Решко: «Это было наше славное Динамо!»

Стефан Решко, fcdynamo.kiev.ua

Знаменитий захисник «Динамо» 70-х років Стефан Решко згадує легендарні перемоги команди в Кубку Кубків та Суперкубку УЄФА в 1975 році.

Про перемогу в Кубку Кубків УЄФА

- Там де футбол, змагання –там потрібен результат. Це не художня гімнастика або фігурне катання, де важлива естетика... Вдома «Динамо» обов'язково мало вигравати. А на виїзд їздили, теж намагаючись перемогти, в матчах зі «Спартаком» або іншими сильними командами грали на нічию, контратакуючи. Нас не всі любили, в тому числі й журналісти, дорікаючи у відсутності видовищного футболу. Але Валерій Лобановський казав: «Подивіться на результат!». До фіналу у нас був складний шлях. У цьому сезоні ПСВ став чемпіоном Голландії, команда була сильнішою за «Аякс» та «Феєноорд». Перед грою з нами вони перемогли «Бенфіку» 5:2. Був у нас такий мандраж перед матчами. Лікар наш, Берковський, каже: «Я вийшов на розминку та бачив, що вони із м'ячем творять!»

А у нас Республіканський вщерть заповнений! Ми вийшли, показали свою гру. Рудаков кидає м'яча Трошкіну, той проходить метрів 80, прострілює, й Колотов із глибини «вколочує» м'яча в Бессарабські ворота. Був момент, коли нам пощастило, стійка врятувала. Але в підсумку перемогли 3:0 й на виїзд поїхали вже спокійними. ПСВ був найсильнішою командою на нашому шляху до Кубка, «Ференцварош» та «Айнтрахт» їм поступався.

Хоча, угорський футбол тоді був непоганим, «Ференцварош» до цього виступав у фіналі Кубка чемпіонів. Досвідчена команда, але ми були на голову сильнішими, вигравши у фіналі 3:0!

Про перемогу в Суперкубку УЄФА

- Валерій Лобановський вирушив до Мюнхена за три-чотири дні до матчу, подивитися гру «Баварії». Нас на матч чемпіонату СРСР вивів Олег Базилевич. Не пам'ятаю, з ким уже грали, але травми отримали наші Онищенко, Мунтян... Приїхали на гру до Мюнхена, виходимо на тренування у складі сімох людей, ще двоє бігають навколо поля й ще троє сидять на лавці. Базилевич каже Лобановському: «У нас п'ятеро травмованих!». «Чому ви мені не подзвонили, краще б виплатили неустойку та відмовилися від гри», –відповідає Лобановський. Але ми готувалися, граючи в першому матчі у «виїзну» модель. Так ми тоді називали тактику від оборони, на контратаках.

У «Баварії» в атаці була людина-гол Герд Мюллер. Мені потрібно було його тримати: мовляв, якщо він нам не заб'є, то ніхто не заб'є. Ми виграли, супер-гол забив Блохін. Прямо скажу, пощастило нам. Гра була не дуже видовищною, від оборони.

У Києві не грав Колотов. Він травми зазнав ще в першому матчі, але дограв до кінця. Ось такі бійці були! Зараз би винесли й місяць не бачили на тренуваннях.

Ми досягли такого успіху, й на такий рівень в Україні досі ніхто не вийшов. «Шахтар» виграв Кубок УЄФА, але Суперкубок узяти не зміг. Так, виграв Суперкубок «Зеніт», але там грали одні іноземці.

У 1976 році ми почали готуватися до Олімпійських ігор. І тут почалися проблеми, я вже казав про це. Тренери припустилися помилки, трохи нас перетренувавши. На Олімпіаді СРСР посів третє місце, це був провал. Базилевич пішов, Лобановський залишився, трохи переглянувши програму. В осінньому чемпіонаті СРСР посіли друге місце, наступного року вийшли до півфіналу Кубка чемпіонів, перемагали ще раз «Баварію». Таким був рівень тієї команди, зараз про таке можна лише мріяти. Це було наше славетне «Динамо»! Якому ми робили ім'я, й ​​яке нас вивело на новий рівень. Завжди повторюю: «Мені «Динамо» дало набагато більше, ніж я дав «Динамо».

Fcdynamo.kiev.ua