Ми це заслужили. 11 роздумів після поєдинку Угорщина – Україна.

Призначення Мальдери на посаду тренера збірної стало відображенням глибоких переживань УАФ та особисто Шевченка. Це свідчить про те, що надійні ідеї, які були принаймні на папері, вичерпали себе. В Україні спостерігається криза талановитих місцевих тренерів, і це вже стало очевидним. На найвищому рівні немає жодного, а в УПЛ ситуація не краща. Легкоатлетичний спеціаліст з міжнародним ім'ям навряд чи приїде. Навіть якщо й погодиться, то точно не за ту зарплатню, яку можуть запропонувати в УАФ. Тому варто усвідомити, що рішення призначити Мальдеру стало вимушеним кроком, а не вибором з хороших варіантів. Цей союз виник у надзвичайних обставинах. І було б іронічно, якщо саме з італійцем на чолі збірна України нарешті знайшла свій стиль гри, свій шлях до мундіалю. Іноді життя складається не з вибору найкращого варіанту, а з випадкових обставин. Випадок привів Мальдеру сюди, і поки що це виглядає як початок цікавої історії.

У наступних розділах ви знайдете інформацію про перший матч цієї захоплюючої історії, де збірна України здобула перемогу над Угорщиною з рахунком 1:0.

1. Травми ключових гравців можуть мати позитивний ефект. Звісно, ще рано стверджувати, що це навіть краще, проте вже зараз варто зазначити: відсутність деяких провідних футболістів для збірної несе не лише недоліки. Якби всі були в строю, конкуренція за місце в основі була б значно меншою. Наша національна команда довгий час складалася з гравців, які отримували місце в складі більше завдяки статусу, ніж поточній формі. Тепер ситуація може змінитися. В даний момент лише деякі виконавці (Матвієнко, Забарний, Миколенко, Циганков та, можливо, ще кілька) мають гарантоване місце в стартовому складі. Інші позиції залишені вільними. За них варто боротися. Тренер може ставити не зірок, а тих, хто готовий викладатися на полі протягом усіх 90 хвилин і боротися за можливість знову вийти на поле через три дні. Нехай зірок немає — це, хоч і сумно, але також шанс скористатися ситуацією. Поки є можливість.

2. Приємно спостерігати за логічними рішеннями Мальдери. Якщо Зінченка та Маліновського немає в складі, то й "мізків" у центрі поля бракує. Шапаренко не зможе компенсувати їх відсутність, навіть якщо в команді буде ще кілька гравців. Які ж дії варто вжити в такій ситуації? Не варто акцентувати на контролі м'яча. Краще атакувати через фланги, а не через центр. Було б доцільно швидко доставляти м'яч уперед, зокрема, застосовуючи довгі передачі, а не намагаючись грати в короткий комбінаційний футбол. І що ми спостерігали? Саме це. Пізніше Мальдера почав знімати гравців з жовтими картками, щоб уникнути вилучень. Циганков не готовий активно захищатися протягом всього матчу? Немає проблем, можна замінити його Назаренком на фланзі і підняти Віктора вище, на позицію нападника. Вихід Драмбаєва, щоб закрити гру, лише на 90+1. Все йде за підручником. Мабуть, щоб зробити українських фанатів щасливими, достатньо просто уникати помилок.

3. Хвилини хаотичного футболу - за Угорщиною. Зі старту зустрічі обидві команди швидко проходили центр поля. Регулярно порушували правила. Намагалися доставляти круглий у небезпечні зони в 1-2 паси. Постійний обмін володінням. Постійні переходи з захисту в атаку та з атаки у захист. Мабуть, комфортний сценарій для Угорщини - але, як виявилося, не для нас. У метушні саме суперник пробив у поперечку. Пізніше, доки швидкості були високі, створив ще один момент - але Болла після прострілу Собослаї не влучив у ворота. Нас пробачили. От вам і перша задачка для Мальдери: підбір виконавців у центрі поля збірної натякає на необхідність грати швидко, а не копирсатися із м'ячем, але у хаотичному футболі ми помиляємося частіше та створюємо менше. Єдиний свій гол Україна забила тоді, коли гра дещо заспокоїлася.

