Жахлива реальність війни в документальному фільмі Олега Сенцова "Реал"

20 лютого шанувальники українського кіно матимуть можливість відвідати прем'єру документального фільму "Реал", який є новим витвором режисера і військового Олега Сенцова.

На початку нового року зазвичай підводять підсумки діяльності кіноіндустрії. Складаються списки та рейтинги найкращих фільмів, які були презентовані протягом минулого року, включаючи як іноземні, так і українські стрічки. Щодо українського кінематографа, слід підкреслити, що, незважаючи на війну, складні умови фінансування та участь багатьох кінематографістів у Збройних Силах України, з’явилося чимало нових, якісних фільмів. Українські作品 брали участь у престижних міжнародних фестивалях, здобували нагороди, а про них активно писали як в Україні, так і за її межами.

Серед наведених стрічок слід виділити нову роботу режисера Олега Сенцова, що отримала назву "Реал". У своїх інтерв'ю він детально ділився думками про процес створення цього проекту та не раз акцентував, що вважає його "не зовсім фільмом". Як зазначив один із продюсерів "Реалу", Денис Іванов: "Режисер бачить цю роботу не як звичний фільм, адже в ній бракує початкових і кінцевих моментів. Це радше фрагмент реальності, де події не вписуються у традиційний монтажний наратив".

Відповідно до бачення режисера, початкові титри фільму оформлені незвично: замість традиційного "фільм такого-то режисера" з'являється напис "створено Олегом Сенцовим". Це підкреслює акцент на самому процесі зйомки.

У жовтні минулого року я вперше ознайомився з фільмом "Реал" під час Тижня критики. Відтоді я не раз повертався до цієї стрічки і давно хотів поділитися своїми враженнями. Протягом трьох років великої війни я переглянув безліч документальних фільмів на військову тематику, включаючи роботи, створені нашими військовими. Проте написати про "Реал" стало для мене справжнім випробуванням. Мої емоції, враження та думки переповнюють мене, і зібрати їх разом вкрай складно.

Коли ви спілкуєтеся з друзями та колегами, які знаходяться на фронті, зазвичай перше запитання виглядає так: "Як у вас справи?" Відповідь, як правило, є типовою: "Все в порядку. Працюємо." У цій тривалій сцені, що ілюструє "Реал", можна побачити, якою є буденність "роботи" наших героїв — жахливе повторення війни.

Ти не бачиш ані самого конфлікту, ані слідів крові, але напружена боротьба розгортається зовсім поруч, на позиції, відомій як "Реал 1". Тут є поранені, яких потрібно терміново вивезти, а обставини ускладнюються браком боєприпасів.

Цю задачу мав виконати Олег Сенцов разом зі своїми друзями, але їхня машина була підбита. Проте їм вдалося вийти зі складної ситуації без травм і дістатися до сусідньої бази "Марсель". Там Олег намагається передати інформацію про те, що сталося, а також про термінову потребу в новому автомобілі.

Переглядаючи "Реал", на перший погляд може здатися, що на екрані відбувається небагато подій. Проте це ілюзія, адже з часом ви починаєте відчувати неймовірну напругу, яка стає майже фізичною. І коли час невпинно йде вперед, це викликає почуття тривоги.

У ранньому огляді фільму "Реал", опублікованому в The Guardian після його світової прем'єри на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (Чехія), критик Шаун Уолкер зазначив, що українські військові бази отримали назви на честь популярних футбольних клубів.

Здається, що це мало великий вплив на Шауна Уолкера, адже він зазначив: "Це виглядає як нереалістичний поворот подій", що в англійському варіанті звучить як "in a surreal twist".

Ця англійська фраза спочатку навіює думки про енергійний та веселий танець "твіст", однак мої знайомі, які вільно володіють мовою, роз'яснили, що її можна також трактувати як "сюрреалістичне викривлення свідомості".

Це справжній сюрреалізм: новий колега-режисер вибрав траншею як локацію для зйомок і враз опинився в ролі одного з героїв. Це було абсолютно несподівано, і сам процес створення фільму не став для нього основною метою, як це зазвичай буває в кінематографі. Він, перш за все, військовослужбовець, що виконує небезпечні завдання, далеким від мистецтва кіно. Проте камера, прикріплена до його шолома, фіксує все, що відбувається навколо. Йому доводиться брати участь у цьому ризикованому "твісті", який став сюрреалістичним танцем війни, нав’язаним ворогом, що вторгся в його країну.

