Від Золотого м'яча до президентського кабінету: знамениті атлети, які намагалися обійняти пост глави своїх держав.

П'ятиразовий олімпійський чемпіон Тедді Рінер вирішив поборотися за посаду президента Франції

Знаменитий французький дзюдоїст Тедді Рінер повідомив про своє бажання взяти участь у президентських виборах у Франції, запланованих на весну 2027 року.

37-річний атлет володіє п'ятьма золотими медалями Олімпійських ігор: три з них здобуті в індивідуальних змаганнях, а дві — у командних. Крім цього, він неодноразово ставав чемпіоном світу.

У своєму виступі Рінер підкреслив своє бажання активно брати участь у вирішенні соціальних та економічних проблем, що переживає Франція, а не залишатися осторонь. Дзюдоїст висловився як кандидат, який має на меті об'єднати громадян країни, незважаючи на їхні політичні переконання.

Цікаво, що Рінер не має наміру завершувати свою спортивну кар'єру і продовжує розглядати можливість участі в Олімпійських іграх 2028 року, які відбудуться в Лос-Анджелесі.

Проте на початку йому потрібно заручитися підтримкою як мінімум 500 обраних представників, аби мати можливість офіційно потрапити до виборчого бюлетеня.

Схожі випадки в історії світового спорту не є рідкістю. Декілька відомих спортсменів не лише долучалися до політичних виборів, а й займали керівні посади у своїх країнах.

Джордж Веа: від володаря "Золотого м'яча" до глави Ліберії.

Найвідоміший приклад серед футболістів -- колишній нападник "Мілана", ПСЖ та "Монако" Джордж Веа.

У 1995 році ліберієць виграв "Золотий м'яч", ставши першим африканським футболістом, який отримав цю нагороду.

Після закінчення своєї спортивної кар'єри Веа вирішив звернутися до політики. У 2005 році він вперше взяв участь у виборах президента Ліберії, проте зазнав поразки в другому турі, поступившись Еллен Джонсон-Серліф.

Пізніше цей спортсмен отримав статус сенатора, а в 2017 році знову вирішив спробувати свої сили на президентських виборах.

Цього разу Веа здобув перемогу, набравши 61,5% голосів у фінальному турі. Він керував Ліберією з січня 2018 року до січня 2024 року.

На виборах 2023 року екс-футболіст намагався знову здобути посаду, але зрештою програв Джозефу Боакаю.

Отже, Веа є одним з найвражаючих прикладів переходу від кар'єри професійного футболіста до політичного лідерства.

Хосе Луїс Чилаверт — голкіпер-нападник, який мріє очолити збірну Парагваю.

Ще одним знаменитим футболістом, який намагався стати президентом, є видатний парагвайський воротар Хосе Луїс Чилаверт.

Його запам'ятали не тільки завдяки видатним навичкам воротаря, а й вражаючій результативності. Протягом своєї кар'єри Чилаверт реалізував десятки штрафних і пенальті, а також здобував хет-трики.

Триразовий найкращий воротар світу за версією IFFHS вирішив спробувати свої сили у великій політиці.

У 2023 році він балотувався на пост президента Парагваю від Молодіжної партії.

Однак, його відомість у світі футболу не призвела до суттєвої підтримки на виборах. Чилаверт здобув всього 24 259 голосів, що становить 0,81%, і фінішував на п'ятій позиції.

На виборах перемогу здобув Сантьяго Пенья.

Менні Пак'яо — це не лише ікона боксу, але й третє місце на виборах.

Менні Пак'яо, боксер з Філіппін, здобув унікальне досягнення, ставши першим і єдиним у світі чемпіоном у восьми різних вагових категоріях.

У період своєї спортивної кар'єри він також вирішив спробувати себе в політичній діяльності. Спершу Пак'яо був обраний депутатом, а згодом отримав посаду сенатора Філіппін.

У 2022 році боксер вирішив поборотися за президентське крісло.

У своїй кампанії він приділяв увагу боротьбі з бідністю та корупцією, використовуючи власну історію виходу з бідної родини.

Пак'яо отримав 3,66 мільйона голосів, що становить 6,81%, і зайняв третю позицію.

Перемогу здобув Фердинанд Маркос-молодший, який отримав більше 31 мільйона голосів.

Пал Шмітт — дворазовий олімпійський тріумфатор, який обійняв посаду президента Угорщини.

Не менш цікавою є історія угорського фехтувальника Пала Шмітта.

Як член національної команди, він здобув дві золоті медалі на Олімпійських іграх — в 1968 і 1972 роках.

Після завершення кар'єри Шмітт тривалий час працював у спортивних організаціях, очолював Національний олімпійський комітет Угорщини та був членом МОК.

Згодом він зайняв посаду депутата Європейського парламенту, а в 2010 році його обрали на пост президента Угорщини.

На відміну від Ліберії, в цій державі парламент здійснює вибір голови уряду. Шмітт здобув 263 голоси підтримки від депутатів.

Однак його термін на посаді президента не перевищував двох років. У квітні 2012 року він змушений був піти у відставку через скандал, пов'язаний з плагіатом у його докторській дисертації.

Білл Бредлі — володар титулу чемпіона НБА, який насмілитися кинути виклик Елу Гору.

Серед відомих спортсменів, які намагалися стати президентами США, вирізняється колишній баскетболіст Білл Бредлі.

Він здобув золоту медаль на Олімпійських іграх 1964 року, а потім двічі став чемпіоном НБА, граючи за команду "Нью-Йорк Нікс" у 1970 і 1973 роках.

Після закінчення своєї спортивної кар'єри Бредлі був обраний сенатором від Нью-Джерсі та провів 18 років у Конгресі, займаючись політичною діяльністю.

У 2000 році він прийняв рішення боротися за номінацію кандидата в президенти США від Демократичної партії.

Його головним конкурентом став чинний віцепрезидент Ел Гор.

Врешті-решт, Бредлі зазнав поразки в гонці за партійну номінацію і не взяв участі в основному голосуванні на виборах президента.

Бенджамін Спок — олімпійський переможець, що висував свою кандидатуру на пост президента США.

Навколо Бенджаміна Спока, знаменитого американського педіатра та автора бестселерів про дитяче виховання, існує ще більш захоплююча оповідь.

Багато менше людей усвідомлюють, що в 1924 році він здобув титул олімпійського чемпіона з веслування, виступаючи в складі американської вісімки.

Після майже п'ятдесяти років, у 1972 році, Спок виставив свою кандидатуру на пост президента США від Народної партії.

Він зосередив свою кампанію, зокрема, на антивоєнних ідеях та зменшенні витрат на армію.

Спок здобув 78 759 голосів, що становить близько 0,1% від усіх поданих. Тоді на пост президента знову обрали Річарда Ніксона.

Віталій Кличко -- збирався йти в президенти України, але змінив рішення

В Україні також є приклад знаменитого атлета, який прагне до політичної кар'єри.

Після завершення боксерської кар'єри, колишній чемпіон світу Віталій Кличко активно перейшов у політику та став лідером партії УДАР.

У 2013 році він заявив про намір брати участь у президентських виборах України.

Проте в березні 2014 року, напередодні дострокових виборів, Кличко відмовився від боротьби за президентську посаду та підтримав Петра Порошенка.

Замість цього він вирішив взяти участь у виборах на посаду мера Києва і здобув перемогу.

Таким чином, на відміну від Веа, Чилаверта або Пак'яо, Кличко не скористався можливістю взяти участь у голосуванні на президентських виборах.