Від Нести до Шевченка: символічний ансамбль цьогорічних ювілеїв.

50-річний ювілей нинішнього очільника українського футболу Андрія Шевченка змусив згадати його перевесників - світових футбольних зірок, так само народжених у 1976 р. Скажу я вам, із них можна зібрати якісну футбольну команду, яка цілком могла би бути реальністю років 20-25 тому під якимсь клубним знаменом. Талановите покоління, годі й казати! Спробую виокремити з цьогорічних ювілярів найкращих.

"Охоронець 'сорок'"

Воротар: Шей Гівен (Ірландія)

Цей впертий хлопець захищав ворота своєї національної збірної упродовж 20-ти років, а на клубному рівні найбільше запам'ятався грою за "Ньюкасл". Із командними досягненнями в ірландця не надто й склалося. Кількараз він грав у кубкових фіналах на Туманному Альбіоні, однак безуспішно. Хіба що, перебуваючи в складі "Манчестер Сіті", доторкнувся до Кубка Англії, однак у фінальній грі переможного для містян розіграшу участі не брав. З особистими нагородами справа йшла куди краще, адже в складі "сорок" як середняка Прем'єр-ліги він мав чимало можливостей виявити свої воротарські здібності. На початку ХХІ ст. Професійна футбольна асоціація двічі включала Гівена до символічної збірної найсильнішої ліги Англії. Тричі Шея було визнано футболістом року в "Ньюкаслі". Чудова реакція, виняткова стрибучість, упевнена гра на лінії воріт, мудре керівництво обороною - це все про нього.

Зовсім не нулі!

Захисники: Едмілсон (Бразилія), Алессандро Неста (Італія), Массімо Оддо (Італія) можуть бути представлені так: Едмілсон — бразильський оборонець, Алессандро Неста — легенда італійського футболу, а Массімо Оддо — ще один видатний захисник з Італії.

Моя захисна лінія складається з трьох чемпіонів світу, які мають багато спільного: їхня універсальність, футбольний інтелект, здатність читати гру та досягнення в Лізі чемпіонів. Проте є й деякі відмінності. Едмілсона ми запам'ятаємо переважно за виступами у "Ліоні", де він став основним елементом команди, яка домінувала у Франції на початку XXI століття. Хоча він двічі вигравав чемпіонство з "Барселоною", його роль там не була такою помітною. Неста, крім своїх італійських титулів, також здобув перемоги в чемпіонатах Канади та Індії. А Оддо не лише виграв клубний чемпіонат світу, але й прославився як стиліст, що робить його особливим серед найкращих футболістів.

"Що це за чотири нулі?" - запитала мене колись дружина, здалеку побачивши футболку Оддо на сувенірному розвалі. Сміх сміхом, але нульовим цього оборонця аж ніяк не назвеш. Оддо розташую праворуч, Несту - в центрі, Едмілсона дещо лівіше, хоча це й не природня для нього позиція. Втім, конкурент - Жилберту, хоча й є профільним лівофлановим оборонцем, усе ж таки суто за ігровими характеристиками, як на мене, програє співвітчизникові. Й вважаю, розташування саме Едмілсона дещо лівіше від Нести каші не зіпсує.

З "Вічним двигуном" можна створити щось нове.

Півзахисники: Патрік Вієйра (Франція), Кларенс Зеєдорф (Нідерланди), Міхаель Баллак (Німеччина)

192-сантиметровий француз Патрік Вієйра, як на мене, безальтернативний варіант для опорної зони. Мені траплялося таке визначення: Арсен Венгер в "Арсеналі" "поглибив позицію" Патріка. Чемпіон і віцечемпіон світу й чемпіон Європи, мультичемпіон Англії та Італії, Вієйра вдало поєднував фізичну міць й технічну естетику. Неймовірно пластичний гігант дістав від свого партнера Марселя Десайї прізвисько "два гравці в одному тілі" за неабияке вміння і захищатися, і креативити. Власне, в цьому контексті й інше прізвисько француза - "Вічний двигун". А перекидання м'яча через голову суперника, який його пресингував, було фірмовою ознакою Патріка.

Кларенс Зеєдорф вигравав Лігу чемпіонів із трьома різними командами: "Аяксом", "Реалом" і "Міланом". Міг зіграти на будь-якій позиції у центрі поля. Британський дослідник футбольних тактик Джонатан Вілсон називав його позицію в "Мілані" так: "передовий півзахисник". У цій команді розташую його ближче до лівого флангу.

