Шебеш, Бароті та Россі - три інноватори, які очолюють збірну Угорщини.

"З ким наша збірна має чергову гру? З угорцями? О, це ж футбольна нація!" – ці слова вимовив мій 90-річний батько, який ще пам'ятає ігри Ференца Пушкаша та Нандора Хідегкуті. Цікаво, що мало хто знає, що справжнє прізвище Пушкаша – Пурцельд, а Хідегкуті – Кальтенбруннер. Мої власні спогади про угорський футбол переважно пов'язані з вражаючою перемогою мадярів (10:1) над Сальвадором на ЧС-1982, де грав Тібор Нілаші, а також з нищівною поразкою (0:6) від команди Валерія Лобановського на ЧС-1986 (нещодавно я сперечався в угорській футбольній групі в соцмережах, де фанати намагалися довести, що той матч був договірним — смішно, чесно кажучи). Також я не міг не звернути увагу на етапи угорського футболу на початку ХХІ століття. Хоча я не є професіоналом, інформацію про легендарну "Араньчапат" я здобував з багатьох джерел, у тому числі й з угорських. І, здається, я зрозумів суть цього футболу, його тактичні нюанси, які дозволяли угорцям творити справжні дива на полі.

Проте тактичні інновації в угорській національній команді не обмежуються лише епохою "Араньчапат" та Густава Шебеша. Лайош Бароті також залишив свій слід, прокладаючи шлях до тотальної стратегії після Шаренпека (справжнє ім'я Шебеша). Сучасний тренер угорців, Марко Россі, також вносить унікальні елементи у тактику, які відзначаються певною оригінальністю.

"Соціалістичний футбол" як первісна форма тотального футболу.

Густав Шебеш - автор рекорду національної збірної з найбільшої кількості матчів без поразок: під його керівництвом Угорщина провела 32 матчі підряд без жодної поразки (офіційно ФІФА визнає 31 гру, хоча існує також версія, що їх було 36). Збірна, сформована з двох клубів - "Кішпешт" та МТК, стала реальністю в умовах соціалістичного ладу. Командно-адміністративна система цьому сприяла. Найяскравішим моментом у кар'єрі Шебеша стала товариська гра з Англією на стадіоні "Вемблі" в 1953 році, яку можна легко знайти в Інтернеті. Перемога з вражаючим рахунком 6:3 над англійцями принесла Шебешу відзнаку на батьківщині - Орден Трудового Червоного прапора, ставши одним із перших його лауреатів. Півзахисник суперників Сід Оуен охарактеризував цю гру як "поєдинок з інопланетянами". Британський журналіст Джефрі Грін зазначив, що "збірна Англії опинилася в чужому світі червоних призраків" (посилаючись на колір форми угорців та їхню домінуючу гру). Англійці, які звикли до чіткої позиційної розстановки гравців за номерами, не могли зрозуміти, хто в угорській команді за що відповідає. "Соціалістичний футбол", на думку Шебеша, передбачав рівність на полі, де кожен гравець міг виконувати роль будь-якого з партнерів. Ніякої вузької спеціалізації! У той час, коли в Угорщині тільки починалися соціалістичні перетворення, цей принцип ще не встиг дискредитуватися, а навпаки - став символом нових ідей.

Розташування Шебеша? Це дійсно складне питання. Насправді, це був помітний крок у напрямку схеми 4-2-4, але на практиці воно більше нагадувало 1-3-1-1-4. Передостання одиничка, яка виконувала роль "дев'ятки", - це Нандор Хідегкуті, відомий своїм хет-триком у цьому матчі. Крайні гравці трійки - Міхай Лантош та Єне Бузанскі - виконували значний обсяг роботи на флангах. А найперша одиничка, найглибший захисник Дьюла Лорант (насправді його прізвище - Липович), виконував функцію чистильника.

Шебеш впровадив новий стандарт атаки (замежна ширина маневрів), однак оборона, зрештою, і стала тією ахілесовою п'ятою, яка не дала змоги переграти у фіналі мундіаля-1954 західних німців та ввійти в історію тренером команди-чемпіона. Йожеф Закаріаш (центральний елемент у трійці) діяв усе ж не надто глибоко, адже все ж таки був більш схильним до гри в півзахисті. А Дьюла Грошич, який за великим рахунком став першим у світі воротарем-ліберо, був не в змозі компенсувати цей нюанс. Менше з тим, олімпійське чемпіонство-1952 й світове віцечемпіонство-1954 за авторством Шебеша досі з ностальгією згадуються угорськими вболівальниками-ветеранами.