Натомість, назви футбольних клубів "Реал", "Марсель" і "Челсі" викликають спогади про минулі етапи історії, коли терміни на кшталт "поєдинки" чи "спортивні якості" лунали переважно з вуст коментаторів. Це підсвідоме прагнення зберегти зв'язок із тими спокійними часами, хоч би яким чином.

Аналіз "Реалу" раптово викликає цілу низку нових асоціацій. В уяві миттєво спливають роздуми про те, що все, що відбувається на екрані, підпорядковується класичним принципам трьох єдностей, запропонованим давньогрецьким філософом Арістотелем: єдності дії, місця та часу.

Герої "Реалу" дійсно мають певні паралелі з персонажами давньогрецьких трагедій, але їхня мова не відповідає піднесеному стилю класичної літератури. Вони спілкуються, вживаючи армійські терміни, які стали знайомими багатьом цивільним. Серед вжитих слів можна почути "пташка", "БК", "банка", "вихід" і "приліт", а також несподівано веселий і водночас ніжний вислів "розвєдоси".

За тим у пам'яті спливає вислів, який давно перетворився на штамп "театр військових дій", який нині теж звучить сюрреалістично.

Звернімо увагу на історію кінематографа та особливий жанр фільмів, відомий як "однокадрові стрічки". Від славнозвісного трилера Альфреда Гічкока "Мотузка" до німецької драми "Вікторія" Себастьяна Шиппера та військової драми "1917" Сема Мендеса, ці кінокартини вражають своїм неймовірним підходом до зйомки. Хоча існує безліч інших відомих стрічок, більшість з них є художніми творами, де концепція "одного кадру" використовується лише як кінематографічний прийом, адже справжні переходи між сценами часто майстерно приховані.

У стрічці "Реал" особливо вражає документально зафіксована реальність одного з епізодів війни, яка несподівано перетворюється на жахливе узагальнення. Ви починаєте уявляти своїх близьких, колег з інших сфер кінематографії, друзів чи сусідів, які не мають жодного стосунку до кіномистецтва, але опинилися в подібних умовах. Кожен із них пережив війну, тому ви всім серцем вдивляєтеся в обличчя побратимів Олега Сенцова, відчуваєте їхні емоції та міркуєте про їхню долю, сподіваючись на краще.

Ось кілька думок щодо назви нового кінопроєкту Олега Сенцова: знайти коротке та влучне ім’я виявляється не менш складним завданням, ніж сам процес створення фільму. "Реал" – це вкрай лаконічна назва, яка несе в собі багатогранні сенси і складається лише з чотирьох літер, що легко перекладаються англійською та іншими мовами за аналогічною схемою. У цій назві переплітаються легендарний іспанський футбольний клуб, одна з його позицій та актуальні події нашого воєнного часу. Всі події розгортаються "в реальному житті", і саме війна стала джерелом натхнення для цього імені.

Пам'ятаю, як кілька років тому в соціальних мережах розгорілася активна дискусія на тему "Де ж наші Ремарки?". Хоча обговорення зосереджувалося, безперечно, на літературі, воно також охоплювало і мистецтво загалом, адже ім'я цього видатного автора стало символічним. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що в українській літературі з'явилося багато творів, присвячених війні, як у поетичній, так і в прозовій формах. Проте масштабні романи ще не були написані, адже для їх створення потрібен час та певна відстань від подій.

Коли я розглядаю "Реал", в голові одразу спливають асоціації з Ремарком, проте не в контексті літератури, а у візуальному сприйнятті. Проте я впевнений, що Олег Сенцов зовсім не прагнув стати "сучасним Ремарком".

Проте, на мою думку, важливішим є те, що він знайшов в собі сили відчути та побачити у цьому випадковому кінематографічному матеріалі. Ми навіть не можемо уявити, наскільки глибоко цей матеріал торкнувся його душі. Олег Сенцов зміг відчути в ньому потенціал майбутнього кінематографа і, хоча б на мить, знову повернувся до своєї улюбленої справи. Незважаючи на жахливість теми, я все ж вбачаю в цьому акті повернення до творчості маленький промінчик надії, адже війна не триватиме вічно.