4. Збірна Угорщини - це особлива команда. Роль Собослаї на полі є нестандартною. Він активно підтримує захист під час розіграшу м'яча. Часто зосереджується в центрі, аби віддавати передачі з цього місця. Також його можна побачити на флангах, де він виконує навіси. Регулярно він підходить до зони перед штрафним майданчиком, намагаючись завдати удар. Собо присутній скрізь. Це типовий підхід для невеликих команд, де одна-єдина зірка має вільні руки і може проявляти себе в будь-якій частині поля. Однак навіть такі команди зазвичай не наважуються на це в сучасному футболі. Адже нинішня гра вимагає командної роботи, злагоджених рухів всіх 11 гравців, а не безмежного творчого підходу одного лідера. Загалом, в контексті ролі Собослаї, Угорщина виглядає як команда з умовними нульовими очками. Проте, вони активно пресингують, грають на високій інтенсивності і віддаються атакам. Це цікаве поєднання. У 2026 році таких збірних буде не менше. Вони справляють враження.

5. М'яч Сікана подарував задоволення. Не тільки через факт, що збірна забила, але й через те, як саме вона це зробила. Ніби класичний гол, але саме заради таких ми і дивимося футбол у прямому ефірі. Бо лише у прямому етері ти бачиш, як летить той довжелезний крос на абсолютно однісінького Сікана, і вже знаєш, що буде. Приємні оті півтори секунди, коли ти усвідомлюєш: точно долетить, він точно проб'є, майже напевне відзначиться. Приємним є оце відчуття майже невідворотного щастя. Коли ти знаєш, що от-от станеться щось хороше. І чекати геть трошки. Коли дивишся у записі або в огляді, такого не відчуваєш: там працюєш уже з фактами. Лікувальний гол для душі фаната збірної, який звик очікувати на розчарування - а тут навпаки. Подяка Судакову за подачу. Подяка Ванату, що увів захисника. Подяка Сікану, що влучив. Подяка Керкезу, що залишився Керкезом у моменті.

6. Як же круто грає Миколенко в епізодах із фолами! Коли йде порушувати, то робить це навмисно без жорсткості та жорстокості, вчиняє рух у напрямку м'яча - в арбітра просто нема причин показати йому жовту за настільки дрібний фол, а атака вже зупинена. І навпаки: коли треба, Віталій спокійно закриває круглий корпусом, аби заробити штрафний удар уже на користь власної команди. Відчувається, що грав та грає у клубі, де роками є культ вдалих єдиноборств та надійного футболу у захисті. Роки роботи із Дайчем та Моєсом не минули дарма. Миколенко лише 27, а у таких епізодах він грає на всі 35. Звісно, у хорошому сенсі. Все ще не ідеальний лівий захисник - але стабільно надійний футболіст у нашому складі. Навіть стабільніший за Забарного. За лівий фланг оборони із Віталієм не страшно.

7. У першій половині зустрічі команда не змогла забити жодного гола. Більшість ударів за перші 45 хвилин були виконані здалеку. Початок матчу виявився за угорською збірною, яка створила два реальні моменти для взяття воріт. Після цього гра стала більш рівною. І раптом, несподівано, на табло з'явився гол. Переможцями стартового тайму стали не завдяки досконалій грі, а завдяки реалізації своїх моментів. Проте, слід зазначити, що тайм вийшов цілком вдалим. Команда виглядала злагоджено. Вони намагалися пресингувати суперника, а не просто оборонятися на своїй половині поля. Боротьба в єдиноборствах була досить запеклою. Незважаючи на кілька невдач у захисті, команда не втратила впевненості. Вони мали змогу завдавати удари, нехай і з не найкращих позицій. Найголовніше - Україна демонструвала, що є командою, яка знає, чого хоче, і має чіткий план на гру. Цей план був цілком зрозумілим і відповідав реаліям збірної та її складу. Під керівництвом Реброва питань щодо ігрової стратегії стало значно менше - помітний прогрес.

