Тріумфальні успіхи на вшанування батька: розповідь про 11-річного атлета.

Одинадцятирічний Микита з Харкова присвячує свої спортивні успіхи пам'яті батька, який відійшов у засвіти. Навіть під час жорстоких обстрілів у заблокованому місті хлопець не припиняє свої тренування. Його захоплення спортом зародилося завдяки батькові, який, коли почалася війна, вступив до Національної гвардії і загинув на Луганщині. Спогади про батька надають йому сили та стають джерелом натхнення для нових досягнень, а заняття спортом допомагають йому впоратися з горем. Як ці емоції перетворюються на мотивацію та ведуть його до перемог?

Тато вперше завів Микиту до цього спортивного клубу, коли хлопчику виповнилося лише 4 роки. Бажаючи підтримати свого сина, він також вирішив приєднатися до секції.

Анастасія Коробка, знайома Ігоря Коробки:

Він не планував нікуди вирушати, лише постійно повторював: "Я піду з татом". А батько, своєю чергою, був зайнятий до п’ятої години. Проте секція для дітей починається о першій. Тому він завжди жертвував частиною свого робочого часу, аби відвести сина на тренування з боротьби.

Сьогодні Микита святкує свої одинадцяті іменини. Він присвячує тренуванням п'ять днів на тиждень. Мрія хлопця - стати чемпіоном Харківської області.

У цій грі перемогу здобув Микита Коробка, який зайняв найвищу сходинку п'єдесталу.

Молодий спортсмен вже здобув нагороду за перемогу на чемпіонаті України. У минулому році він отримав срібну медаль на міжнародних змаганнях, які проходили в Польщі. У харківському спортивному центрі Микита практично не має суперників.

Микита Коробка здобув титул чемпіона України з джиу-джитсу.

Ні, звісно, є декілька конкурентів. - Справді? Чи мають намір завітати сюди сьогодні? - Так, але я не планую з ними змагатися. Вони на абсолютно іншому рівні.

Для досягнення своїх амбіцій Микита продовжував займатися тренуваннями безперервно, навіть у 2022 році, коли Харків страждав від численних артилерійських обстрілів.

Олександр Надєїн — авторитетний експерт з бойового Дзю-Дзюцу в Україні.

Ми опинилися в підземних просторах, проте це не зупинило нас на шляху до досягнення наших цілей. Тренування проходили без зупинок, незважаючи на складні умови. У 2022 році наш спортивний зал перетворився на притулок для близько 200 переселенців із Салтівки. Діти тренувалися в одному просторі з дорослими. Серед усіх виділявся один особливо рішучий та сильний атлет — боєць, який вражав усіх своєю технічною майстерністю та глибокими знаннями. Він став справжньою зіркою нашої команди.

Спортсмен вирішив більше не підраховувати свої медалі. Він дбайливо зберігає нагороди свого батька, розміщуючи їх поряд зі своїми власними успіхами.

Ця нагорода нагадує мені про мого батька, який також присвятив себе спорту з великою пристрастю. Це медаль, здобута ним за досягнення у футболі, і в його колекції є ще одна медаль, яка теж пов'язана з цим видом спорту.

Ігор Коробка виступив як ініціатор залучення дітей з прилеглих вулиць до спортивних активностей. У період пандемії він організував футбольні матчі для молодих атлетів. Коли в Харкові пролунали перші вибухи, Ігор разом із друзями почав охороняти свій район, аби захистити його від мародерів. Згодом, ставши добровольцем, він приєднався до Національної гвардії.

Анастасія Коробка, знайома Ігоря Коробки:

Він входить до кімнати і промовляє: "Пора вирушати." Я запитую: "Куди, Микито?" Але це не стає для нього перешкодою. "Ні," — відповідає він, — "я вирушаю сам. Якщо всі залишаться на місцях, хто ж візьме на себе відповідальність? З таким ставленням до справи ми ще й зустрінемо гостей з Росії, і тоді опинимося під їхнім контролем. Я до такого сценарію не готовий."

Ігор зазвичай не ділився своїми переживаннями, пов'язаними з війною, віддаючи перевагу легкому і жартівливому стилю спілкування. Проте в 2023 році, неподалік Кремінної в Луганській області, загинув його побратим.

Анастасія Коробка, знайома Ігоря Коробки:

Сльози безупинно текли з моїх очей. Раптом я зрозуміла, що повинна передати Микиті жахливу новину — його батько загинув, віддавши своє життя заради нашої батьківщини. Микита не міг сприйняти цю реальність. Я намагалася написати йому повідомлення, телефонувала, але він не відповідав.

Для молодого чоловіка заняття спортом стає методом боротьби з тугою, спричиненою втратою батька.

Олександр Надєїн — авторитетний експерт з бойового Дзю-Дзюцу в Україні.

На початку Микита відчував легке пригнічення. Однак з часом він почав інтенсивно тренуватися, вклала в це всі свої зусилля. Це справді сильний юнак. Усі свої досягнення він присвячує Ігорю.

Бійці гвардії завжди зберігають у своїх серцях спогади про сина та дружину полеглого героя.

Ось і Lamborghini, яке отримали в якості подарунка від військової частини.

Цього року Микита знову готується до участі в Чемпіонаті світу, що проходитиме в Іспанії. Він сповнений впевненості у своїх силах і прагне здобути нову медаль, яку планує розмістити поряд із посмертною нагородою свого батька — орденом "За мужність" третього ступеня.