А ближче до правого розташую уродженця НДР, капітана збірної уже об'єднаної Німеччини Міхаеля Баллака. В його активі кілька медалей на чемпіонатах світу та Європи (на жаль, без золотої, однак водночас на двох мундіалях його включали до символічної збірної). Він асоціюється з кількома знаними клубами ("Байєр", "Баварія", "Челсі"), однак хотів би наголосити на тому, що вперше чемпіоном Німеччини він став у складі "Кайзерслаутерна". Неабияка чеснота Баллака - потужній дальній удар з обох ніг.

"Золотий м'яч"

Нападники: Роналдо (Бразилія), Патрік Клюйверт (Нідерланди), Андрій Шевченко (Україна), Руд ван Ністелрой (Нідерланди)

Безумовно, важко уявити цю збірну без Роналдо-Зубанчика. Двократний чемпіон світу, віцечемпіон, бронзовий призер Олімпійських ігор і дворазовий володар Кубка Америки став найкращим гравцем першого десятиліття XXI століття за версією голосування на goal.com. Не можна не згадати і про два "Золоті м'ячі", які прикрашають його колекцію нагород. Якщо почати перераховувати його досягнення, то список вийшов би настільки довгим, що навряд чи помістився б у цю статтю. Його неймовірний дриблінг, вражаюча швидкість та здатність швидко приймати правильні рішення на полі роблять його справжнім феноменом!

Нападник-гренадер Патрік Клюйверт став переможцем Ліги чемпіонів, коли йому було лише 18 років, виступаючи за "Аякс". Після цього він довгий час грав за "Барселону", але здобув значно менше трофеїв у каталонській команді, ніж на своєму рідному клубному рівні. "Чорна пантера" вражала своєю майстерністю гри в один дотик, а також славилася силою в верхових дуелях.

Андрій Шевченко, володар "Золотого м'яча" та ювіляр сьогоднішнього дня, займає унікальне місце в українському футболі. Як зазначив Енцо Катанья у своїй книзі, присвяченій цьому видатному нападнику, "Диявол зі сходу" дійсно відображає його сутність. Шевченко, немов метеор, вразив європейський футбол і здобув безліч командних та індивідуальних нагород. Його амбідекстрія дозволяла забивати голи як правою, так і лівою ногою, головою, а також з стандартних ситуацій і під час стрімких контратак — справжній універсал! При цьому він невтомно працював на команду, що змусило Валерія Лобановського ставити його вище за всесвітньо відомого Роналдо-Зубанчика. Важливо відзначити, що як стартова, так і дистанційна швидкість Шевченка завжди були на високому рівні!

Руд ван Ністелрой ставав чемпіоном Нідерландів, Англії та Іспанії, кращим бомбардиром цих чемпіонатів, неоднораз кращим бомбардиром Ліги чемпіонів, однак жодного єврокубка так і не виграв. Водночас саме така суперечність, на мою думку, підкреслює його ігрові чесноти: особисто він робив для успіхів своїх команд усе, що міг.

Імператор подорожував не до тієї імперії.

У резерві: Габор Кірай (Угорщина), Жилберту Сілва (Бразилія), Нванкво Кану (Нігерія), Хуан Пабло Сорін (Аргентина), Сімоне Індзагі (Італія), Франческо Тотті (Італія).

Лавка запасних також вельми представницька. Тут й угорська легенда в сірих штанях Габор Кірай (рекордсмен своєї національної збірної за кількістю матчів), і ще один представник романтичного "Аякса" половини 1990-х Нванкво Кану (нападників у команді й так через край), і лівий оборонець Хуан Пабло Сорін (не на його користь те, що головними клубами в його біографії були все ж таки неєвропейські), й Сімоне Індзагі (вважаю, що як футболіст він поступається старшому брату Філіппо, однак як тренер перевершує його). Про Жилберту вже йшлося вище. Додам лише, що його півстолітня дата ще попереду, в жовтні.

Франческо Тотті – це тема, яка заслуговує на окрему дискусію. На мою думку, його надмірна відданість «Ромі» суттєво вплинула на можливість розширити його колекцію нагород. Так, він став чемпіоном світу і здобув титул Імператора Риму, але водночас у нього є безліч віцечемпіонств: дев’ять в чемпіонаті, один європейський титул у складі збірної та кілька поразок у фіналах Кубка Італії. Це все створює враження незавершеності його кар'єри. А його поїздка в Росію під час війни між Росією та Україною, звичайно, не сприяє його позитивному іміджу в нашій країні. Він має авторитет у футбольному світі (зокрема, був почесним гостем на цьогорічному фіналі чемпіонату Європи з мініфутболу в Словаччині, де українська команда виступила успішно), але бездоганною репутацією його не назвеш.