8. Після перерви Україна взяла контроль над грою. Лише два удари та чотири контакти з м'ячем у штрафному суперника... А що ж показала Угорщина? За весь тайм - всього 0.58 xG. Лише два дійсно небезпечних постріли. Собослаї постійно мав м'яч, але так і не зумів створити серйозну загрозу. А якщо бути зовсім точним, то навіть жодного разу не пробив по воротах з гри. Тривога виникла лише наприкінці, коли угорці почали виконувати кроси. Це було єдине, що вони змогли придумати. Україна ж грала на результат, впевнено утримуючи переможний рахунок, і, згідно з власними мірками, робила це так впевнено, як ніколи раніше. Більш того, найкращий момент тайму все ж створили ми. Приємно бачити, що команда контролює гру навіть тоді, коли не має м'яча, а не намагається просто вижити. Це новий досвід для нас. Звикаємо до цього.

9. Відчувається, що Краснопір адаптується до рівня УПЛ. Дозвольте одразу зазначити, щоб уникнути звинувачень у критицизмі: нападник заслуговує на більше ігрового часу в майбутніх матчах. Він це довів своїм активним рухом, старанням та вмінням притягувати м'яч до себе. Проте він втратив два виходи віч-на-віч з воротарем та одну швидку атаку через зайві дотики. В одному випадку намагався підвести м'яч під праву ногу і втратив його, в іншому - обігрував голкіпера, але не здобув переваги в цій дуелі. Згодом просто загубив контроль над м'ячем під час вертикального прориву. У кожній ситуації він приймав схоже рішення: намагався контролювати м'яч і "відчути" його. Можливо, в УПЛ за це не карають, а іноді навіть у інших лігах це проходить - але не завжди. Ці зайві дотики коштували йому можливостей. Іноді потрібно приймати простіші рішення та діяти на інстинкті, а не аналізувати кожен крок. Якщо він навчиться цьому, то стане справжнім майстром на позиції нападника.

10. Ми не є найсильнішою командою в порівнянні з угорцями, але вчора ми продемонстрували перевагу. Нам вдалося відкрити рахунок першими, а в другому таймі Україна виглядала більш впевнено з огляду на цифри на табло. Суперник опинився в складній ситуації і не зміг нічого вдіяти. Як можна говорити, що наша збірна не заслуговує на перемогу? Вона дійсно заслуговує. Ми контролювали гру і відчували себе впевнено на полі більшу частину матчу. До речі, те зіткнення в кінці також виявилося на нашу користь. Хоча й призвело до отримання кількох жовтих карток, але давало відчуття, що ми виграли не просто гру, а справжню битву. Такі матчі, навіть коли ти просто дивишся їх з дивану, формують характер гравців. Чи є він у цієї команди — не знаю, але саме такі поєдинки закладають основи для його розвитку.

11. Україна безсумнівно є лідером своєї групи. Давайте говорити прямо: наша мета — виграти цей квартет. На початку змагань ми вже були фаворитами за версією букмекерів, а тепер маємо важливу виїзну перемогу над основним суперником і несподіваний результат матчу Грузії проти Північної Ірландії. Ми випереджаємо найближчих переслідувачів на три очки. Так, Мальдера не заявляв про конкретну мету виграти групу… Але тепер здається, що це стало необхідним. Інакше навіщо було так захоплююче вести справи в Угорщині? Хоча перемога у квартеті не є безумовною вимогою, фанати не зрозуміють, якщо Україна її не здобуде. Можливо, пробачать, але запитання залишаться. Адже вчора ми спостерігали за збірною, яка не має часу марнувати у Лізі В Ліги націй. Тепер у нас є перевага над конкурентами. Усе в наших руках. Ми не лише сподіваємось — ми очікуємо на продовження цього захоплюючого шоу.

До хорошого швидко звикаєш, пане Мальдеро.