Дар'я Снігур: Займаюсь тренуваннями на стадіоні Шахтаря, проте моє серце належить Динамо.

Після тріумфу киянки Дар'ї Снігур на турнірі ITF у Глазго, кореспондент "Чемпіона" Максим Розенко мав можливість поспілкуватися з тенісисткою. У бесіді вони торкнулися не лише теми тенісу, але й футболу, який також цікавить Дар'ю.

Розмову розпочали з другого титулу Снігур за три роки, здобутого в Шотландії.

Ви здобули перемогу на турнірі з призовим фондом 60 тисяч доларів у Глазго два роки тому, вигравши фінал у німецької тенісистки Мони Бартель. Минулого року ви не брали участі в змаганнях. Які зміни відбулися за цей час?

- Для мене змінилося багато чого, тому що за ці два роки я почала тренуватися за кордоном. Два роки тому я по-іншому себе відчувала, навіть грала по-іншому.

На цей турнір я приїхала без батька, тільки я сама. Цього року вирішила внести нові зміни, і все склалося просто чудово.

Історично склалося, що в кінці сезону ви демонструєте свої найкращі досягнення. Як ви вважаєте, з чим це може бути пов'язано?

- Мабуть, із тим, що я вже відпускаю сезон і граю не те, щоб у власне задоволення, просто дуже спокійно. Задоволена, що зараз вдалося виграти турнір.

- На улюбленій траві цього року ви виступили не дуже вдало - 2 перемоги в 5 матчах. Що не вдалося у Великій Британії?

Безумовно, я завжди з нетерпінням очікую на трав'яний сезон, але цього року він виявився для мене невдалим. Я не отримала тих результатів, на які сподівалася, і це стосується всіх турнірів.

Багато факторів вплинули на такий результат. Морально не дуже була готова, плюс зміна тренера далася взнаки. Проте з оптимізмом дивлюся у наступний рік.

Яка ваша думка щодо того, чи принесла зміна тренера бажані результати?

Постепенно вона починає знаходити виправдання своїм діям. З квітня у мене новий тренер, і результати цього року виявилися не надто вражаючими. Проте я помічаю, як змінюється моя гра, адже я орієнтуюсь не на швидкий успіх, а на довгостроковий розвиток.

Я щасливий, що наприкінці року я нарешті знайшов свою гру, щоб у наступному сезоні досягти ще більших успіхів.

На турнірі в Ілклі ви зіграли проти ще однієї української тенісистки, Юлії Стародубцевої. Після того як програли перший сет, ви зуміли виграти два наступні без жодної втрати очка. Які враження залишив той поєдинок?

Цей матч для мене був цілком звичним. Я вважаю, що Юлія не показує найкращих результатів на трав'яних кортах, адже це не її улюблене покриття. Чому фінальний рахунок склався саме так, можливо, варто запитати в неї, адже я просто грала у свій звичний теніс.

Так, я програла перший сет, але потім все змінилося, і я навіть не сподівалася на такі результати – 6:0, 6:0.

Чи підтримуєте ви зв'язок з іншими українськими тенісистками? Можливо, маєте серед них друзів?

Я не веду активного спілкування з іншими, але під час турнірів, коли зустрічаю Даяну Ястремську, ми зазвичай запитуємо одна в одної, як справи.

- Ви колись казали, що коли перебуваєте у Києві, займаєтеся загальною фізпідготовкою з тренером, який співпрацює з футбольною командою чемпіонату України. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

- Так, мій тренер з фізпідготовки працює у клубі Шахтар U-19, я знаю його вже вісім років, його звуть Паша Онопрієнко. Я почала з ним співробітництво, коли ще тренувалася в МТА (Міжнародна тенісна академія в Києві - прим.), тоді він пішов із клубу й став працювати в Шахтарі, а я залишилася в МТА з іншим тренером.

Після початку повномасштабної війни я шукала, з ким можна займатися в Києві, і пригадала про Пашу. Мій батько зв’язався з ним по телефону, а згодом ми самі почали спілкуватися. З того часу розпочали співпрацю. Наразі я займаюся загальною фізичною підготовкою на базі Шахтаря.

Можливо, з часом ваші уподобання у футболі трансформувалися, адже раніше ви підтримували київське Динамо? Чи слідкуєте тепер за іграми Шахтаря?

Футбол — це моя справжня пристрасть, іноді навіть переважає мою любов до тенісу. Мій батько активно грає у футбол і шалено його любить, тому ця пристрасть перейшла до мене від нього. Як киянка, я віддано підтримую Динамо, але коли мова йде про команду U-19, мої симпатії на боці Шахтаря, адже там тренується Паша.

Загалом, футбол викликає в мене великий інтерес, і я слідкую не лише за українськими командами. Проте, на жаль, не завжди знаходжу можливість спостерігати за матчами.

На якому останньому поєдинку ви спостерігали за грою з трибуни?

Останній раз я відвідувала футбольний матч ще в дитинстві, коли мені було всього 12 років. Футбол ніколи не був моїм улюбленим заняттям, але якби хтось запропонував піти на гру зараз, я з радістю погодилася б.

Скільки часу протягом року ви проводите в Києві?

Загалом, досить багато. Після Австралії я повернулася на тиждень, у березні провела три тижні, а після Вімблдона та US Open приїжджала на тиждень. Завтра, до речі, збираюся вирушити додому на п'ять днів.

- Ваші рідні перебувають у столиці?

У Києві проживає моя мама.

Які у вас наміри після відвідування Києва? Де ви плануєте виступати до завершення року?

Після відвідин Києва я маю намір повернутися до Варшави, де знаходиться моя тренувальна база. До завершення року в мене заплановано ще три змагання.