Дубль-ве - це важлива частина нашої історії!

Нові епохи приносять нові тактичні тренди. Перехід на формації 4-2-4 та 4-3-3 футбольні аналітики вважають знаковим моментом, порівнюючи його з відлигою, оскільки ці зміни відбулися в один і той же період. Хоча з цим можна вести дискусії, безсумнівно, що креативності на полі стало більше. Ласло Бароті став одним з перших у Європі, хто впровадив бразильську схему 4-2-4, своєчасно усвідомивши, що традиційна формація «дубль-ве» більше не відповідає сучасним вимогам. У класичній схемі 4-2-4 вінгери мали виконувати обов'язки в обороні, що згодом призвело до появи більш адаптивної схеми 4-3-3. Ця формація забезпечила щільнішу боротьбу в центрі поля та практично виключила можливість утворення розривів між лініями.

На відміну від популярної у тогочасся персоналки (де кожен захисник бігав за своїм гравцем, стаючи буквально тінню опонента), Бароті впровадив сувору зонну систему захисту. На зміну романтиці прийшла прагматизована чіткість. Його команда синхронно зміщувалася залежно від руху м'яча та майстерно використовувала офсайдну пастку як колективну зброю проти нападників суперника.

Бароті впровадив концепцію відтягнутого нападника у своїх тактичних схемах. У його командах видатні гравці, такі як Флоріан Альберт, що здобув "Золотий м'яч" у 1967 році, або Ференц Бене, формально виконували роль центральних нападників, але часто опускалися у глибину поля, що дозволяло створювати чисельну перевагу в середній лінії. Це, в свою чергу, звільняло простір для швидких атак крайніх форвардів. Тактики Бароті вимагали високого темпу гри, що підкреслювало універсальність футболістів. Півзахисники не лише мали зупиняти суперників, але й швидко переходити в атаку, а захисники, у свою чергу, активно підключалися до атакуючих дій. Деякі експерти вважають, що стиль футболу Бароті став попередником тотального футболу, а найвищим досягненням його команди стало олімпійське золото 1964 року.

Різка асиметрія

Марко Россі, керуючи збірною Угорщини, демонструє захоплюючий експеримент поєднання італійської тактичної школи з угорськими футбольними традиціями. Спеціаліст з Італії застосовує схему 3-4-2-1, з можливими варіаціями на зразок 3-4-3. Після втрати м'яча два флангові півзахисники повертаються назад, трансформуючи цю структуру в 5-2-2-1. Це створює стійкий блок, завдяки якому команда зменшує простір між лініями і акцентує увагу на компактності. Дисципліна в обороні і швидкі вертикальні атаки є характерними рисами футболу, який пропагує Марко Россі.

В чому полягає тактична інновація Марко? Її можна охарактеризувати як радикальну асиметрію. У фазі атаки Россі застосовує чисельну перевагу на лівому фланзі, що дозволяє швидко просуватися вперед за допомогою одного-двох дотиків. У цьому контексті ключову роль відіграє 100-мільйонний Домінік Собослаї. Він визначає темп атак на свій розсуд, а його функцію на полі можна охарактеризувати як інсайда, класичну "десятку" або просто вільного художника. "Собослаї має свободу пересування на полі, куди забажає", - зазначає Марко Россі, що нагадує про свободу, якою користувався Ференц Пушкаш. Він здатен опускатися до захисників, починаючи створювати моменти з глибини, але більшу частину часу проводить на лівому фланзі, який є осередком асиметричного акценту в тактичних рішеннях Россі.

У футболі Россі важливу роль відіграють латералі, які мають виконувати широкий спектр завдань. Вони повинні забезпечувати флангову гру, активно долучаючись до атак і наповнюючи штрафний майданчик подачами, водночас зберігаючи організованість в обороні. При цьому, філософія Россі відкидає традиційний зонний захист. Як зазначає сам тренер, "наш стиль гри менш прив'язаний до чітко визначених позицій, а більше базується на взаємодії між футболістами".

Угорський футбол, поєднаний з італійською музикою, приносить відчутні результати. Сьогодні угорська команда здобуває визнання на європейській арені, а гравці з угорськими паспортами все частіше активно демонструють свої здібності в провідних європейських лігах.

Перший тайм тактичного дербі між італійськими командами, що проходив під угорськими та українськими прапорами в Будапешті, завершився на нашу користь. Бажаємо нашій команді успіху в Трнаві! Після неприємної поразки від північноірландців, відновлення просто необхідне!