Італія без футболістів Ювентуса - це свого роду переможна формула чи просто випадковість?

Блогер Sport.ua аналізує відсутність біло-чорних елементів у кольоровій палітрі "Блакитної Ескадри".

Багато аналітиків вважають перемогу "Скуадри Адзурри" над французькою збірною, яку тренує Зінедін Зідан, найкращою з тих, що були після їх тріумфу на Euro на початку 2020-х. Дійсно, команда Роберто Манчіні продемонструвала справжній характер, жагу до перемоги, командну згуртованість та високу майстерність, обігравши своїх вічних суперників з рахунком 3:1. Однак, святкуючи цю видатну перемогу, футбольна Італія раптом усвідомила, що жоден з гравців "Ювентуса" не зробив свого внеску у цей успіх. Воротар Гульєльмо Вікаріо був у складі команди, а Федеріко Гатті, який був викликаний до "Скуадри" в останній момент, навіть не потрапив до заявки на матч.

Історичні факти? Пригадаємо, три роки тому італійська національна команда вперше за останні 29 років зіграла проти англійців без жодного представника "Ювентуса" ані в стартовому складі, ані на лавці. Якщо зануритися в історію, можна знайти подібні випадки. Проте, незважаючи на це, всі чотири титули чемпіонів світу (1934, 1938, 1982, 2006) італійської збірної були значною мірою зумовлені винятковим талантом гравців "Ювентуса", які формували її основу. Сьогодні ж модель ItalJuve, здається, не зникає, але, принаймні, переживає певну історичну паузу.

Чому так? Туринці традиційно виявляють особливу увагу до іноземних гравців під час кожного трансферного вікна, в той час як молоді таланти, такі як Ніколо Фаджолі, Фабіо Міретті та Ніколо Савона, часто залишаються без належної підтримки. На відміну від них, "Інтер" активно поповнює свої ряди італійськими футболістами, незважаючи на те, що раніше команда мала велику кількість іноземців. Наприклад, Федеріко Дімарко, як показала його гра проти французької збірної, здатен вийти на поле і миттєво проявити себе як ефективний замінник, відзначившись чудовим асистом. Він також отримав додаткову перевагу, адже матч проходив на легендарному стадіоні в Мілані, який справедливо називають "одним з найвеличніших спортивних храмів".

Три поспіль пропуски на чемпіонатах світу в поєднанні з рекордною серією без поразок та тріумфом на єврочемпіонаті створили таку парадоксальну ситуацію, що, спробувавши її на смак, в Італії вирішили відступити від усталеної традиції. Як зазначали аналітики, "Ювентус" є справжнім еталоном італійського футболу на багато років вперед. Проте "еталон" зараз без Ліги чемпіонів, тому національна команда, прагнучи вийти з кризи, фактично проігнорувала гравців з Турина. Безумовно, не варто робити глобальні висновки на основі однієї гри або навіть одного турніру Ліги Націй, проте тенденція вже помітна. Як писав Гербі Сайкс у своїй книзі "100 років італійської футбольної династії 'Ювентуса'": "Вірити в 'Ювентус' — це означає вірити в сенсі основоположному". Однак нині віра в національну команду зовсім не співпадає з вірою в "ювентіні". Крім того, британець охарактеризував "Ювентус" як "найсильнішу спортивну метафору Італії". Але виходить, що сучасна "Скуадра Адзурра" залишила цю метафору в минулому, ставши гальмом, що заважає рухатися вперед?

Безумовно, поспішати з глобальними висновками не варто. Джованні Трапаттоні порівняв туринський клуб із "семиголовим драконом": "Виріжеш одну голову — одразу з'являється інша. "Ювентус" ніколи не опускає руки, а його сила полягає у традиціях". Але, здається, традиція ItalJuve, яка полягала в залученні до своїх біло-чорних лав найталановитіших італійців (згадаймо Роберто Баджо, який досі в пам’яті), наближається до завершення. Проте для національної збірної це може стати не проблемою, а шляхом до відновлення. Чи стане це загрозою для самоідентифікації "Старої Синьйори"? Чи не відвернуться від неї численні шанувальники, італійці у всіх сенсах (ті, хто любить спагеті, піцу, вино тощо), якщо одного дня не побачать жодного співвітчизника у стартовому складі? А якщо Андреа Камб'ясо та Мануель Локателлі відновлять сили, чи не заграє біло-чорна команда новими кольорами? Чи стануть "зебри" справжнім семиголовим драконом, про якого говорить Трап? Маю певні сумніви, що все буде так просто. Проте мені здається, що тенденція до зменшення італійців у складі "б'янко-нері" в найближчі роки зміниться. Адже успіхи італійських молодіжних команд останнім часом та стратегічна діяльність керівництва "Юве", незалежно від особи, яка його представляє, вселяють надію. А переможна формула національної збірної без участі "Ювентуса" – це, звичайно, лише тимчасове рішення, яке потребує глибшого підходу. Однак справжнє стратегічне відновлення "Скуадри" протягом найближчих 5-7 років, на мою думку, неможливе без участі представників "Старої Синьйори".

#

Інші публікації

У тренді

footballnews

При правомірному використанні матеріалів з даного ресурсу гіперпосилання на FootballNews.com.ua обов'язкове.

© Футбол в Україні та світі, новини футболу на — footballnews.com.ua. All Rights Reserved.