці сина.

"До 2018 року був постійно третім на міжнародних стартах. І це мене дратувало. Я хотів відчути фінал, ту атмосферу, коли музика, спецефекти, всі дивляться на тебе. І я сказав батьку: хочу бути чемпіоном. Тож він почав тренувати мене по-справжньому", - розповідає Владислав.

Саме батько став його вчителем у мистецтві бою: незалежно від того, з ким ти стикаєшся — потужним супротивником чи слабшим — необхідно подолати всіх.

"Якщо прагнеш до перемоги, не звертай уваги на суперників на початкових етапах турніру. Важливо долати всіх і сприймати кожного як серйозного конкурента."

Кожного разу Влад переконує себе, що все можливо.

"Не можу визначити, яка медаль є найціннішою. Кожна з них здобута завдяки важкій праці, щоденним тренуванням, відновленню та здоровому харчуванню. Я ніколи не жертвував своїм здоров'ям", - ділиться спортсмен. Ці слова звучать як мантра його існування, як життєвий код. Тут немає місця випадковостям; лише дисципліна, відданість і глибоке занурення у світ спорту.

Владислав займається спортом від 2 до 3,5 годин щодня, а іноді досягає 12 годин на тиждень, без урахування часу на відновлення, масажі та психологічні тренування.

Він веде записник, у якому докладно аналізує кожного з противників, фіксуючи їхні тактики, помилки та плани для майбутніх боїв. Викладає стратегії у вигляді запитань: "Як діяти в цій ситуації?"

Так сталося з "нейтралом" Гайдаровим, якого Влад "пригнітив" під час чемпіонату світу:

"Я з ним зустрічався раніше, добре знав його тактику. У мене було розписано дві сторінки, як його можна перемогти. Це була перша сутичка на турнірі, але всі спостерігали за нею, наче це фінал. Паралельно було три килими, але всі дивилися наш бій. Була сильна напруга, крики. Це така феєрія. Коли я виграв, реально був шквал аплодисментів, вітань, фотографувань. Киргизи, монголи, усі підходили за фото і вітали, а я їм відповідав, що ще рано вітати. Треба ще фінал виграти".

"У моєму тренувальному процесі важливо, щоб не лише тіло, а й розум були залучені. Я маю чітко усвідомлювати, чому виконую ті чи інші вправи. Потрібно визначити, на чому варто зосередитися, які помилки я допускаю, і як швидко їх виправити, щоб досягти максимальної ефективності. Якщо мій суперник слабший, я повинен впевнено перемагати, а якщо сильніший — працювати над стратегією. Це поєднання психології, тактики та дисципліни", — ділиться Влад.

Дуже важлива для нього і підтримка родини. Батько, мати, бабуся й дідусь - сім'я завжди підтримувала його. Вони стежать за кожним тренуванням, підтримують у миті тріумфу й у найважчі моменти.

Мій дідусь прекрасно знаєся на спорті, завжди слідкує за футболом, баскетболом і, звичайно ж, самбо. Бабуся постійно запитує його: "Ну що, Влад переміг? Дійсно?!" і невпинно молиться за мене, - із посмішкою ділиться Влад.

Дідусь завжди надсилає Владу відео, як родина вболіває за нього, і це додає йому сил на змаганнях.

Перед кожним серйозним стартом боєць робить для себе мотиваційні плакати.

Я вибираю надихаючу цитату і формулюю свою мету: наприклад, "Стати світовим чемпіоном" або "Неможливе може стати можливим". Цього разу я зазначив, що прагну не лише стати чемпіоном світу, але й досягти звання найкращого бойового самбіста у всіх вагових категоріях.

Тільки від тебе залежить, ким ти зможеш стати, вважає чемпіон:

"Якщо ти сам ставиш перед собою бар'єри, ти ніколи не досягнеш бажаного. Але якщо в твоєму розумі буде впевненість у тому, що все це можливе і ти маєш на це сили, тоді жодні перешкоди не стануть тобі на заваді."

Він ставить цілі не для інших - для себе. Зараз - це підписати контракт з UFC, показати, що українці здатні на все.

"Якщо ти не можеш поставити собі мету стати чемпіоном UFC, то як ним станеш? Моя мета - бути найсильнішим, навіть легендарним", - говорить Владислав.

У UFC його кумирами є Джон Джонс та Ті Джей Діллашоу.

Хоча вони вже завершили свої виступи в UFC, я все ще в захваті від їхньої гри. Вони дійсно вражаючі бійці. Також хочу зазначити, що мені імпонує Конор Макгрегор і його шлях до успіху. Саме завдяки йому UFC досягла неймовірних висот.

Влад Руднєв переконаний, що його особистісні якості, рішучість та наполегливість дозволять йому не лише конкурувати з найсильнішими суперниками, але й досягти вершин у своєму дивізіоні.

"Звичайно, ми завжди розробляємо тактику для бою. Я і мій батько постійно вивчаємо наших суперників, щоб максимально використати наші сильні сторони проти їхніх вразливостей."

Його шлях був сповнений труднощів: початкові невдачі, травми та суперники, які перевершували його досвідом. Проте він завжди знаходив у собі сили піднятися знову і робити висновки з власних помилок.

"Кожен невдача - це можливість для навчання, а кожен тріумф - визнання моїх зусиль. Я прагну до досконалості, адже мені важливо усвідомлювати, що я доклав максимум зусиль," - зазначає він.

1. Скільки разів дивився фільм "Роккі"?

Два.

2. Яке ваше улюблене місце в Харкові?

Парк имени Горького, парк имени Шевченко.

3. Скільки разів можеш віджатися від підлоги?

100 - точно зможу.

4. Чи виникала у вас можливість підтримати тих, хто слабший, у конфлікті з хуліганами?

Так, була така ситуація.

5. Найбільш памʼятна медаль?

Для мене всі ці досягнення мають велику цінність, але, безумовно, найбільшою гордістю є золота медаль Всесвітніх ігор.

6. Стійка чи партер - де відчуваєш себе комфортніше?

У стійці.