Павлушко: За інші національні команди на олімпіадах з математики виступають Левченко та Галушко.

Стали відомі результати 67-ї Міжнародної математичної олімпіади IMO-2026, яка проходила у китайському Шанхаї. У змаганні брали участь кращі школярі та студенти математики світу, цього разу рекордні 666 учасників зі 117 країн світу*

Цього разу росіяни знову взяли участь у міжнародних олімпіадах, адже минулого року організатори ухвалили рішення про їхнє повернення до змагань, посилаючись на те, що математика є поза політикою. Це викликає обурення, адже такі дії виглядають як спроба виправдати корупцію та безглуздість під маскою неупередженості.

На верхніх позиціях, як завжди, опинилися представники Китаю та США. На третьому місці — Росія, за нею йдуть Сінгапур, В'єтнам, Південна Корея, Індія, а також Північна Корея, Великобританія, Бразилія, а замикає десятку Японія. Серед інших цікавих результатів — Іран на 14-му місці, Туреччина на 16-му, а Тайвань займає 23-тю позицію.

Українська команда фінішувала на 28-му місці в загальному заліку турніру, здобувши одну золоту, дві срібні медалі, дві бронзові нагороди та почесну відзнаку. Оцінювати досягнення спортсменів під час війни — задача нелегка, тому будь-який результат, що перевищує нуль, можна вважати успіхом — вибачте за подібний математичний жарт. Минулого року українці посіли 24-те місце, а до того — аж 38-ме.

Для порівняння -- у довоєнному 2021-му Україна була на 6-му місці, у 2018-му - на 4-му. Загалом Україна неодноразово входила до Топ-10 математичних країн світу. З одного боку це пояснює, чому українські дрони літають та влучають, український РЕБ працює тщт

Проте, результати залишаються невтішними, оскільки російські сили залишаються на арені і продовжують утримувати позиції в Топ-5 країн з найсильнішими математичними традиціями. Це пояснює, чому їхні ракети досягають цілей, дрони точно вражають, а системи радіоелектронної боротьби функціонують ефективно тощо.

Далі хтось з них піде робити ракети для Кіма чи красти криптовалюти у клятих англосаксів, хтось по партійній лінії буде робити ШІ-моделі, кращі за американські, чи будувати серверну архітектуру якогось Тему-Алібаби-ТікТока.

Частина талантів опиниться на заході, переїде з батьками, отримає грант на навчання, просто поїде працювати за кордон (іноді по партійному завданню) - така собі природна усушка інженерної школи, але все одно -- завдяки великій кількості підготовлених інженерів якась оборонка Росії чи Китаю завжди будуть мати багато спеціалістів.

В цьому плані мені згадуються довоєнні с*ачі на ДОУ, чи, мовляв, потрібна для входу в IT математика. Потрібна.

Розвинені західні країни можуть собі поки що дозволити особливо не займатись математикою на дитячому рівні. Дійсно, кому потрібна ця наукова муштра та нудна підготовка, якщо існує ТікТок чи в крайньому разі можна стати менеджером на великі гроші. До певного рівня здається, що у золотий мільярд можна увійти та залишитись в ньому без знань математики.

Якщо у вас бракує власних здібностей у математиці чи футболі, завжди можна залучити талановитих іноземців, які представлятимуть вашу країну на змаганнях. Наприклад, діти китайських або в'єтнамських емігрантів можуть отримувати таке ж суворе навчання в Лондоні, як і в рідній країні, щоб уникнути небажаних шляхів, як-от ставати простою зіркою TikTok. Тому склади збірних США чи Канади за прізвищами не сильно відрізняються від команд з Азії. Наразі англосакси користуються перевагами, оскільки до них все ще приїжджають обдаровані іноземці. Що буде далі — час покаже.

У випадку, якщо ми говоримо про Україну, Болгарію або Румунію, ці держави можуть стати важливими постачальниками талантів для країн та компаній Західної Європи. Хоча деякі з людей, безумовно, вирушать за кордон, інші залишаться на батьківщині. Отже, щоб українська балістика досягала успіхів, необхідно мати велику кількість місцевих інженерів, які залишилися в країні або мають тісний зв'язок із нею (привіт, діаспоро!).

Безумовно, війна негативно вплинула на результати українських учнів на міжнародних олімпіадах, оскільки багато дітей разом із родинами шукали можливості за кордоном. Наших учасників досі можна впізнати серед інших за характерним українським написанням їх прізвищ або за тим, де вони раніше демонстрували свої досягнення на національних олімпіадах.

Цього року бронзову медаль для Швеції здобув Владислав Левченко, який став найкращим у своїй команді та вже другий рік поспіль представляє шведські кольори. Швеція зайняла 52-е місце, але це не засмучує їхніх уболівальників. Вони сподіваються залучити талановитих іноземців, подібних до Левченка — можна сказати, він своєрідний Златан Ібрагімовіч у світі математики.

За Великою Британією бронзову медаль здобув Майкл Сидоренко, а в його команді також виступали "британці" Алекс Чуї, Кевін Вай, Юван Раджа, Адавья Гоял та Атанго Прабхат.

У тексті немає прямих вказівок на те, що він є українцем, проте, ймовірно, транслітерацію прізвища Sydorenko здійснювали на основі українського паспорта. Крім того, два роки тому за національну збірну України виступав Михайло Сидоренко.

Для Ірландії почесну нагороду отримав харків'янин Віталій Галушко. Минулого року він приніс бронзову медаль, що стала важливим досягненням для ірландської команди. Навіть якщо спортсмен володіє великим талантом, відсутність розвиненого олімпійського руху в країні (цього року Ірландія посідає 57-ме місце) ускладнює досягнення результатів на рівні світових лідерів. Тому молодим спортсменам необхідна якісна підготовка, змагальний дух та наявність конкурентів однолітків на національному рівні. Лише через активні тренування і серйозні відбіркові змагання можна досягти міжнародного успіху.

Срібло для Сполучених Штатів здобув Feodor Yevtushenko, який навчався в місцевій математичній школі. Він виглядає дещо інакше серед своїх товаришів по команді, таких як Liam Reddy, Alexander Wang, Ruilin Wang, Royce Yao та Oron Wang. Знайти будь-які згадки про його українське походження досить складно, за винятком одного посту в Instagram, і варто зазначити, що його ім'я Feodor, а не Fedir.

Цього року Австрію представляла Yelyzaveta Yevtushenko — український варіант її імені немов натякає на щось більше. І знову Yevtushenko — це звучить як ім'я з математичного роду.

Щодо Швейцарії, Іван Борисюк - це українська транслітерація прізвища. У шахових турнірах можна натрапити на Івана Борисюка, який час від часу виступає під прапором України, а іноді - під швейцарським. Можливо, це випадковість, або ж він насправді є українцем.

Окремо хочу згадати про "албанця" Ореста Шерка. Прямі свідчення його українського походження відсутні, за винятком того, що його ім'я — Орест Шерко.