Мар'ян Продан, Павло Фоменко та Ігор Кухта. Львів вшанувати пам'ять загиблих військових.

Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.

У суботу, 28 грудня, Львів попрощається з військовослужбовцями Мар'яном Проданом, Павлом Фоменком та Ігорем Кухтою, які боронили Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі.

Мар'ян Продан (20.08.1973-13.03.2024). Уродженець міста Сторожинець Чернівецької області.

Навчався у cторожинецькій гімназії №2 Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області. Здобув професію вчителя фізичної культури в одному з професійно-технічних училищ Чернівців.

На початку 90-х років вступив на строкову військову службу до складу колишнього 300-го Чернівецького окремого гвардійського механізованого Будапештського полку, згодом підписав контракт зі Збройними Силами. У 2000-х роках переїхав до Львова, впродовж життя змінив кілька місць проживання. Захоплювався футболом, був затятим уболівальником футбольного клубу "Динамо".

У 2014-2016 роках виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у лавах 19-го полку охорони громадського порядку, 18-ї Слов'янської бригади та інших підрозділів Національної гвардії України.

З перших місяців повномасштабного вторгнення рф став на захист України до складу 12-го окремого батальйону Центрального оперативно-територіального об'єднання НГУ.

У Мар'яна Продана є нащадки.

Павло Фоменко (19.04.1988-07.12.2024). Уродженець міста Авдіївка Донецької області.

Отримав початкову освіту в Авдіївській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів № 1, а потім продовжив навчання у Професійно-технічному училищі №67, яке розташоване в Донецьку.

Я працював монтажником у приватному підприємстві "Матрікс М", а згодом перейшов до ліфтової індустрії. Моїм захопленням були музика та кіно. За словами рідних, я був людиною з великим серцем, чуйним і добрим, що щиро любив життя та оточуючих. Я завжди прагнув бути вірним другом і допомагати всім, хто цього потребував.

З початком масштабного вторгнення з боку Росії я вирішив відправити своїх близьких з міста, а сам залишився в Авдіївці. Двічі я отримував поранення на вулицях, а в листопаді 2023 року мене евакуювали до Львова. Лікування проходив спочатку в лікарні святого Пантелеймона, а згодом - у медичному закладі в Мостиськах.

Після виписки з лікарні у травні 2024 року я вирішив добровільно приєднатися до Збройних Сил України. Моя військова служба проходила в Сумській області в рамках військової частини А4576, де я обіймав посаду старшого навідника механізованої роти. Протягом деякого часу я виконував бойові завдання в Курському напрямку.

У Павла Фоменка є лише мама.

Ігор Кухта (21.01.1974-21.12.2024). Уродженець села Гутисько-Тур'янське Львівської області.

Навчався у колишній середній загальноосвітній школі №64 I-III ступенів м. Львова (сьогодні - Ліцей "Гроно" Львівської міської ради). Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львові.

Після закінчення навчання він розпочав свою кар'єру в Закритому акціонерному товаристві "Львівський керамічний завод", а згодом перейшов до будівельної галузі. Як стверджують його рідні, він був неймовірно чуйною та товариською особистістю. У вільний час захоплювався риболовлею та збором грибів, а також проявляв інтерес до історії і багато читав.

Після початку повномасштабної агресії з боку Російської Федерації я приєднався до захисту батьківщини, увійшовши до складу 5-ї окремої танкової бригади 11-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

У житті Ігоря Кухти залишилися його мама, сестра, племінник, племінниця разом з родиною, дядько зі своєю сім'єю, двоюрідні сестри з родинами, численна родина, сусіди та безліч друзів.