На вічну пам'ять головного сержанта, Героя України Миколи Янишина, відомого під позивним "Яник".

Сьогодні, 15 березня, Микола відзначав би свій 40-й день народження.

Микола з'явився на світ 15 березня 1986 року в маленькому містечку Гнівань, розташованому на Вінниччині. Його дитинство проходило на тихих вулицях, серед полів і лісів, які стали для нього джерелами сили та спокою. Він навчався у Шендерівській загальноосвітній школі, будучи звичайним хлопцем, що знаходив щастя у простих речах: граючи у футбол з друзями після уроків, рибалив на місцевих водоймах і довго блукав лісом, збираючи гриби. Ці захоплення супроводжували його все життя, нагадуючи про рідні місця, спокій та прості радощі, які дарують справжнє щастя.

Після закінчення школи Микола вирішив обрати робітничу спеціальність. Він навчався в Гніванському професійно-технічному училищі №12, а згодом продовжив освіту в Іллінецькому коледжі Вінницького аграрного університету. Як і багато його однолітків, він відслужив строкову службу в Збройних силах України. Після повернення додому з армії Микола розпочав кар'єру муляра в будівельній команді ВАТ "Гніванський кар'єр".

Коли в 2014 році Росія розпочала агресію проти України, Микола не залишився байдужим. У 2016 році він приєднався до лав захисників і до 2019 року активно брав участь у бойових операціях у зоні АТО/ООС. Це був період великих випробувань, коли кожен день вимагав від нього сили волі, витримки і підтримки товаришів. За час служби він був нагороджений відзнаками "Учасник бойових дій" та "Учасник АТО", а також отримав нагрудний знак "За взірцевість у військовій службі" III ступеня.

Та навіть після завершення служби Микола не відчував, що його шлях у війську завершений. У 2021 році він знову підписав контракт із Збройними силами України. Восени того ж року його направили на Донеччину, в район Бахмута. Саме там він зустрів початок повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року.

Під час війни Микола виконував обов'язки командира танка в складі танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Його товариші по службі пам'ятають його як відданого лідера — чоловіка, на якого завжди можна було розраховувати в найскладніші моменти битви.

Для матері він завжди був тим сином, якого вона виростила добрим, чесним і відважним. Після його трагедії вона залишила слова, в яких злилися біль і гордість: "Мій найбільший біль і водночас гордість за такого сина".

За свій героїчний вчинок Микола Янишин отримав найвищу державну відзнаку - звання Героя України разом із орденом "Золота Зірка". Крім того, посмертно йому було вручено орден Спілки офіцерів "Слава України".

Останнє місце спочинку цього героя розташоване в селі Шендерів на Вінниччині, де і розпочалася його життєва подорож. У Миколи залишилися рідні: мама, сестра та брат. Його пам'ять живе в серцях людей — це був сильний, щирий і відданий Україні чоловік, який обрав шлях захисника і пройшов його до самого кінця.

Вічна пам'ять Герою!

Кристина Микитина

Зображення: Пам'ятна платформа "Меморіал", Суспільне Вінниця