"Я, напевно, був єдиним, кому клуб вручив автомобіль". Улюбленець вболівальників Ігор Худоб'як у 41 рік покинув професійний футбол - Інтерв'ю з легендою.

Спортсмен поділився своїми планами на майбутнє.

Якщо запитати будь-якого фаната "Карпат", хто є найяскравішим представником клубу, то Ігор Худоб'як, відомий також як "СуперХудік", напевно займе одну з перших позицій у їхньому списку. У 2006 році його визнали одним із трьох найперспективніших українських футболістів поряд із Дмитром Чигринським та Артемом Мілевським. Протягом своєї професійної кар'єри він провів понад 700 матчів у різних клубах і лігах, з яких майже 300 — у складі "Карпат", а також шість — у національній збірній. І ось, у 41 рік, він оголосив про завершення своєї футбольної кар'єри, що стало приводом для розмови з цією легендарною особистістю.

-- Iгорю, то основна причина завершення кар'єри -- вік?

У мене дійсно були кілька запрошень від різних команд взяти участь у літньому чемпіонаті Кіпру в третьому дивізіоні. Але я зважив усі "за" і "проти" і вирішив, що на цьому етапі моєї кар'єри достатньо. Мені вже 41 рік! Крім того, мені надходили пропозиції розпочати тренерську діяльність на Кіпрі. Я завершив навчання на тренерських курсах і тепер маю відповідну ліцензію.

В останні роки твоє ім'я стало нерозривно пов’язаним з Кіпром. Що ж саме спонукало тебе обрати цю країну своїм другим домом?

Я прибув сюди взимку 2019 року після мого досвіду в Казахстані, де грав за футбольний клуб "Акжайик". Мартін Богатінов, колишній воротар "Карпат", зателефонував мені з пропозицією підтримати кіпрську команду, за яку він виступав. Я вирішив прийняти цю пропозицію.

-- Фінансові умови в Казахстані й на Кіпрі можеш порівняти?

-- Коли справа йде до завершення кар'єри, зарплати стають меншими. У Казахстані я отримував значно більше, ніж на Кіпрі. Та найвищі зарплати одержував у "Карпатах", коли ми грали в групі Ліги Європи. Це був мій фінансовий пік.

Скільки часу вже триває твоя професійна діяльність?

Я розпочав свій шлях у футболі в 17 років, приєднавшись до івано-франківської "Чорногорі", що виступала у другій лізі. Моя професійна кар'єра триває більше 24 років, і за цей час у мене навіть не виникало думок про завершення. Футбол для мене завжди залишався захопленням, яке ніколи не набридало.

У "Карпатах" тобі присвоїли прізвисько "СуперХудік". Чи було у тебе таке ж визнання у фанатів в інших командах?

У всіх командах, в яких я грав, я завжди підтримував чудові стосунки з вболівальниками. Проте з фанами "Карпат" ці зв'язки були особливо близькими. Це правда.

Твоєю візитівкою на полі була не тільки майстерність гри, але й вражаюча шевелюра. Зараз ти зовсім без волосся. Чому так сталося?

(Посміхається). На верхівці -- лисина, а з боків -- довгі локони. Це успадковано... І, м'яко кажучи, це виглядає не дуже привабливо. Тому я вирішив поголитися "під нуль".

Ти провів шість поєдинків за національну команду України, і в одному з них вийшов на поле в другому таймі замість Андрія Шевченка, який на той момент перебував у своїй найкращій формі.

Так, ми тоді змагалися з Румунією у Львові, і тренер вирішив випустити мене на поле замість Шевченка перед рідними вболівальниками. Я б побажав кожному пережити такий дебют за національну команду. Емоції переповнювали. І, до речі, ми перемогли з рахунком 3:2. Найяскравіше ж я зіграв у матчі проти Бразилії, коли ми проводили товариську гру в англійському Дербі. Це залишиться в пам’яті назавжди.

Що стосується "Карпат", то найпам'ятнішим був матч проти "Галатасарая" в кваліфікації Ліги Європи, коли я на останній хвилині віддав вирішальний пас Федецькому. Загалом, мої два сезони в "Карпатах", під час яких команда займала п’яті місця в УПЛ і отримувала можливість виступати в єврокубках, були сповнені безліччю яскравих моментів.

До речі, в той час нам значно підвищили зарплати. Премії нараховували за кожну гру в єврокубках та за перемоги. А от автомобілі ми вже купували за власні кошти. Я, мабуть, був чи не єдиним, кому клуб подарував машину. Якраз тоді я одружився, і президент "Карпат" зробив мені приємний сюрприз. Після матчу на стадіоні "Україна" мені привезли новенький Nissan Note. Моя дружина Ірина була в весільній сукні, а на трибунах лунали овації... Це була незабутня мить. Хоча, варто зазначити, що Самсон Годвін, захопившись емоціями, стрибнув у своїх бутсах на капот цієї машини й трішки його пом'яв. (Усміхається).

-- Ти був, як кажуть, топом в українському чемпіо­наті, але подальша кар'єра проходила в клубах середньої ланки. Чи була змога перейти у відому європейську команду?

-- Були варіанти, та до конк­ретних розмов справа не дійшла. Якби все залежало лише від мене, я б хотів пограти в англійській прем'єр-лізі. Вона мені дуже подобається, а також серія А, коли там феє­рив Анд­рій Шевченко. Але, на жаль...

-- Чи навідуєшся в Україну?

Я ще був вдома до того, як почалося повномасштабне вторгнення. Завершив свою футбольну кар'єру, тому не маю можливості безперешкодно виїжджати за кордон. Наразі на Кіпрі орендую квартиру поблизу пляжу. Моя донька нещодавно вступила до французького університету і скоро переїде туди. А ми з дружиною та нашим 12-річним сином залишаємося тут.