Привід поспілкуватися з наставником стрийської «Скали» був особливий. Це не лише суто спортивні результати команди, а й відкриття сучасної бази європейського зразка, дізнатися подробиці в людини, яка якнайкраще знайома з «внутрішньою кухнею» клубу, — у головного тренера Володимира Книша.
— Володимире Миколайовичу, недавно ваша команда отримала нову базу. Розкажіть, що в ній такого особливого?
— Маємо сучасну базу, де є усі зручності — душові в номерах, Інтернет, телевізори, харчування, поля — штучні та натуральні… Наше керівництво робить усе задля команди, яка хоче грати й прогресувати.
— Футболісти, напевне, дуже задоволені…
— А як по-іншому? Звичайно!
— Так сталося, що після отримання нової бази ви проводили домашній матч чемпіонату проти «Карлівки» й одразу виграли його. Можна сказати, що нова база була «на удачу»?
— Так, але потрібно ще сказати, що в нас у складі — четверо гравців 1995 року народження. Яка команда в другій лізі може цим похизуватися?
— Для хлопців це неоціненний досвід?
— Звісно, та хочу сказати, коли наші досвідчені футболісти випадають із контексту гри, то нам дуже сутужно. Молодь у нас талановита й перспективна, але ж потрібен час.
— До речі, матч проти «Карлівки» вийшов дуже бойовим — багато жовтих карток…
— Ні для кого не секрет, що на нашому полі нікому з наших суперників просто не буває. Як, до речі, й на виїзді. Ми можемо поступитися й 0:3, але ми програємо, коли атакуємо, пропускаємо контратаки. Проте молодь вчиться й виступає все стабільніше й стабільніше.
— Наступного туру ваша команда грає на виїзді проти «Кристала». У матчі першого кола ви з ними вдома зіграли 2:2. Зараз вже знаєте, як херсонців можна здолати на їхньому полі?
— Звичайно, ми до цієї гри готуємось ретельно. Але знову ж, ми не можемо виставити наш найсильніший склад — маємо із цим проблеми. Минулого матчу нашому нападнику Прокурору дали дві жовті картки… Якщо в нас півскладу молодих виконавців, то їм на полі потрібні лідери, хто їх поведе. Вони дуже талановиті хлопці, але ж їм ще потрібно працювати й працювати. Повторюсь, у нас Прокурор і Дмитренко — півкоманди. Щодо майбутньої гри у Херсоні, то, звісно, ми думаємо, як грати, передивляємось їхні матчі. Знаю, що команда зараз на ходу — п’ять чи шість ігор не програли…
— Володимире Миколайовичу, останнє запитання буде вже про нашу національну збірну. Напередодні надважливого матчу із Францією ви, як досвідчена людина у футболі, як вважаєте, за рахунок чого можна виграти в такого грізного суперника?
— Я знайомий із Михайлом Івановичем, добре знаю його: він людина-кремінь, його характер і харизма неодмінно передаються нашим футболістам. Було помітно в минулих матчах нашої збірної, що людина знає, що саме хоче. Нам потрібно сподіватися на талант нашого тренера. У мене чомусь є таке передчуття, що шанси 50 на 50, і в нас усе складеться.